Янсен Кукансен: «Це музика, а не геометрія»

Неодноразові члени, учасники, всеукраїнських, міжнародних і міжпланетних фестивалів, що хочуть «порвати» усіх на шматки! Це про херсонський гурт Янсен Кукансен. Музиканти вже давно ввірвалися у вітчизняну рок-двіжуху, їх хіт «Дупаджонідепа» змусив говорити про гурт не лише шанувальників жанру, а й меломанів та все можливих критиків. Нещодавно з’явився в світ новий альбом гурту, про який детально розказав лідер ЯК Влад Лось.

Привіт! Владиславе, розкажи чим живе зараз ЯК?

В черговий раз маємо новий склад, репетируємо, разом намагаємось вийти на новий рівень звучання, працюємо з плейбеками, а іноді просто б’ємо байдики. Буває, що й відверто дармоїдствуємо:) 

Після виходу вашого нового альбому як змінилися будні гурту?

По-перше, після виходу альбому наші будні, нажаль, закінчились, тому що старий склад втомився та вирішив припинити участь у цьому стрьомному та таємничому українському шоу-бізнесі… Не маю ніякого права засуджувати їх вибір, тому що, об’єктивно кажучи, заняття рок-музикою в Україні зараз фактично не має ніяких перспектив. А їсти, як то кажуть, хочеться зараз…

Давай про альбом поговоримо детальніше… Чому назва саме «Хамелеони»? Я маю на увазі, чому саме ця пісня обрана титульною?

На мій погляд, «Хамелеони» є кращою піснею з альбому. Це дуже відверта пісня про пацифізм та толерантність. Мабуть, інтуїтивно відчуваючи наближення трагічних подій сьогодення, записали її ще й російською мовою… Нажаль, ніхто її не почув. А хто й почув – той не зрозумів… І все вийшло як вийшло – і пацифізм вже не в тренді…

Звучання диску в порівнянні з дебютним «Дупаджонідепа» стало важчим. Що вплинуло на зміну стилю?

Ми багато аналізували реакцію на наш перший альбом, тому що відгуки були різні. Дуже дякую за зміну стилю композиторам Тетяні Дашковській та Володимиру Кондратьєву, саме вони вдихнули свіжий подих у наш старенький рок-н-рольний потяг!

Загалом, що найбільше запам’яталося в процесі роботи над платівкою? А що найбільше «парило»?

Ну, вся історія Кукансена – це щось таке неймовірне та завжди на грані фолу. От і з «Хамелеонами» все вийшло «епічніше не буває». Як відомо, з Вовою та Танею ми граємо з 2003 року, починали з каверів, випустили разом перший альбом як «Кондратьев Банд». І от з ними така фігня відбувається: вони емоційно прибувають у дуже полярних станах від неймовірної працездатності та натхнення до 100-відсоткової апатії до всього. Після запису першого альбому та немаленького концертного туру вони дійшли до точки 100% апатії, покинули ЯК та відправились в захоплюючу мандрівку до Буенос-Айреса, де й прожили десь біля року до тих пір, поки захоплююча Аргентина не стала рутинною. В той же час в Україні ми доволі успішно грали с іншим складом, але, нажаль, студійна робота з новим матеріалом чомусь не виходила. І от унікальність моменту була в тому, що коли вони повернулись з Латинської Америки, вони прибували в найвищий стадії своєї працездатності та творчої активності, і, як результат, музика для більшості пісень була написана десь за один місяць!!! Як на мою думку, то це неймовірно!

Потім альбом вишліфовувався вже більш довго та рутино, це іноді парило, але ж в результаті особисто я слухаю його з великим задоволенням!

В одній із пісень використано фрагмент «Казки про рєпку» Леся Подерев’янського. Чому саме той фрагмент казки обраний був для «Дірки»? Особисто з письменником не знайомі?

Нажаль, з самим Лесем я не знайомий, але є палким шанувальником його творчості ще з 90-х років! Ну, а «Казка про репку», мабуть, один з найулюбленіших творів. Геніальний текст «людство завжди цікавили кал, питки та уроди», завжди приходив на мою думку при перегляді численних телешоу.

На диску присутній кавер на ТіК («Сирожене пирожене»), також використано рифи із «God Save the Queen»… Ще раніше ви записали цікавий кавер на «Танці» ВВ. А з ким би ви хотіли зіграти в дуеті? Можливо, вже є якісь домовленості?

Асортимент наших бажань вражає, як говоритися: від Поплавського до Muse! А от наші домовленості нехай залишаться для всіх приємним сюрпризом.

Яка пісня з альбому особисто тобі найбільше подобається? Яка є, так би мовити, найособистішою?

Всі пісня однаково улюблені та особисті: і «Революція party», текст котрої був переписаний декілька разів, і «Мама реклама», аранжування котрої було змінено кардинальним образом. Якщо казати за особисто мої почуття, то це, я думаю, «Офісна» – як пісня, що найбільш відображає мій особистий настрій – настрій кризи середнього віку:(

Раніше вас називали «українськими RHCP». Сьогодні можна зустріти проведені паралелі навіть з Rammstein. Вам подобаються взагалі будь-які порівняння?

Значно приємніше бути українським Янсеном Кукансеном, але так, щоб виступати на стадіонах за шалені гроші!:) А так, який смисл в проведені якихось паралелей чи перпендикулярів? Це ж музика, а не геометрія.

Кого з іноземців слухаєш? Кого порадиш?

Muse, My Chemical romance, Rammstein, Oomph!, Royal Blood, Nine Inch Nails, We Arere Scientists, The Dead Weather… Та багато іншого.

А як ситуація з рок-музикою в Херсоні?

Я б сказав, що більше музичних проектів, нажаль, не стало. Цілеспрямовано музикою займається стара гвардія, така як Роллікс. Дуже б хотілось почути нових яскравих музичних колективів, але, нажаль, Інтернет забирає у нового покоління дуже багато часу – нема коли займатись музикою. Та й сама музика набула якийсь зовсім іншій статус: десь восьма праворуч на полиці за комп’ютерними іграми та ВК. Старість – не радість. Коли я ще вчився в школі (в кінці 80-х), то музика була усім – бо іншого не було… Це був такий собі ковток повітря, такий собі бунт проти всього.

На твою думку, чого не вистачає зараз українській музиці, аби вона вийшла на більш високий рівень?

Відсутність реальної підтримки української музики на державному рівні… Вмикаємо телевізор та що бачимо? Якась баба в трусах співає щось про якийсь секс на пляжі на російській мові. Це при тому, що в Україні велика кількість якісних та різноманітних колективів, котрі представлені на декількох Інтернет-радіостанціях.

Ми приймали участь у ювілейній «Червоній Руті», що вона дала нам? НІ-ФІ-ГА! Тільки достатньо неприємні спогади про неймовірний бардак в організації. Кажуть, що колись завдяки їй Україна взнала ТНМК, Білик та інших артистів, але в останні роки свої функції цей державний фест виконує абсолютно, як то кажуть, «для галочки»…

Сьогодні багато хто говорить, що «як можна грати-співати, коли в країні таке робиться». Як гадаєш: правильно говорять?

Складне питання… З одного боку, коли говорять гармати – музи мовчать. А з іншого – самі найкращі та відверті пісні радянського періоду, наприклад, були написані саме під час війни. Мабуть, тому що для митця вкрай необхідно перебувати в своїх крайніх емоційних положеннях. Поживемо побачимо…

Які плани Янсен Кукансен має на найближчі часи?

Зігратись з новим складом та вирішити: куди, навіщо і як йти далі.

Скажи кілька слів для шанувальників справжнього українського рок-н-ролу:

Не дивлячись ні на що – вірити в краще! Не вірте тим брехунам, хто каже, що нічого ніколи в житті не змінюється. Змінюється, ще й як! Життя продовжується, воно змінюється кожну секунду, і воно прекрасне!!!

Митько Сяржук