«Тартак»: про «Qарпа-ратів» і «Опір матеріалів»

До речі, вигадувати щось при написанні цієї речі її автору та лідерові команди Сашку Положинському не довелося. «Не можна казати, що пісня «Qарпа-ратів» – це якась побачена мною ситуація. Скоріше це сукупність різноманітних образів, різноманітних подій, які між собою чимось схожі. Можливо, щось я дофантазував. Але мені здається, що саме вона є дуже життєвою. І подібні ситуації присутні в нашому повсякденному житті. Досить побувати на корпоративній вечірці, щоби побачити, що все, про що йдеться в цій пісні, саме так і є. Люди просто збираються, як-то кажуть, тупо «побухати».

Плідний рік

Слід зауважити, що в новорічну ніч «Тартаку» є за що підняти козацькі келихи. 2010-ий виявився доволі плідним для групи. Хлопці видали відразу два альбоми. Останній «Назбиралося на 2010 рік» виглядає радше як збірка синглів та реміксів. А ось платівка «Опір матеріалів» є досить зрілим і абсолютно повноцінним продуктом сучасної рок-музики європейського ґатунку. Слід зауважити, що попередній диск «Сльози та соплі» побачив світ ще чотири роки тому – 2006-го.

Довга пауза була обумовлена низкою «технічних та особистих причин». На перший погляд, «Опір матеріалів» справляє враження соціально-суспільної платівки. У піснях ідеться про «відрижки» постколоніальної капіталістичної України: висміюється західне споживацтво, накладене на п’яні, «свинські» реалії колишнього радянського суспільства, каже лідер «Тартаку» Сашко Положинський.

«Може це пов'язано з тим, що наш попередній альбом «Соплі та сльози» був про кохання, і такі «жорсткі» пісні не могли увійти до нього. Частково до нього увійшли ці пісні, а частково це стало продуктом нових накопичених ідей і тем, про які захотілося заспівати. Не можна говорити про те, що «Опір матеріалів», незважаючи на свою назву й умови, в яких він виходив, – чисто соціальний альбом, у якому лише соціальні пісні. Там є і стьоб, і просто денс».

Опір матеріалів чи громадянський опір?

Попри те, що в піснях «Тартака» вистачає вокалу-речитативу, Положинський не вважає себе репером або хіп-хопером. До того ж, на його думку, даний тип вокалу властивий українцям. «Мені здається, що речитативні промовляння не є дивними для України. Заклинання й заговори наших бабусь, частина колядок, які промовляються, а не співаються. Є багато кобзарів, чия манера співання не співоча, а «промовиста». Тому вважаю, що традиція речитативної пісні властива українцям, хоча, може, і не в такому широкому спектрі, як спів».

За словами Сашка, «Опір матеріалів» до певної міри є справжнім громадянським опором. «Здається, що нині рівень окремих людей і суспільства в цілому зміщується в площину чисто споживання, задоволення. Але при цьому дедалі менше уваги приділяється культурі, історії, якимось особистим чеснотам кожної окремої людини. З‘явилося дуже багато людей, яким це просто не цікаво, воно просто відсутнє в їхньому житті. Але так не має бути. Я сам є по натурі споживачем. Але моє споживання не обмежується суто матеріальними благами чи суто фізичним задоволенням. Я шукаю чогось іншого і як автор пісень не можу цього не відображати в своїх текстах».

Взірцем цих пошуків, мабуть, є пісні «Не кажучи нікому» або «Лицарський хрест». Вони, на думку Положинського, пробуджують патріотизм. А патріотизм, з точки зору музиканта, це одне з відчуттів, яке не дуже до вподоби політикам, бо воно стоїть на заваді здобуттю абсолютної влади, каже Сашко.

Автор: Олександр Павлов
Редактор: Христина Ніколайчук
Deutsche Welle