Дмитро Добрий-Вечір: «Наша любов - як любов хірурга до пацієнта»

В Україні є групи, які невідомі широкому загалу, але вони впливають уже на декілька поколінь музикантів і слухачів. Безкомпромісність творчої позиції тримає ці групи в андеґраунді сучасної сцени. Теперішня культура потребує інших героїв.

Але є інакші. Вони є. І вони не дадуть вам спокою… Група «Вій» та її лідер Дмитро Добрий-Вечір інакші…

Прізвище Добрий-Вечір настільки підходить до того, що ти робиш, що мало хто вірить, що це не псевдонім. Звідки коріння? Розкажи про себе і предків твоїх.

Справді, моє прізвище не псевдонім. Єдине, що я своїх предків не знаю. Мені відомо тільки, що один з моїх родичів їздив у Москву і в якихось там архівах знайшов реєстр запорізького війська, здається, ХVI чи XVII століття, і там був писар Добрий-Вечір. В нашій сім'ї прізвище пишеться через риску, з великої літери кожне слово, і в тому реєстрі це прізвище так і написане. Я знаю, що в Києві є кілька прізвищ Добрий-Вечір, але вони пишуться або разом, або без літери «й», тобто Добривечір, але то інші Добривечори, і я до них ніякого відношення не маю (усміхається). А що стосується творчості, то, можливо, якби в мене не було такого прізвища, я б і не був музикантом…

Все почалося з «Баніти Байди». Як у російськомовному Києві могла народитися група з суто українським мелосом?

Мені здається, що багато хто на Західній Україні вважає, що Київ - це розсадник москалізму. То брехня. Справді, за радянських часів домінуючою мовою у Києві була російська. Але взяти, до прикладу, Львів. Там половина людей розмовляє російською мовою. Це люди, які переселилися до Львова після Вітчизняної війни, так звані загарбники, ті, що позаймали квартири вбитих українців. Я не знаю, проблема там у них чи не проблема, але Західна Україна трошки так зверху на Київ дивилась… А національна свідомість у Києві почала з'являтись десь у середині вісімдесятих років. Переді мною ніколи не поставало питання, якою мовою співати. Я, можливо, і пробував колись писати пісні російською мовою або навіть англійською, але, якщо чесно, в мене ніколи не виходило. Іноді й зараз, коли бувають замовлення написати російською, в мене просто не виходить, не можу я. Українською ж як по маслу все йде.

Що стало причиною народження «Вія»?

У Києві колись існувало поетичне тріо «Пропала грамота». Туди входили Віктор Недоступ, Юрко Позаяк і Юрко Либонь. Я тоді грав у групі, яка називалася «Еротичний джаз», зараз вона називається «Ер Джей Оркестра». Ми тусувались всі разом - поети, художники, фотографи, музиканти. Такі собі напівхіппі, напівінтелектуали. Та якось до мене підійшов Віктор Недоступ і показав свій музичний матеріал, я йому свій. З'ясувалось, що у нас дуже багато спільного: і уподобання, і музику ми слухали однакову.

Спочатку планувалось, що Вітя буде писати музику, а я тексти, але потім вийшло так, що і його була музика, і моя була музика, і його були тексти, і мої були тексти. Тобто склався тандем. Запросили гітариста, барабанщика Миколу Родіонова. Коля, до речі, і зараз з нами грає. Потім ще взяли гітаристом Віталіка Клімова. Гітарист він був поганий, зате на сцені добре виглядав - одягав червоні черевички козацькі, козачок такий собі… Ми, в принципі, взяли його, тому що в нього були знайомі на телебаченні, сподіваючись, що він нам допоможе. До речі, Клімов зараз відомий продюсер - «Океан Ельзи», «Табула Раса», ще хтось.

Я ще раз хочу наголосити, що для нас ніколи не було мовного питання. Можливо, ми напівсвідомо розуміли, що ми українці, живемо в Києві і просто повинні співати українською. До того ж, моди на українське, на українську мову тоді не було. Усі групи в Києві співали російською мовою. Навіть «Кому Вниз» тоді співали російською. Вони мали їхати на першу «Червону Руту» і для цього заспівали три пісні українською. А мелос… Мені здається, що це в нас на генетичному рівні.

Група у нас була унікальна - різні особистості, які тягнули в різних напрямках. Звичайно, довго це не могло продовжуватись, тому ми випустили один альбом (мені здається, що він був одним з найкращих з того, що на той час випускалося в Україні) і благополучно розійшлися. Але в мене вже був заряд - хотілось щось робити, музичного матеріалу було багато, але завжди поставали проблеми з текстами. Я спочатку пишу музику, потім аранжування, потім слова до пісні. До того ж, розійшлись ми досить конфліктно, поср…сь один з одним. Я пішов першим, але в мене було дуже багато матеріалу нового, крім того, я відчував, що мені вже 28 років, час іде - і треба щось робити. На такому запалі я створив нову групу за місяць, а майже сімдесят відсотків нового альбому було зроблено за три місяці. Тобто причиною народження «Вія», можливо, стали злість і переживання від розпаду «Баніти Байди».

Я ніколи не визначав для себе, що я хотів би грати. Все виходило спонтанно. Я знав точно, що я не хочу грати, але стилістику ніколи не визначав. Всі тоді грали або якийсь метал, або попсу, все було схоже одне на одне, були якісь західні аналоги, і музикантом того вистачало. Я думаю, що слухачам теж. А наш музичний стиль визначився, як це не парадоксально, тим, що всі музиканти в групі слухали різну музику. Гітарист - важку музику, барабанщик - джаз, другий гітарист взагалі слухав тільки «Sex Pistols» , а я слухав Ніка Кейва, Тома Гейтса, «Joy Division», про Дреговича тоді взагалі ніхто не чув.

Тобто група народилася по-справжньому з жіночого місця. Дитина могла бути або геніальною, або могла померти на другий день після народження. Ми багато поміняли музикантів. Не всі розуміли, що відбувається, що грається, ніхто нікого не виганяв, але музиканти самі бачили, підходить їм ця музика чи не підходить. В принципі, складалось все нормально десь до 1994 року, а потім зарізали нашого барабанщика Дмитра Підлуського, і з цього почалися наші негаразди. Спочатку пішов Салман-перкусіоніст. Вони з Підлуським дружили, і ця втрата для нього була дуже сильною, він взагалі хотів зав'язати з музикою. Зараз грає в «Мандрах». Потім пішов Хірург-гітарист, з яким ми починали групу. Зараз нібито все налагодилося.

Вій досить жахливий персонаж. В житті ця назва якось давала про себе знати?..

Вій - істота не жахлива. На мій погляд, це нейтральна зброя - тобто він сидить і чекає, хто цією зброєю скористається і в який бік вона буде спрямована. А взагалі це персонаж давній, про нього згадки знаходили в етрусків, персів, ассірійців, єгиптян. Нам іноді закидали, що наші негаразди пов'язані саме з цим, але мені здається, що то все маячня.

Хоча, якщо взяти до уваги, що за період з 1993-го по 1995-ий рік я зламав руку, Хірург зламав ногу, коли стрибав зі сцени на Майдані, Льотчик (гітарист) стрибнув з третього поверху і теж зламав ногу, тому, може, щось в тому дійсно є (сміється). Хочу сказати, що ця назва до Гоголя ніякого стосунку не має. Гоголь сам її запозичив.

Ви одна з найстаріших і найавторитетніших українських груп. А чому дотепер нема стадіонів і палаців спорту?

Ми самі ніколи не займалися своєю розкруткою, і нас ніхто не розкручував. Нам, звісно, допомагали, суто організаційно, просто по дружбі. І тільки тому, що у нас хороша музика, ми зараз знаходимось на певному рівні. А з другого боку - під лежачий камінь вода не тече. А з третього - є музика для широкого загалу, а є музика для людей, які вміють думати. Та й соціальний стан зараз в Україні такий, який потребує «Океану Ельзи», «Скрябіна», Могілевської та «ВВ». От, наприклад, потужна група «Кому Вниз», але вони мають ще менше виступів, ніж ми. А ще я думаю, що хорошого не повинно бути багато.

Що, на твою думку, зараз діється в українській музиці?

Мені здається, що рокові колективи, які грають музику, що тяжіє до етносу, наслухалися Бреговича та Кустуріци і далі цього не йдуть. Але, взагалі, я не володію інформацією, тому що не цікавлюся нашою музикою. Бачу, що на музичних каналах панує тільки попсня, причому вона останнім часом тяжіє до російської. Хтось десь щось рипається… Але взагалі - повне гімно.

Тебе причисляють до готичної сцени. Що там - на темній стороні?

Про те, що ми готи, самі дізналися випадково. Адже ніколи не намагалися грати таку музику. Ми граємо світлу музику. Можливо, вона похмуро звучить, але в нас всі пісні про любов, і тому ми знаходимося не на темному боці, а на світлому. Просто наша любов - як любов хірурга до пацієнта. Я думаю, що ми просто вирізаємо злоякісні пухлини у людей.

В чому сила?

Я думаю, що сила - це любов. Любов і до Бога, і до людей, і до себе в першу чергу, бо якщо не будеш любити себе - не будеш любити нікого.

Розмовляв Олег ГНАТІВ [ Галицький кореспондент ]

P.S.: До групи Вій запрошується гітарист або скрипаль, чи то гітарист і скрипаль в одній особі. Зацікавленим звертатись на мило: info@viyfrom.kiev.ua, чи за телефоном: 8(050)2995541