Рок з молоком #35. Синя Вапа

30.05.2013 · Інтерв'ю

Ці хлопці прагнуть довести, що україномовна рок-музика є не менш захопливою, ніж англомовна та зробити такий український музичний продукт, яким могли б захоплюватись на батьківщині та за кордоном. На сьогоднішній день Синя Вапа встигла записати демки, кілька синглів, які потрапили до ротації незалежних радіостанцій, та дати кілька концертів, в тому числі відкриваючи малу сцену фестивалю «Захід». А зараз хлопці активно починають підготовку до запису дебютного повноформатного альбому. Про деталі підготовки до студійної роботи, про творчі мрії, та про те, кому і чому не варто займатися музикою – лідер київського гурту «Синя Вапа» Андрій Савдєєв.

Привіт! Давай-но почнемо з самого початку. Ознайом із історією гурту?              

Після численних спроб зібрати гурт і численних назв цього гурту, навесні 2012-го було створено гурт «Синя Вапа». Нас було троє: бас, ударні та гітара/вокал (я). Ми записали виступили раз у «Праймі», записали пісню «Париж» і нас було запрошено на фестиваль Захід (Яків випадково побачив нашу групу у ВК і запросив нас на другу сцену). Після того нас полишив басист, приєднався мій старий друг – Олексій Шпенков, який і досі грає з нами, ми грали у клубах Києва. За допомогою проекту велика ідея (http://biggggidea.com/project/28/) ми зібрали гроші для 2 запису – «Нудьга». Після Muse cover-parrty нас полишив ударник, ми періодично виступали з різними ударниками, переважно у Могилянській Академії. І наразі ми зібрали повноцінний склад гурту: ударник, гітара/вокал, другий гітара/вокал, та бас 

Напрошується, напевно, очевидне питання: чому така назва, і що це взагалі «Синя Вапа»?  

Вапа – архаїзм, споріднене – вапно, себто – фарба…

Чого ж тоді – синя? Небо, вода чи... натяк на алкоголь?

(Посміхається) Ні, просто це насправді улюблений колір моєї дівчини, від того став і моїм улюбленим, хотілося, щоб його було якомога більше – от і займаюсь розповсюдженням.

Коли прийшло розуміння того, що музика – це не просто хобі?     

Насправді, це сталося в один момент. Коли МакКартні давав концерт на Майдані у Києві – я на той час був відчайдушним фанатом Бітлз – і довго вагався, чи варто йти. Але після концерту я зрозумів, чим я хочу займатись все своє життя. Здається, я тоді був в 11 класі чи, навіть у 10… А, точно! Це було влітку, я з 10-го переходив до 11-го.                 

А ніколи не ставив, так би мовити, на кін: «займатися музикою і забити на все інше» чи «жити спокійним життям, і не займатися рок-н-ролом»?     

Звичайно ставив! Але я, чесно, намагався не займатись музикою, намагався працювати на «звичайній роботі» - все це в мене не вийшло. Можеш не грати – не грай. Я не можу, просто не можу.   

Ви збираєтесь записувати дебютний альбом. На скільки я знаю, досить цікавий метод продакшну обрали. Розкажи детальніше?

Насправді, це метод обрав нас, якщо бути відвертими. Не можна сказати, що сьогодні в Україні ніхто не зацікавлений вкладати грошей в рок-платівки починаючих музик, але мені точно не поталанило поки що зустріти таку людину. Ми вирішили, що цього літа необхідно записати альбом, тому ми спробуємо за деякий час дізнатись, що можливо придумати із його фінансуванням… Але в будь-якому випадку, у нас є мінімум обладнання і деякі знання звукорежисури, з яких можна щось зробити. Будемо сподіватись, що нам це вдасться. 

Літо – це ж пора фестивалів, а запис – клопітка робота... Ніде не плануєте виступати?             

Ми зараз пробуємо пройти відбір на Старе Місто – там є 2 місця для молодих гуртів. Відбір на thebestcity.ua ми трохи прогледіли, да і шансів там виступити на великій сцені вдвічі менші. А так – поки що нікуди не запрошують…             

Матеріалу для платівки достатньо?       

Матеріалу, насправді, більш ніж достатньо. Вистачило б на 2 платівки, інша справа – звучання. Хочеться це зробити більш-менш оригінально і вишукано, зробити якісні і незвичні аранжування. Скоріш, у цьому я вбачаю найбільшу складність.     

Ви зі звучанням, я так розумію, експериментуєте... А в альбомі буде переважати яка стилістика? 

Часто буває так, що замислюєш одне, а виходить щось надзвичайно несподіване. Ми хочемо сучасної рок-музики, трохи істеричної, трохи неадекватної, трохи блюзової, трохи електронної. Наразі пісні виглядають досить різними – це через часові проміжки, вони робилися у різні періоди. Зараз спробуємо зробити щось цілісне і органічне.

У вас матеріал лише україномовний?    

Наразі так – це принципово. Ми вважаємо, що україномовна музика може бути класною, вона ж така гарна! Чому б не співати такою мелодійною мовою?       

Ну, просто, у вас сама музика доволі «західна». То чому б не спробувати себе, наприклад, на якихось європейських лейблах?

Ми гадаємо, що у сучасної музики територіальні межі – доволі умовне поняття. Особисто я мрію про те, щоб іноземці намагались завчити кілька рядків українською – це було б неймовірно! Але водночас, я гадаю що «західна» україномовна музика може гармонійно лунати в українському контексті. Чому б ні?

В вашому репертуарі є народна пісня «Ніч яка місячна»... Чому саме ця пісня обрана для виконання?І чи граєте ще щось із фольклору?              

Ми просто думали, що було б круто зробити кавер на щось народне, зробити щось незвичне. На мій погляд – вийшло доволі непогано, хоча це ще, так би мовити, «скелет», і треба доробляти аранжування.  

Дійсно, до речі, не погано... Пісня ж «Париж» записана якісно, професійно, цікаво... І там є рядок «давай поїдем до Львова». Любиш Львів? Є взагалі улюблене місто?        

Так, насправді я дуже люблю це місто, і хоча пісня має таку назву, коли я починав писати текст я уявляв собі Львів, хотів передати той настрій, котрий буває влітку у тому чудесному місті.

Улюбленим має шанси так і лишитись Київ, бо надто багато теплих спогадів пов’язують мене з ним. Але до Львова кожного разу їду з не менш приємними сподіваннями!        

А ви не готуєте відеокліпів?          

Зараз думаємо над цим. Є кілька ідей з цього приводу. Хотілося б зробити щось атмосферне, з цікавим задумом. Але, думаю, що кліп буде вже після того, як завершимо працювати над альбомом (маю таку надію).

Яка твоя найзаповітніша творча мрія?

Я думаю, зіграти на світовій арені (наприклад, «Wembly») україномовну пісню. Знаю, звучить дивно, але б тоді я був собою задоволений.     

Кілька слів для тих, хто вагається: займатися музикою чи ні?         

Це прозвучить жорстоко, але якщо вагаються – то скоріш за все, музикою займатися не треба. Якщо музика – твій життєвий шлях, то ти нікуди від неї не дінешся. Тому, якщо вагаєтесь – спробуйте навмисно деякий час не займатись музикою. Якщо вийде – не займаєтеся нею взагалі. Присвятити життя музиці – доволі ризиковано. І тут немає місця для сумнівів.

Дмитро В.

© Рок.Київ

 
ДОСЬЄ ДИСКОГРАФІЯ
Індіго
Індіго
2015
альбом
слухати · рецензія
Лазурит
Лазурит
2013
альбом
слухати · рецензія
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
ІНТЕРВ'Ю
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
25.07.2019

Чай з м’ясом - мабуть, самий драйвовий з проектів Сергія. На його рахунку - ролі худрука SЮR Band, одного з авторів програми Avant Floyd, інструменталіста і композитора в дуеті Big Second

Прийом заявок: Східноєвропейська Музична Академія
НОВИНИ
Прийом заявок: Східноєвропейська Музична Академія
18.07.2020

Music Export Ukraine, у ​​партнерстві з MONOKEY, оголошують прийом заявок на першу Східноєвропейську Музичну Академію. Ця можливість є абсолютно безкоштовною та відкритою