Стаття про виступ гурту «Вій» в луцькому клубі «Майдан»

27.05.2006 · Новини

У повний місяць 13 травня без ворожби та містики не обійшлося і у нашому тихому містечку. Дарма, скажете ви, саме у таких старовинних містах, як Луцьк, шугає повно усілякої нечисті, особливо вночі, а там і річка Стир недалеко, а отже, водяники з русалками чатують на березі, а за містом ліс, болота, не обійшлося і без лісовиків та мавок, малих потерчат і страшних вовкулаків… Ніхто так як ми, лучани, не знає, скільки всілякої чортівні водиться у цих краях. І, начебто, сумирна вона, і ,начебто, шкода та зиск від неї невеликі, ото тільки що до музик хороших та до пива ласа…А пиво з музикою у нас ясно де дружбу дружать - в пивному клубі «Майдан». От тобі й маєш привід завітати, а ще коли сам верховний мудрий Вій з Києва обіцяється бути. Не жахнувся навіть і простий посполитий люд до «Майдану» прийти-приїхати, так разом з чортами та відьмами і повсідався за столи, а як же інакше, Вій - він для усіх один пісні грати-співати буде, тут вже мусиш не злякатися ні сусідства бісового, ні погляду очей пророчих, ні ночі темної, яка швидко на сонце п'ятою наступила. Знай собі сиди, тримай у руках кухля з напоєм пінним та на Вія споглядай, чи правду люди кажуть, що мудрий та справедливий він…Ой правду, чесно кажучи, сама давно подобаю творчість цього українського гурту, тому завершую свою казково-ліричну оповідку і переходжу до хронології того вечора.

До Луцька гурт завітав по обіді, у повному складі, а зокрема були Дмитро Добрий-Вечір, який недавно оклигав від аварії, Костянтин Кондрашин, Олександр Калінчук, Микола Родіонов, Леся Добрий-Вечір, Сашко Власюк, Сергій [Little] Литвинюк (менеджер гурту). З купою речей, різноманітних інструментів, а також сподіваннями бодай на трішечки потрапити до Луцького замку. Саме через це, разом з «Вієм» до нас вдруге завітав і гітарист «Кому Вниз» Слава Малюгін.

Не судилося, саундчек, налаштування до концерту пройшлися серпом по часу і музиканти не встигли потоптати бруківку замкової площі, хоча походили та роздивилися обабіч неї. Леся Добрий-Вечір, архітектор за фахом, розповідала, що колись навіть практику тут проходила, мовляв, хотілось знову повернутись і глянути на ці вежі. Концерт розпочала мрійлива «Французька», потім легендарна «Змія» і майданівці вже тягнуть не лише пиво, а й слова відомої пісні : «Серед темної, серед ночі, темна-темна змія повзе». За тим «Колискова для лялькових немовлят». Не сплять слухачі, плещуть у долоні. «Між землею і небом», «Вогняне коло» і найбільш іронічна серед усього заспіваного «Вієм», зі слів Дмитра Добрий-Вечір: «Пісня про сумну жіночу долю»,- «Як летіли бугаї». Опісля починає свою химерну казку лірник Сашко Власюк, і так його оповідка усю публіку заводить, непроста то річ, виявляється, казки розповідати, тут і актором, і музикою, і забіякою неабияким треба бути, ще й говірку, мову багату та язика гострого мати. «Про дівчину Варочку, козака із запроданою душею та срібний грошик». Після казки з залу чується фраза вже не дуже молодого і тверезого гостряка : «А можна, пожалуйста, все то же, но по-русски? Я из «регионов». Сашко не розгубився і випалив: «Хай живе Україна від Мурманська і до Берліна». Майданівці весело регочуть.

Концерт триває. Далі була, «Не дала земля», написана ще у далекому 1992 році, та награна в альбомі 2000 року. «Лист додому». Лемківська народна «Під облачком», «Серед тіней», «Очі відьми» - співали усі, «Хата скраю села» - продовжували. Публіка, «який завжди до меду ложки треба», вимагала ще, тому на біс було награну «Нудьгу», яку Дмитро колись присвятив своїй дружині та доньці, і «Змію». Після вигуків і скандування «Хочемо ще!», на поміч Дмитру Добрий-Вечір знову приходить лірник Сашко. Казка «Про старого козака, різдвяного чорта і козацький рід» завершила виступ «Вія», хоча, певно, слухати такі пісні і оповідки не набридло б нікому до самого ранку. «Вітер віє-повіває, серце з жалю завмирає». І хоча я знала, що провокувати музикантів опісля концерту на інтерв'ю, вважалося б, швидше, фашистським, ніж журналістським штибом, (усі трохи втомилися і хотіли відпочити), сподівання почути щось цікаве та емоційне таки виправдалось. На розмову першим пристає Дмитро.

- Дмитре, які враження по собі залишив «Майдан»?

- Я такого клубу в Києві не бачив. Є різні, але цей дуже сподобався, такі страви смачні, давно так не їв. До того ж організатори, звукорежисери сьогодні відмінно попрацювали. І публіка привітна, все сподобалось. Я думаю, що треба буде іще сюди приїжджати, якщо запросите.

- А чого під час концерту вас так дивувало знання нами текстів пісень?

- Я кокетував, звичайно, для музиканта такі прояви завжди приємність.

- Вам, особисто, більше подобається виступати на великих майданчиках, чи у таких клубах, як «Майдан», і, взагалі, кількість людей у залі має значення?

- На великих майданчиках я себе впевненіше почуваю. А кількість…, є, певно, такі, хто хоче на кухні грати, то хай собі грають. Коли кажуть, що музикант грає для себе - це брехня, такого не може бути. Кожен митець, чи музикант, чи художник хоче мати бодай одного прихильника, хай то навіть буде його дружина чи дитина…

- А є відчуття, що вже виросло кілька поколінь ваших слухачів? І яку публіку приємніше бачити на концертах, досвідчених однолітків чи молодь?

- Дівчат, молодих дівчат (сміється)

- І щоб вони знали тексти?

- Не обов'язково, просто, щоб були.

- Дмитре, давайте про творчість вашу поговоримо, як виникла ідея зробити триб'ют?

- Просто у нас є хороші пісні, хотілося б, щоб їх хтось співав. Для бажаючих існувало дві умови, записати своє трактування якоїсь із пісень самим і представити нам на розгляд, або записатись у нас. Майже всі записали самі.

- А новий альбом «Вія» має вийти у серпні?

- Точніше, вересні.

- Чомусь ви нікуди не поспішаєте?

- А куди поспішати? Не обов'язково кожен рік випускати дві хороші пісні і вісім поганих. Краще раз на три роки видати один альбом, але такий, як треба.

- Тобто вас не турбує, що прихильники чекають нового матеріалу? Типу як казав Лесь Подерв'янський: «Я ж не Майкл Джексон, щоб грати на публіку».

- Подерв'янський…я думаю, що у російській мові не так багато матюків, щоб писати багато речей. Кому треба, той дочекається, я так сподіваюсь, що наша музика десь поза часом. У мене зараз період такий, хочеться кудись в Індію поїхати, у Мексику…А музика, музика від мене нікуди не дінеться…

- Для музиканта важливо знати, в якому стилі він працює? Зараз про «Вій» кажуть, що це «дарк-фолк»…Чи така стилістична ідентифікованість вас не обходить?

- Ні, я точно знаю, що не буду грати. Якусь реперську музику чи хіп-хоп. Пишемо і граємо те, що хочеться, те, що лежить до душі.

- Цікаво, а сім'я розділяє ваше захоплення музикою?

- Дружина вже майже нічого не може слухати з того, що я слухаю. А з дочкою цілковите порозуміння. Зараз їй дев'ятнадцять років, навчається на дизайнера.

У дванадцять їй приносили різну фігню, типу «руки вверх», я брав ці касети і викидав через кватирку. А тепер цілковите порозуміння, я їй даю щось своє слухати, вона мені своє. На даний час мало музики слухаю, єдине, якщо з'являється щось нове і воно, звичайно, відповідає моєму уявленню про музику.

Бачу, що до загального гурту приєднується лірник Сашко, зважаючи на сьогоднішній успіх у публіки вирішила і йому задати кілька запитань.

- Сашко, усім дуже сподобались ваші казки. Ви їх самі пишете?

- Сам. Знаєте, як кажуть, думи мої - діти мої, а для мене мої діти - це мої казки. Я збираю фольклор. Буває, що якийсь дідусь чи бабуся щось розкаже. Чи подія якась у житті трапиться. От читав реєстр козацький і мені там одне ім'я сподобалось, так і народилася казка «Грицько Кобиляча Смерть, Кримський богатир Ахмед і сила характерницька». Аналогів моїм казкам нема, хіба що у Гоголя щось схоже.

- Але, такі казки більше орієнтовані на молодь чи дорослу аудиторію?

- Вони універсальні. Слухають усі, і малі, і дорослі. У мене є величезна торба листів, дітки пишуть…, а було, що і з тюрми людина написала. Випадково почула казку по радіо і писала, що це змусило її якось переосмислити своє життя, почати більше читати. Чесно кажучи, найбільше вразив лист сліпих дітей, виколотий азбукою Брайля . Для них світ замкнений, а така казка може розрадити, там немає ніякої ненависті, песимізму, але щоб таке написати, треба добре попрацювати.

Поряд Сашка сидить його дружина, незмінний перкусіоніст та берегиня «Вія» Леся Добрий-Вечір. Леся сьогодні була неперевершена, натхненно грала і аж світилася від позитиву. Що то значить справжня жінка, стільки чоловіків і усім треба раду дати…

- Леся, як ви вважаєте, чому в українській рок-музиці так мало жінок?

- Так склалося не лише в рок-музиці, а й у нашому суспільстві. Традиційно жінка займається тим, що прикриває тили. До речі, і в парламенті мало жінок, які мають можливість якось впливати на політику. Все було б не так складно організовувати, якби цим займалися жінки. Можливо, потрібно займатися справами не так інтелектуально, як чуттєво. Жінка - хазяйка, вона ставить перед собою реальні задачі і знає, як їх вирішити. А по-чоловічому морду бити, вибачте, звичайно, приємна справа…Хоча, не було б нічого дивного у тому, що жінка, наприклад, стала б міністром оборони. Якби не було наших українських жінок, щоб ті чоловіки робили, не було б, що боронити. Ви подивіться на нашу історію, фольклор. Будь-яка пісня про те, що він десь воює, а вона його чекає вдома або ж перестає чекати. Як каже Дмитро: «Така гірка доля"…

- А поняття «жіночої логіки» існує?

- Безумовно, у чоловіків історично склалася лінійна система мислення. Вранці встав, узяв собаку, коня, пішов завалив мамонта, прийшов додому. Всі поїли, всі задоволені. А жінка вдома паралельно думає про багато речей одночасно, і про чоловіка, і про дітей, це специфіка колоподібного мислення. Особисто мені пощастило з родиною, коли ми на концерті, п'ятирічного сина доглядає бабуся. Якби ми взяли його з собою на концерт, то виступу, як такого, не було б, або ж був би театр одного актора. Жінкам необхідно щось робити і в мистецтві, і в політиці, і в музиці. Не тому, що емансипація та інша дурня, а тому, що наші жінки, справді, цікаві і їм є, що сказати. «Проспівали четверті півні, зайнялася нова зоря"… так і моя оповідка до кінця добігла. Музиканти відпочивали після концерту, публіка, підживлена вієвською енергетикою, спромоглася на рок-н-рольні  танці. Помічена під час концерту нечисть порозбігалася по домівках, лісах і болотах, не гоже ж усім хвости та роги свої показувати…не набешкетуєшся і не наворожиш крепко - наступного разу не пустять…, а так хочеться »чорною змією« утекти світ за очі з цього урбанізованого закомерціалізованого світу. Туди, де вольним воля, а відважним всміхається доля, де звучать наші пісні, де діточки змалечку рідне слово і казку чують. Де нічого боятися, ні девальвації, ні інфляції, де не потрібно боротися з окупацією чужоземних культур. Туди, де совість і правда панують, а »хати скраю села« пусткою стали, бо всі тепер живуть однією великою родиною…

Химерні та марні сподівання. Нічого більше не залишається вар'ятам і мрійникам, як ходити до «Майдану», і разом з чортами, відьмами й перевертнями пити пиво. І п'ючи знати, що ця війна проти несмаку і попси таки для справжніх солдатів, за стільки років душа рок-н-ролу  ще міцно тримається у цих стінах, фастфуди і комерційні радіо ростуть, як гриби після дощу, а в «Майдані» тільки товариства та сили більше стає, за неспішною розмовою чекати нових зустрічей з українською музикою.

Автор - Галочка Вlackbird [ www.maydan.com.ua ]


 
ПУБЛІКАЦІЇ
Новий альбом гурту «Вій»: якість має превалювати над кількістю
ІНТЕРВ'Ю
Новий альбом гурту «Вій»: якість має превалювати над кількістю
04.06.2010

На початку червня легендарний український гурт «Вій» видає новий альбом «Йшов я небом». Цей повноформатний реліз стане лише третім для колективу, якому наступного року виповнюється вже 20 років

Дмитро Добрий-Вечір: «Українці терплячі, але усьому приходить край»
ІНТЕРВ'Ю
Дмитро Добрий-Вечір: «Українці терплячі, але усьому приходить край»
16.04.2010

Група «Вій» - це вишукане поєднання дохристиянської української мелодики, елементів бароко й середньовіччя з сучасною психоделією. Але ще - це безкомпромісність, ненагране, нефальшиве українство. Погодьтеся, рідкісний сьогодні сплав - професійність, талант і патріотизм

Дмитро Добрий-Вечір: «Фестиваль – це стан душі»
ІНТЕРВ'Ю
Дмитро Добрий-Вечір: «Фестиваль – це стан душі»
12.11.2007

Нещодавно у Львові після семирічної перерви відбувся П’ятий фестиваль україномовної авторської пісні та співаної поезії «Срібна підкова». Уже традиційно незмінним учасником фестивалю був культовий київський гурт «Вій».

ДОСЬЄ ДИСКОГРАФІЯ
Йшов я небом
Йшов я небом
2010
альбом
слухати · рецензія
Good-bye my revolution
Good-bye my revolution
2009
сингл
слухати · рецензія
Хата скраю села
Хата скраю села
2006
альбом
слухати · рецензія
Чорна рілля
Чорна рілля
2004
альбом
слухати
Хата скраю селаКЛІП
Хата скраю села · 2014
8 тис. переглядів
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
ІНТЕРВ'Ю
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
25.07.2019

Чай з м’ясом - мабуть, самий драйвовий з проектів Сергія. На його рахунку - ролі худрука SЮR Band, одного з авторів програми Avant Floyd, інструменталіста і композитора в дуеті Big Second

Прийом заявок: Східноєвропейська Музична Академія
НОВИНИ
Прийом заявок: Східноєвропейська Музична Академія
18.07.2020

Music Export Ukraine, у ​​партнерстві з MONOKEY, оголошують прийом заявок на першу Східноєвропейську Музичну Академію. Ця можливість є абсолютно безкоштовною та відкритою