Лазурит

Синя Вапа

У свій час однієї пісні «Париж» мені з лишком вистачило на те, щоб з нетерпінням чекати альбом від київського молодого гурту Синя Вапа. Нажаль, саме ця пісня і не ввійшла до дебютної платівки… Але дух, враження від неї-то лишилися! Трошки згодом мою позицію ствердили наступні сингли, що випускалися гуртом. Серед них «Очі», «Поміж ночей» та ін. Сумнівів не залишалося – «Лазурит» зобов’язаний був стати відкриттям 2013-го року для багатьох любителів українського інді та бріт-попу.

Хочеться сказати, що залучення до складу гурту клавішника дуже позитивно вплинуло на музику, насамперед насиченість мелодій, колективу. Слухаючи пісні, розумієш: ну немає тут нічого зайвого! І нехай – мінімум інструментів, але за допомогою них у музикантів вийшло передати, напевно, все, що вони хотіли. Вийшло передати, без заперечення, всі емоції!

До слова, час для випуску альбому група вибрала досить правильно – кінець вересня. Музика Синьої Вапи, складається враження, й писалася восени. Вона дуже вдало поєднується із міськими вечорами, пронизаними прохолодними, але не суворими подихами вітру, яскравими вогнями багатоповерхівок та проспектів. Під цю музику гарно як і сидіти вдома з чашкою чаю, пледом та дорогою тобі людиною, так і прогулюватися парками чи малолюдними вулицями, сидіти в арт-кафе (з тією ж дорогою людиною).

Заради справедливості варто зазначити, що пісні на альбомі – не чистий брит-поп. Так, наприклад, «Там, де ми» і «Мертві дні» – більше гаражний рок, «По хмарах» – натяк на не заморочений блюз, а «Моя Любов» «увібрала» деякі елементи олд-скулу.

На жаль, у фізичному форматі альбом має лише тридцять примірників. Але всі вони містять аудіо-вітання музикантів слухачам, а також оформлені різними кадрами з фотосету гурту.

Трошки ностальгії, трошки позитиву, багато любові і оптимізму – от що таке «Лазурит»! І це одна з кращих українських робіт цієї осені.

Кажуть хлопці, що матеріалу в них вистачає на два чи, навіть, три альбоми. Тому, чекатимемо нових релізів від Синьої Вапи.

Митько Сяржук