Papercuts

Pur:Pur

Як може не радіти душа, і тіло не релаксувати, коли слухаєш Pur:Pur?! А з виходом нового ЕР, що отримав «різку» назву «Paperсuts» просто ще раз пересвідчуєшся в цілющості музики, яку, без перебільшень, ТВОРИТЬ цей колектив. А ще, «Paperсuts», за словами музикантів, це втілення давньої мрії колективу: знайти електричне звучання.

Єдине, чого замало у альбомі, так це самих пісень. Емоційність, душевність, ліричність, якість – все є. Саме тому цього хочеться ще і ще! Але, на жаль, всього 6 треків… А настрій платівки досить радісний, хоча, інколи трапляються нотки, не так суму, як певної сентиментальності. Ці пісні можна слухати будь-коли, будь-де, і з будь-яким настроєм: на прогулянці сонячним, лагідним осіннім днем вулицями міста або ввечері, задумливо вдивляючись у вогні того ж осіннього мегаполісу.

Складається враження, що весь матеріал з альбому – як близька людина: родич, друг, кохана. Одним словом, людина, яку довго не бачив – її готовий слухати і слухати, не перебиваючи. Особисто мене кожна пісня пронизувала повністю, і я не помічав, як раз за разом «Paperсuts» програвався у моєму плейлисті протягом майже всієї ночі… Пронизувала легкість, неординарність, альтернативність, душевність композицій. А ще, чи не найбільше, мене пронизує голос і манера виконання Нати Сміріної (яка, до речі, чимось схожа на Одрі Хепберн). Її голос у кожній пісні Pur:Pur, у кожному альбомі є однаковим, але водночас – таким різним. Може, саме тому, що вона переживає ті емоції, про які йдеться у тексті, кожна композиція є на 100% ЖИВОЮ і СПРАВЖНЬОЮ. А хіба не це – запорука успіху не лише гурту, а, навіть, кожної людини – бути живим і справжнім? Я не хвалю Сміріну, я лише констатую факт. І я, коли слухаю Pur:Pur, ловлю себе на думці: якщо Ангели співають, то в них, напевно, такий же чистий і мелодійний голос, як і в Нати…

Стосовно ж текстів пісень… Досить вдало сказано: «вони народжені не дивувати, але ділитися сокровенним – тим, що хочеться відчувати кожному, хто хоч раз кохав по-справжньому».

У «Paperсuts» п'ять пісень (і один бонус – live-версія «Занозы») сплітаються перед слухачем в забавну дорогу звуків. Йти нею легко й захоплююче. Усіх, хто ступив на неї, очікує прогулянка в компанії важливих інтонацій фул-бенду. Обволікаюча теплота босанови, святкові хлопавки фанку, сентиментальні квартали соулу представляють альбом у всіх кращих музичних фарбах – яскравих, глибоких, притягуючих.