Дмитро Добрий-Вечір: «Фестиваль – це стан душі»

12.11.2007 · Інтерв'ю

Нещодавно у Львові після семирічної перерви відбувся П’ятий фестиваль україномовної авторської пісні та співаної поезії «Срібна підкова». Уже традиційно незмінним учасником фестивалю був культовий київський гурт «Вій».

Члени гурту відгукнулися практично на перший телефонний дзвінок організаторів і прибули до Львова, не шкодуючи ні часу, ні коштів, ні здоров’я. «Адже якщо у фестивалю є гідна ідея, нам не потрібно жодних гонорарів. А така ідея у «Срібної підкови» є», – говорить лідер гурту Дмитро Добрий-Вечір.

Під час цього фесту Дмитро продемонстрував особливу витривалість, адже, їдучи до Львова потягом, упав із другої полиці вагона та серйозно пошкодив ногу. Проте мужньо приховував біль, який докучав йому впродовж трьох днів фестивалю, сумлінно виконував обов’язки члена журі та навіть погодився дати інтерв’ю «Газеті».

– Як оцінюєте цьогорічний фестиваль бардівської пісні?

– На цьому фестивалі я вже багато років, тут у мене чимало друзів серед виконавців та організаторів, тому навіть якщо щось не сподобалося, то я про це не скажу. Тим паче, що насправді мені подобається цей фестиваль. Він є потрібним Україні, оскільки він єдиний із більш-менш відомих бардівських.

– Чи не втомилися від такої кількості різноманітних фестивалів?

– Ми їдемо на фести, коли нам платять або коли цей фестиваль подобається. Не ставимося до таких заходів як до заробляння грошей. Щоб зробити фестиваль, замало просто запросити виконавців, які заспівали б декілька пісень. Фестиваль – це стан душі. Це не тільки те, що відбувається біля сцени, а й те, що за сто метрів від неї, за кілометр... А від цього не можна стомитися. Щоправда, з часом з’явилося декілька неприємних «болячок» (сміється). Спершу ми їздили на різноманітні фести тільки «за ідею», щоб виступити, відпочити та розважитися. Про гонорари тоді ніхто й не говорив, але коли організатори почали заробляти на цьому гроші, а нам казали: «Співайте за ідею», ми почали ставити питання про гонорари.

– Для вас матеріальні проблеми актуальні? І чим для вас є багатство?

– Моє багатство стосується любові. А гроші – це просто змога щось зробити. Якщо чесно, майже всі зароблені гроші вкладаю в інструменти. 90% інструментів, на яких грає група, придбано за мій кошт.

– Якщо гроші для вас – лише засіб існування, то які високі ідеї сьогодні сповідує гурт «Вій»?

– Любов у широкому розумінні цього слова. Це всеохопна, всеоб’ємна любов до всього живого: до жінок, тварин, своєї держави...

– Але назва гурту не збігається з його філософією, адже Вій, за Гоголем, – бог безумства, втілення негативу.

– Ні. Вій – це не обов’язково диявольська істота. Це нейтральна сила, яка може служити будь-кому, залежно яка людина візьме на озброєння його силу та могутність. Вій – це зброя із заплющеними очима, і залежно від того, хто візьме в руки цю зброю – добра чи погана людина, такими й будуть наслідки. Це як автомат Калашникова в руках доброї чи поганої людини або як лікар-хірург, який може вирізати людині нирку та продати, а може врятувати їй життя.

– Часто гастролюєте за кордоном. Як сприймає вас публіка?

– За кордоном чомусь усе українське сприймають дуже добре. Не пам’ятаю жодного невдалого концерту. А яка аудиторія? Різна. Нас слухають і ті, що слухали 15 років тому, і молодь. Якщо до публіки ставитися з повагою та любов’ю, то й вона поважатиме тебе та любитиме. І, відповідно, зневажатиме, коли й ти її зневажатимеш.

– То які у вас стосунки з фанами?

– Нормальні. Ми з ними дружимо, вони іноді їздять із нами, разом спілкуємося, п’ємо пиво...

– Трапляється, що не погоджуєтеся брати участь у якомусь фестивалі?

– Якщо ідея фесту нормальна, то ми із задоволенням погоджуємось. Але якщо вона типу впровадження російської мови другою державною, то ми не погодимося ні за які гонорари. Те саме стосується фільмів, на зйомки яких нас час від часу запрошували. Чесно кажучи, кіномистецтво мені не дуже цікаве. Я не Лєнін, не вважаю кінематограф найвеличнішим мистецтвом.

– А що ж для вас найвеличніше мистецтво?

– Уміння любити. Любити правильно. Якщо ти вмієш любити, то всі інші види мистецтва вдаватимуться правильно. Будь-яке мистецтво народилося з любові, якби її не існувало, не було б мистецтва. Все, що не любов, – руйнує, а мистецтво ніколи не повинне і не може руйнувати.

– Поділіться рецептом свого успіху та популярності.

– Зараз над українською музикою багато експериментують. Є україномовні виконавці, неукраїномовні, виконавці в стилі етно чи рок тощо. Але все надзвичайно просто – треба грати ту музику, яка тобі вдається, а не робити щось навмисно, тобто фальшивити. Мені подобається гурт «Тартак», вони грають відверто. Є гурт «ТНМК», які намагаються грати український хіп-хоп. Так, вони теж класно грають, проте в них це вдається не відверто, адже хіп-хоп зовсім не український стиль. Однак це ще кращі випадки, буває й значно гірше. От на другому фестивалі «Червона рута» один із гуртів-лауреатів грав таку собі металеву музику з народними приспівами. Тоді ще говорили, що народився український метал. Але хіба може бути український метал? Це те саме, що стверджувати, буцімто існують китайські коломийки.

– Які українські гурти вирізнили б?

– Є окремі виконавці, відсотків так зо п’ять з усього загалу, які грають нормальну альтернативну музику. Серед цієї незначної кількості виконавців – гурти «Пропала грамота», «Самі свої», «Кому Вниз» і декілька інших. І це не тому, що вони мої друзі, а тому, що дійсно подобаються. Подобаються гурти «Тартак», іноді – «Воплі Відоплясова»... Боюся когось пропустити... Однозначно не слухаю «попси».

– Як реагуєте на критику?

– Нормально, якщо критика об’єктивна. Зі мною був такий випадок на фестивалі «Махно» в Києві. Тоді, пригадую, стояла страшенна спека. Для мене це просто «вбивство», адже навіть узимку я ходжу у футболці та кросівках. А от у спеку «помираю». А ми ще мали виступати першими. Сонце не зайшло і світило нам просто у вічі. А потім якийсь журналіст написав: «Вийшов Добрий-Вечір – страшний і похмурий, мабуть, з будуна, на всіх лаявся та матюкався. На концерті він уже виглядав трішки ліпше – напевно, «підлікувався». А це, до речі, був чи не перший фестиваль, на якому я нічого не пив, навіть пива. Ну й навіщо таке писати, якщо ти нічого не знаєш?

– А ще останнім часом траплялися курйозні випадки з «Вієм»? Назва «допомагала»?

– Одного разу трішки випив перед виступом, приліг у готельному номері й проспав виступ гурту. Тоді «Вій» виступав без мене. А ввечері люди, які поверталися з концерту, говорили мені, який класний був виступ «Вія». Та найбільшим курйозом виявилося те, що учасники «Вія» хотіли вигнати мене з мого ж гурту. Це й був основний курйоз.

– Не так давно ви виходили на Майдані, як і більшість, натхненні помаранчевою революцією. Відтоді не змінили політичних поглядів?

– Ні, я й зараз дотримуюся тих самих поглядів, що й тоді. Хоча сьогодні багато людей розчарувалися в ідеях Майдану. Зрештою, не минуло й декількох місяців після революції, як дехто почав нарікати на Ющенка. Насправді, на мою думку, такі люди або просто нічого не розуміють, що відбувається в парламенті, або є політичними повіями.

У мене свої переконання, я вірю людині, а якщо я людині раз повірив, то віритиму до кінця. Хіба що вона вже зовсім «накладе» мені на голову – тоді подумаю.

– Тобто за потреби ви готові ще раз вийти на Майдан?

– Авжеж!

– Чи готовий бард дати політичний прогноз?

– Мені здається (або я на це сподіваюся), що зараз усе йде на краще, проте дуже повільно. Українці мають певний архетип повільних людей, а держава така, які в ній люди. Самі люди повільні, от і всі політичні процеси теж відбуваються не жваво. Україна робить 25 кроків уперед і 24 назад, 5 вперед – 4 назад. Ось за таким принципом відбувається політичний поступ нашої держави. Коли мені буде років сімдесят, думаю, в країні вже все буде нормально.

Розмовляла Оксана Жила, Львівська газета



 
ПУБЛІКАЦІЇ
Новий альбом гурту «Вій»: якість має превалювати над кількістю
ІНТЕРВ'Ю
Новий альбом гурту «Вій»: якість має превалювати над кількістю
04.06.2010

На початку червня легендарний український гурт «Вій» видає новий альбом «Йшов я небом». Цей повноформатний реліз стане лише третім для колективу, якому наступного року виповнюється вже 20 років

Дмитро Добрий-Вечір: «Українці терплячі, але усьому приходить край»
ІНТЕРВ'Ю
Дмитро Добрий-Вечір: «Українці терплячі, але усьому приходить край»
16.04.2010

Група «Вій» - це вишукане поєднання дохристиянської української мелодики, елементів бароко й середньовіччя з сучасною психоделією. Але ще - це безкомпромісність, ненагране, нефальшиве українство. Погодьтеся, рідкісний сьогодні сплав - професійність, талант і патріотизм

«Вію» сподобалися «Очі відьми»
ІНТЕРВ'Ю
«Вію» сподобалися «Очі відьми»
14.10.2007

«Очі відьми - пісні групи «Вій» у виконанні українських музикантів» - альбом з такою назвою, присвячений творчості легендарного київського рок-гурту «Вій», нещодавно побачив світ.

ДОСЬЄ ДИСКОГРАФІЯ
Йшов я небом
Йшов я небом
2010
альбом
слухати · рецензія
Good-bye my revolution
Good-bye my revolution
2009
сингл
слухати · рецензія
Хата скраю села
Хата скраю села
2006
альбом
слухати · рецензія
Чорна рілля
Чорна рілля
2004
альбом
слухати
Хата скраю селаКЛІП
Хата скраю села · 2014
5 тис. переглядів
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
ІНТЕРВ'Ю
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
25.07.2019

Чай з м’ясом - мабуть, самий драйвовий з проектів Сергія. На його рахунку - ролі худрука SЮR Band, одного з авторів програми Avant Floyd, інструменталіста і композитора в дуеті Big Second

Огляд сцен на 360 градусів, живі трансляції та навіть фудкорти
АНОНСИ
Огляд сцен на 360 градусів, живі трансляції та навіть фудкорти
09.09.2020

19-20 вересня на українській онлайн-платформі hover.link пройде перший захід — БеZVIZ Pre-party 1.5. Це простір, який максимально відтворює музичний фест у реальності