Раптово повалив сніг. На такий зазвичай кажуть «лапатий». Швидше, швидше через темний безлюдний парк на звуки, на світло і в тепло. Так неочікувано зима війнула останніми холодами, так Полтава зустріла гурт «Вій», який нарешті завітав до нашого міста (якраз в розгарідовгого 3-місячного концертного туру) з виступом, що відбувся у рок-кафе «Villa Крокодила».
– Ви ж не вперше у нас? Оглядали місто раніше? — питаюсь у групи.
– Да нет, мы только памятник Гоголю и видели, когда на «Мазепу» приезжали, — відповідає ніби з докором барабанщик Коля Родіонов.
Власне, назва гурту у багатьох відразу викликає асоціації з Гоголем, втім, фронтмен і вокаліст гурту Дмитро Добрий-Вечір не схильний прив’язувати персонажа української міфології до персоналії Миколи Васильовича: «Гоголь так само запозичив образ Вія з фольклору, а не вигадав його».
Перед концертом — декілька інтерв’ю місцевим ЗМІ, оскільки через накопичену втому (в попередні два дні гурт виступив у Кіровограді і Черкасах) учасники «Вія» не змогли відвідати прес-конференцію, на яку їх було запрошено.
Мляво розігрівши публіку, місцеві гурти «City Fires» і «ДельТора» (остання виконала, окрім іншого, ще й два кавери на пісні «Вія») врешті запросили на сцену хедлайнерів. Я чула «Вій» на багатьох фестивалях різноманітної стильової спрямованості (на «важкому» «Тарасі Бульбі», драйвовій «Рок-Січі», етнічних «Шешорах», просто україномовному «Мазепа-фесті»), де публіка збирається дуже різна — від яскравих представників найрадикальніших субкультур до звичайних місцевих забулдиг — але скрізь гурт органічно вписувався в канву будь-якого фестивалю і повсюди слухачі приймали їх тепло, очікуючи появи на сцені «гуру язичницького року». Таке враження, що музика «Вія» універсальна, хоч на неї й вішають ярлики «дарк-фолку», «готики», «неофолку» і ще безлічі стилів. Будь-яка музика починається із відчуття певної енергетичної спорідненості, яку так важко передати словами. Із «Вієм» у мене пов’язано надто багато дуже особистих вражень і почуттів, щоб утриматись від суб’єктивізму в оцінці їхнього клубного виступу в Полтаві. А він, перший у своєму роді (і, дай Бог, не останній), на мій погляд, цілком і повністю удався…
20-ліття групи було не єдиною новиною, яку гурт привіз до нас із Києва. Після 7 років студійного мовчання, «Вій» записав свій третій офіційний альбом «Йшов я небом», презентація якого відбулась на початку літа у київському «Route 66». «Платівка містить 9 пісень про любов», — розповідає журналістам лідер гурту Дмитро Добрий-Вечір. Від себе додам: пісень ліричних за звучанням і настроєм, любов у яких показана різна, щоразу інша, багатогранна, але врешті-решт одна, всеохоплююча: любов до Батьківщини, любов батьківська, любов до друзів — до тих, які назавжди пішли із цього світу, і тих, які просто пішли від нас, любов чоловіка до жінки і жінки до чоловіка, любов до природи, любов до справжнього, чистого…
Трекліст полтавського виступу включав як пісні з нової програми, так і старі, добре відомі слухачам, «хіти». Із залу періодично лунали прохання заграти «Очі відьми», «Хату скраю села», але Дмитро Добрий-Вечір тактовно натякав, що ще не час, мовляв, дійде діло і до них. У перервах між піснями Дмитро розповідав історії написання деяких текстів («Сюжет пісні «Йшов я небом» мені наснився, у цьому сні я зустрів нашого покійного барабанщика Дмитра Підлуського і нашого колишнього перкусіоніста Салмана»), відкрито ділився спогадами чи пояснював зміст («Пісня «В темнім лісі уночі» — про кохання чоловіка до русалки. Не знаю, як у них там все технічно відбувалось, але врешті так і не склалось, та й мати хлопця такої невістки не хотіла, бо для неї треба будувати басейн» :) ).
До Полтави «Вій» завітав наразі сталим складом: згаданий тут вже неодноразово Дмитро Добрий-Вечір (музика, тексти, вокал, бас-гітара, комуз), мовчазний і загадковий Олександр Гросман (гітара), юний Дмитро Крузов (акустична і електрична гітари, укулєлє), веселий Микола Родіонов (барабани) і тендітна Леся Рой (клавіші, скрипка, духові, бек-спів), яка ще й, окрім усього іншого, заспівала для полтавців «Різдвяну баладу».
До речі, на згадку про Полтаву один із давніх прихильників і друзів гурту вручив Миколі Родіонову футбольну фанатську «розу»— шалик ФК «Полтава». Тепер за наших вболіватимуть і в Києві:)
Декілька хвилин скандувань «На біс!», нестихаючі оплески і посмішки на обличчях танцюючих довели, що перший «повнометражний» візит «Вія» до Полтави надовго запам’ятається усім присутнім. Чекаємо ще!
П.С. Висловлюємо подяку всім причетним до організації концерту.
На початку червня легендарний український гурт «Вій» видає новий альбом «Йшов я небом». Цей повноформатний реліз стане лише третім для колективу, якому наступного року виповнюється вже 20 років
Група «Вій» - це вишукане поєднання дохристиянської української мелодики, елементів бароко й середньовіччя з сучасною психоделією. Але ще - це безкомпромісність, ненагране, нефальшиве українство. Погодьтеся, рідкісний сьогодні сплав - професійність, талант і патріотизм
Нещодавно у Львові після семирічної перерви відбувся П’ятий фестиваль україномовної авторської пісні та співаної поезії «Срібна підкова». Уже традиційно незмінним учасником фестивалю був культовий київський гурт «Вій».
«Досить» – це гімн воїнам, які зараз захищають українську землю та незалежність від воєнної агресії Росії
