Брем Стокер: «Натхнення при створенні пісень у нас ніколи не було. Достатньо пару пляшок горілки та швепс»

Напевно, ці хлопці – одні з небагатьох в Україні, хто не лише всім кричать, що вони панки, а підтверджують слово ділом. Музика, яку грають ці «бешкетники» навряд чи добровільно візьмуть у ротацію на державні теле- та радіоканали, але вони з високої вежі плюють на ці формальності! Їм просто не личить «формат». Та й часу, напевно, нема думати про такі дрібниці. Загадковість і відвертість, титулованість і пофігізм – їх коротка характеристика. Отже – легендарні БРЕМ СТОКЕР. Олексій Казанцев (фронтмен гурту) для Київського Рок Клубу повідав про андеграунд, глобалізм, ставлення до молодіжної культури і багато іншого.

Привіт.

Привіт.

Брем Стокер. Як прийшли до такої назви?

Ми завжди хтіли вигадати шось таке особливе, щоб журналісти завжди питали нас, чому така назва. Судячи с того що в більшості інтерв’ю це одне з перших питань, нам все-таки вдалося назвати себе цікаво.

Брем Стокер автор відомого роману про Дракулу. На вас і вашій творчості якось позначається певна містика, «аристократичний вампірізм»? Чи не надто серйозна назва для панк-проекту розважального характеру?

Ну, якшо б в кожного з нас були ті ж можливості, що і в Дракули, ми б також пили кров і вбивали людей. Але все, що Ми маємо, це наша музіка. Замість смерті та спустошення несемо панк-рок.

Ви багато працюєте. Фестивалі, записи платівок… Чи вистачає часу займатися ще чимось на дозвіллі?

У музиканта в Україні дуже багато вільного часу. На музику, записи та концерти Ми витрачаєм… ну, десь 1% свого часу. Тому, коли нема музики, у нас є наркота, секс та алкоголь. Хочеться, щоб концертів було набагато більше. На наркоту треба дуже багато грошей.

У вашому доробку вже більше 7-ми альбомів. І, слід відзначити, кожен наступний несе в собі певну «фішку», відрізняється від попереднього. Що для вас слугує джерелами натхнення?

Вони відрізняються тому, що на кожен запис Ми використовували інші мікрофони. Це і є головна фішка. В 2000-му році у нас були мікрофони на запис з надписом «Караоке». На останньому використовувались Shure (цілих 2 штуки!), тому він вийшов дуже крутим. А натхнення при створенні пісень у нас ніколи не було. Достатньо пару пляшок горілки, та швепс.

Брем Стокер – бажані учасники найбільших українських фестивалів. А чи встигли вже зарекомендувати себе за межами країни?

Це не правда. Зараз, щоб прийняти участь в кожному великому фесті, Ми платимо з своєї кишені приблизно по 1000 доларів, плюс покриваємо всі витрати. Якось в алкогольному угарі Ми обікрали гастроном на районі, це забезпечило нас грошима на ще два чи три найближчі великі фестивалі. Потім знов наступлять часи, коли про нас забудуть.

Окрім цьогорічних літніх фестивалів плануєте ще займатися чимось?

Плани грандіозні. В Китаї пара панчох коштує 3 цента, а в Рівному 30-40 центів. Знайомий барабанщик зараз працює в Китайському кабаре. Ми з ним домовились, що він нам передасть цілий трейлер панчох. Тому будемо продавати панчохи. До того ж, кажуть, що гроші будуть знецінюватись, тому скупуємо поламане гітарне обладнання і видобуватимемо з електросхем срібло. Бо, кажуть, що срібло буде цінніше за золото.

У вашому репертуарі досить багато різноманітних каверів. А є виконавці, з якими ви б хотіли разом виступити, записати кілька треків?

У мене улюблений Український співак – Миколайчук. Він навіть на мене схожий. Така ж велика пика і борода. Нажаль, він зашифрований дядька, фіг його знайдеш. Зара’ записуємо альбом каверів, там буде багато відповідей на те, що любить кожен з групи Брем Стокер.

Читав, про вас кажуть так «це не просто музична банда, а єдина структура, яка займається розвитком місцевої «андеграунд»-культури». Наскільки, на вашу думку, розвинена андеграунд-культура в Україні?

Брешуть. У нас одне бажання, щоб єдина андеграундна група були Ми. І ВСІ гроші світу були в нашій кишені, а також визнання та дівчата. Я взагалі не розумію поняття «андеграунду», коли в глибокому андеграунді знаходяться майже всі гурти, в складі яких є барабанщик, гітарист та басист! Фестивалів обмаль, клуби дуріють з своїми вимогами та форматами, радіо та ТБ для українських гуртів під замком. Я гадаю, що якшо б все було простіше, тоді всі ті андеграунди з задоволенням полізли в мейстрім!

Кого з молодих можете виділити?

Нікого. Загальне суцільне лайно. Краще слухати гурт Міраж та Ласковий Май. Є пара гуртів, пару пісень нормальних зробили: Тол, Анна, Бабкін. Але вони ще молоді дуже гурти, з таким підходом до створення пісень, через пару років розпадуться.

У вас дуже радикальний «райдер». Напевно, часто були випадки, коли організатори не виконували своїх зобов’язань?

Це не райдер. Це – першочергове, що треба знати бажаючому нас запросити, про те чим являється любий гурт в Україні. Чого він прагне і як хоче, щоб з ним працювали. Мені набридло пояснювати Вконтакті, що для того щоб Ми виступили в Вашому місті, за це треба заплатити.

Якби вам запропонували написати музику до фільму, яке б кіно обрали?

По любому розважальне. Чи може фільм жахів. Ми б пограли шось в стилі стоунер-рок.

Ваше ставлення до сучасної молодіжної культури?

А що, така є??? Мені здається, що зараз кожен обирає щось своє: вєлік, скейт, спорт, дрінк, шмотки. І тільки ті, хто нічого не обирає, є в молодіжній культурі, яка є культурою бидла. А до бидла мені нема діла.

А до глобалізму?

Поки я живу в Україні я проти глобалізму. Але, коли отримую грін-карту, покажу всім антіглобалістам дупу!

Ваш посил читачам:

Посил? Нє, посилати я нікого не буду:) Бажаю всім навчитись писати під себе свою операційну систему і завантажити її в себе. Щоб жити по своїм програмам, без спаму та вірусів.

Діма Войналович
(c) rock.kiev.ua