Холоднi променi «Холодного сонця»

Їхні пісні просякнуто всесвітньою тугою за втраченим коханням. Їх наспівує лагідний вітер на заході сонця… Холодного сонця.

- Публіка чекала повноцінного видання «Холодного сонця». Як просувається диск? - запитую лідера гурту Василя Гоцка.

- Нещодавно на «Атлантіку» вийшов повторний тираж альбому «Промені сліз».

- Неймовірно. Адже в багатьох вже були ваші записи. Навіть до офіційного релізу. Як ти ставишся до «піратства» для власного прослуховування?

- На це можна дивитися двозначно. З одного боку, непогана реклама для самого виконавця, з іншого - збитки (як для нього, так і для рекордингового лейблу, який його випускає). Зрештою, хотілося б, щоб коли-небудь вітчизняна економіка піднялася до рівня, коли людям простіше буде піти в музичний магазин i придбати якісний диск, ніж тратити свій час і зусилля в Інтернеті на пошук i скачування низькопробних емпетришок.

- Чула, що ви готуєте англомовну версію альбому.

- Так. Все почалося в лютому, коли ми зробили ремікс на пісню відомого в Європі австрійського гурту «L’Ame Immortelle» - «Calling». Крім нас, цю пісню реміксували й багато європейських, в тому числі відомих гуртів. Нам пощастило, що Томасові Рейнеру (лідеру «LIМ») сподобався саме наш ремікс, внаслідок чого останній ввійшов у новий сингл «L’Ame Immortelle» «Fallen Angel», який був випущений на відомому європейському лейблі «BMG» і з 21 лютого є в продажу на території всієї Європи. Пізніше Томас розмовляв з нашим продюсером Стренжером і поцікавився рештою нашого матеріалу. Найбільше йому сподобалася пісня «При заході», він хоче передати наші записи на відомий європейський лейбл.

- А хто працює над англомовною лірикою?

- Допомагає мені найближчий друг Тарас КУЗІВ. Він один з кращих перекладачів у Тернополі. Дуже творча людина, сам колись писав пісні. До речі, Тарас - мій перший вчитель гри на гітарі. Йому вдається дуже точно перекласти твори англійською, не опустити основний глибинний зміст і в той же час зберегти милозвучність пісні.

- А що свіженького є українською?

- Записали нову пісню «Ти згасаєш». Дещо швидка драйвова річ, яка помітно відрізняється від попередніх, містить у собі більше класичного готик-року. Плануємо її помістити в наступний альбом. Англомовна ж версія «Променів сліз» буде аналогом українського варіанту.

- Єдине, чого вам зараз бракує, це, певно, кліпу?

- Все попереду. Звісно, такі думки є, навіть сценарій більш-менш окреслено. Зараз є кілька пропозицій стосовно зйомок, але про щось конкретне говорити зарано.

- Спочатку склад гурту часто змінювався. Останнім часом це припинилось. Значить, нинішній варіант оптимальний?

- Дійсно, вже півтора року ми працюємо у сталому складі. На даний момент для мене є дуже важливими стосунки в колективі. Хлопці вже стали один для одного маленькою сім’єю. Тому ніяких змін не передбачається. Хіба що непогано було б залучити ще одного гітариста, щоб я зміг виходити на сцену без гітари, оскільки інструмент мене сковує і обмежує роботу на сцені як вокаліста.

- Захід-Схід? Запитання, на яке не можуть відповісти політики. А музиканти?

- До Сибіру не хочеться, там зимно:-) Нашу групу продюсує Захід, тож природно, що ми тягнемося туди, де нас чекають.

- Але ж навесні ви грали в Москві. Здається, ви - перші тернополяни, які атакували білокам’яну?

- Так, нас запросив представник УГП (gothic.com.ua) в Москві Олег «Moonwalker» Файнітський на святкування дня народження російського індустріального гурту «Satarial» та вихід чергового номера журналу «Gothland». Наша програма складалася з англо- та україномовних пісень. На останні публіка спочатку реагувала не зовсім адекватно. Ситуація змінилася, коли ми почали виконувати «STRIPPED» (кавер на відому пісню Depeche Mode) , після якої лунали вигуки «ми вас любимо!».

- Розкажи ще, будь ласка, про Білорусію, тамтешню публіку.

- Такий собі загальний посткомунізм, темний і похмурий. На будинках досі висять радянські гасла. Дуже слабо розвинута культура. В Мінську все на рівні провінції. Акція, де ми грали, мала спершу доволі гарно оформлену афішу. Але через утиск владних структур «Dark wave party» в останній момент перейменували на «День рожденья Бритни Спирз: конец попсе - танцуют все». Ще й з фотографією усміхненої співачки:-( Незважаючи на те, що перед виступом нас застерегли: «Без пропаганди» (концерт відбувався під час помаранчевої революції в Україні, і на концерті були присутні працівники КДБ, які перевіряли на лояльність), ми вирішили все ж таки не зраджувати рідному дому і одягли революційні стрічки. На наше превелике здивування, як тільки ми вийшли на сцену, білоруська публіка стала невпинно скандувати прізвище нинішнього нашого президента. Ходять чутки, що після нашого виступу цей клуб закрили…

Нас прийняли дуже тепло. У Москві люди інші, більше «насичені» міськими стереотипами. На противагу Москві, де більшість людей нам здались надто вульгарними і холодними, в Мінську почувалися комфортніше. Дуже прикро, але мова їхніх прадідів мертва, як латина, усі співають або російською, або англійською. Ми були дуже здивовані, коли побачили, що люди мали наші диски і знали пісні.

- На носі «Castle party». Польща - це вже Євросоюз. Отже, це буде ваша перша заява в Європі. Не хвилюєшся?

- Я чув, що зазвичай музиканти перед масштабними фестивалями дуже нервуються. Можливо, це тимчасово, але зараз для мене все проходить без емоційного напруження. Хочеться набратися вражень, познайомитись з цікавими людьми і, врешті-решт, добре відпочити. Щоб було що згадати:-)

- OK. Там і побачимось, і продовжимо розмову після вашого виступу:-)

Олександра Васильчук