Illusions: «В дитячих казках інколи трапляються дуже дорослі і мудрі фрази»

14.02.2012 · Інтерв'ю

В українському просторі з’явився ще один феномен. Такі феномени народжуються не щодня, але, коли це трапляється, то – дійсно подія! Сьогодні уваги заслуговує проект, що об’єднав у собі всього трьох музикантів. Музикантів-професіоналів, музикантів-ліриків, музикантів-романтиків, неокласиків, майже «казкарів». Останнє, до речі, й не дивно, адже Illusions це двоє учасників гурту Місто Казкових Мрій: Роксолана Пахолків та Андрій Бочко (vk.com/andriy.bochko), а також вже відомий (особливо поціновувачам творчості ОЕ) композитор та музикант Єгор Грушин. Отже, Illusions – хто чи що це? Це те, що пробиває сірі хмари яскравими променями тепла. Це ті, хто дарує в українській музиці ковток свіжого повітря. А детальніше про новий неокласичний проект розказав у великому інтерв’ю вокаліст гурту Андрій Бочко.

Вітаю. Андріє, розкажи про новий проект «Illusions».

Радий вітати всіх! Illusions створений зовсім нещодавно, а саме 8 травня 2011 року. Спочатку це планувалось як проект, записати пару пісень, викласти їх в Інтернет, бо ми жили в різних містах, ми з Роксоланою у Львові, а Єгор – в Новій Каховці, а потім, за відгуками слухачів, вирішили продовжувати далі, грати і виступати, Єгор перебрався сюди, і ми почали. За цей час ми провели доволі серйозну роботу, зробили цілу програму, записали альбом. Були такі періоди, коли протягом місяця збирались кожного дня по 3-4 години. І тільки вже, коли приходило відчуття втоми, робили перерву на день-другий. Нам просто йшло навіть до того, що деякі композиції створювались за лічені хвилини. Це було дуже класно. Головне, щоб отримувати задоволення від того, що ти робиш.

Як відбулося твоє знайомство з учасниками проекту: Роксоланою Пахолків та Єгором  Грушиним?

З Роксоланою я познайомився також у травні, але 2010 року, на рік раніше, коли шукав віолончелістку у Місто Казкових Мрій. До нас її привела наша скрипалька гурту. До цього Роксі була у нас на виступі, і їй сподобалось, тому вона, наскільки я знаю, не довго думала. А з Єгором, то вийшло взагалі дивно, мені одна дівчинка, звати її Марина Богацька, почепила його композицію в якості привітання з Різдвом. Мені сподобалось, особливо чуттєвість його твору, я запитав у неї, хто це такий. Вона розказала. Я попросив запитати, чи не буде він проти поспілкуватись. Так ми і познайомились. Я попросив його зробити мені партію фортепіано для Колискової (і ще потім пари пісень), бо вона якось не була схожа на інші пісні Міста Казкових Мрій, я її бачив тільки з віолончеллю і фортепіано. Так і почалась історія Illusions.

Ви відразу визначилися із стилістичною напрямленістю?

Коли Єгор приїхав до Львова, щоб записати Колискову, він попросив нас зробити і йому щось. У мене на той момент вже були майже дописані слова до його композиції Illusion. Тому я і запропонував зробити її, щоб потім простіше було робити пісню. Так от ми сіли і за вечір зробили ще композицію на три інструменти, а вранці пішли записали обидві на студії. Вже після того як ми їх виклали в Інтернет і отримали слухацькі враження, вже тоді ми визначились як будемо далі продовжувати, ми сіли це обговорили. Складно не було, бо нам всім сподобався результат і хотілось робити далі.

Є виконавці, люди, які вплинули на становлення твоїх музичних та загалом творчих поглядів?

Для мене це в першу чергу Ritchie Blackmore. Я виростав на Deep Purple, Rainbow, потім так само Blackmore's Night. Пізніше почав слухати фолк в різних його проявах від кельтики до середньовіччя: Loreena McKennitt, Omnia, Caprice, The Moon and the Nightspirit, Dunkelchone, Die Irrlichter, Varttina, Shiva in Exile (а це вже суміш етніки та електроніки)... і згодом неокласику: Ludovico Einaudi, Michael Hoppe, Oscar Clappenberger (Anuragi), Rachel Portman, John Williams... Із сучасних виконавців я люблю Katie Melua, James Blunt, OneRepublic, Lacrimosa, ну і особлива моя любов це Sarah Brightman. З наших українських, то в першу чергу це Тінь Сонця. Також подобається ТаРУТА. Ну і, звісно, наш Єгор, як композитор:) Ніби все таке різне, але якби не Loreena McKennitt та її пісня The Old Ways (просто шикарна пісня, але саме у концертній версії з концерту Nights from the Alhambra), то можливо я би не загорівся бажанням поєднати саме піано і віолончель. Ця пісня у мене постійно жила в голові. І коли я склав Колискову, тоді я зрозумів, що от вона має звучати саме у поєднанні цих двох інструментів, не зважаючи на те, що в Місті Казкових Мрій, де ми з Роксоланою тоді грали, піано не було.

Що особисто для тебе пріоритетніше: тексти чи музика?

Для мене спочатку завжди народжується музика. Вона є первинною. І вона може чекати на свій текст протягом невизначеного часу. А текст вже приходить тоді, коли життя підказує мені, дає якісь події, завдяки яким і з’являються необхідні слова. Я не розділяю, що пріоритетніше, просто так є. Для мене краса, мелодія має бути в першу чергу. А над словами я можу довго думати, декілька разів перероблювати, якщо мені щось не подобається. Намагаюсь робити слова якомога простіші для сприйняття, щоб кожна людина могла їх відчути навіть при першому прослуховуванні, бо знаю як я сам сприймаю пісні, спочатку слухаю музику з десяток разів, а вже потім починаю вслуховуватись в слова. Тому і стараюсь робити так, щоб це сприймалось одразу.

Стосовно ще одного твого проекту – Місто Казкових Мрій. На сторінці у Myspace написано, що, доки йде робота над альбомом проекту Illusions, МКМ пішов на канікули. Тобто, МКМ не припинив остаточно свою діяльність?

Поки мені важко сказати. Ми спочатку планували просто записати з Єгором пару пісень, потім, я це вже казав, після реакції людей в Інтернеті вирішили зробити альбом за літо. То роз’їжджались відпочити, то з’їжджались знову і збирались кожного дня. Нас люди вже знали, слухали, чекали нового, але ми ще навіть не планували виступати. То був тільки проект. Але коли почали питатись, де нас можна почути. Ми таки вирішили стати повноцінним гуртом, і, як поки що результат показує, недаремно.

А повертаючись до МКМ, то три роки, які я присвятив цьому гурту, ніколи так його люди не сприймали як Illusions. Там я складав історії, казки, легенди. А в Illusions це все пісні з мого життя, можна навіть сказати особисті, чуттєвіші. Тому і справжніх почуттів, емоцій в них набагато більше. Я думаю, слухачі це відчувають. Можливо, тому і співати їх зараз набагато приємніше, викладаючись повністю. Цілком ймовірно, що з часом мені знову захочеться повернутись до казок, записати альбом, залишити на пам’ять те, що було частиною мого життя чи просто пограти в своє задоволення. Але поки мені важко сказати. Зараз усі зусилля повністю йдуть на новий гурт.

А як шанувальники відреагували на такий перебіг подій? Були якісь нарікання на зміну жанру?

Так, декілька людей казали, що їм подобалась та музика більше, та згодом вони почали сприймати і цю музику. Але на все є свій проміжок, етап в житті, я спробував, не відчув результату, гурт перестав грати і майже ніхто цього не помітив, ніхто за півроку не подзвонив і не запросив нас нікуди. Будь-якому виконавцю, яким би ентузіастом він не був,  рано чи пізно потрібна віддача, розуміти що те, що ти робиш, воно комусь також треба, а не тільки тобі самому. І ті люди, які зараз приходять на концерти, чекають наступних, просять привезти відео з інших міст, де ми будемо виступати. Значить, ця музика не залишає їх байдужими, гріє серця, дарує тепло. Ну а задля цього вже варто жити!

Розкажи про дебютний альбом. Як ви будете його представляти, «розкручувати»?

Наш перший альбом називається «Heavens». Це назва однієї з композицій. Її може почути кожний, хто зайде до нас на сайт. Ми в альбомі намагались побудувати місток між класикою і роком. Якраз ця композиція найбільш наближена до класики, там звучать тільки фортепіано і віолончель. Половина треків в альбомі це якраз інструментальні композиції, які звучать в більш сучасному неокласичному стилі. Автором більшості з них є Єгор, але деякі ми робили всі разом прямо на репетиції за лічені хвилини. Це важко передати словами, але, коли ми потрапляємо на одну хвилю, тоді у нас все вдається дуже швидко. Нам багато людей казало, що наша музика добре пішла би на саундтреки. Інша половина це пісні, які ми спробували відтворити також в дусі цього неокласичного звучання. Так, деякі вийшли більш академічними, деякі більш роковими. Тут вже не ти керуєш піснею, а пісня тобою, можна пробувати грати по-різному, але коли вона зазвучить, ти це відчуваєш, вона сама знає, якою хоче бути краще за тебе.

А на рахунок розкручувати, поки складно щось сказати, радіостанції в більшості не готові брати нас в ротації, все-таки трохи неформат. В нашій країні взагалі з форматом дуже важко. Але люди самі нас якось знаходять, дізнаються, пишуть постійно, дякують за те, що ми робимо. І ми намагатимемось далі це робити, виступати по містам, щоб про нас дізнались і почули ще якомога більше людей. Свого слухача, думаю, ми знайдемо неодмінно. Вся справа у часі.

Які б композиції з платівки ти, особисто, хотів би виділити?

На рахунок пісень я взагалі не берусь казати. Кожна з них у мене пов’язана з певним етапом в житті, з окремою людиною, які назавжди залишаться у моїй пам’яті. Всі композиції, які ми хотіли виділити, вони потрапили в альбом, ми їх підбирали, щоб вони відповідали концепції альбому, який мав бути суто акустичний, щоб можна було обійтись саме трьома інструментами, без додаткових залучень. Але в кінці альбому ми зробили спробу показати, як можемо звучати в рок-версії, поставили перед слухачами знак питання, що буде далі. А якщо брати на рахунок інструментальних композицій, то мені більше за все подобається Infinity. Це остання композиція, яка потрапила в наш альбом. Але мене просто розриває там віолончельна партія, як вона звучить у першій половині.

До речі, оригінальна українська музика, дуже ціниться закордоном. Ви маєте досвід виступів за межами України?

Ні, на жаль, поки не можу цим похвалитись. Це у нас ще все попереду. Та переконаний, коли ми туди потрапимо, ми зможемо достойно представити там нашу країну з нашою музикою.

У твоїх піснях присутня автобіографія? Чи все – чиста фантазія?

В Місті Казкових Мрій переважно була фантазія за виключенням деяких пісень, а в Illusions це поки що виключно автобіографія. Ці пісні вони всі народились з мого життя, зі спілкування, з почуттів, з деяких подій. Тому вони і більш щирі і мають якусь силу на слухача.

Музика і Illusions і МКМ досить неординарна, легка, космічна. Принаймні, в Україні я такої ще не чув. Дійсно, казково. А сам любиш казки? Яка найулюбленіша і чому?:)

Ну казка, вона взагалі мене супроводжує у процесі життя. Завжди всім кажу, що життя може бути настільки казковим, наскільки ви можете його таким уявити. А для тих, хто не знає, я працюю у Видавництві Старого Лева дизайнером, роблю книжки з дитячими казками, мені часто приходиться їх читати у процесі верстки. У нас там багато гарних казок. Періодично беру щось додому, щоб відпочити, і можу сміятись над ними як дитина, хоча навіть в таких-от дитячих казках інколи мені трапляються дуже дорослі і мудрі фрази. В дитинстві дуже любив казки Пушкіна, потім в більш дорослому віці пригодницькі книжки Альфреда Шклярського, Жюля Верна, Конан Доля… я і є в житті великою дитиною, мені й досі кажуть, що я дуже наївний. Але якось поступово воно все складається саме так, як я того хочу. А мені потім кажуть, що я всього добиваюсь. Але я просто вірю в те, що життя може бути казковим. А от одна з найулюбленіших у мене це оповідання Рея Бредбері «April Witch». Я навіть колись по ньому пісню склав. Але то вже давно було. Просто в цьому оповіданні стільки ніжності і тої самої дитячої наївності, якої так бракує у дорослих людей.

Як гадаєш, у сучасному світі є місце романтиці, чистим, казковим почуттям?

Звичайно є! Було, є і буде. Все залежить від самих людей. Аби вони менше дивились телевізори, а більше приділяли увагу своєму життю, вони би змогли це знайти навколо себе. Просто більшість цього не бачить. Дехто може сказати, що вони в це не вірять. Ну от поки вони в це не вірять, вони і не зможуть цього зрозуміти чи побачити.

Твоя мрія, яку ти можеш озвучити?

О, у мене їх багато, але скоріше не мрій а бажань, які поступово здійснюються, а на їх місце приходять інші. В минулому році все, що я міг набажати, а це було в основному навколо музики, все сталось повністю. Зараз трохи інші бажання є.

Хочу побувати у Відні. Я ще там ніколи не був, тому хочу побачити, де жили Моцарт і Бетховен. Хочу побувати на горі Рораймі, на тому плато, про яке писав Конан Дойль в Загубленому Світі (я в дитинстві дуже любив динозаврів, майже все про них знав), хочу нову гітару, постійно виступати та ще багато чого. І вірю, що це все так само буде поступово приходити в моє життя, бо я цього насправді хочу.

І, наостанок, кілька слів читачам:

Ваше життя у ваших руках, бо ви є творцями власної долі. А отже, мрійте, бажайте, прагніть, вкладайте у це все всі свої почуття. А головне будьте щирими, бо тільки тепло, яке ви можете подарувати одне одному зробить кожний день вашого життя набагато приємнішим.

Автор:
© Рок.Київ

 
ПУБЛІКАЦІЇ
«Дев’ятка» від Illusions! Новий альбом на підході
ІНТЕРВ'Ю
«Дев’ятка» від Illusions! Новий альбом на підході
04.12.2013

Львівський гурт Illusions вже відомий шанувальникам української рок музики з різних куточків України. Поєднання атмосферної музики, душевної лірики та гарних емоцій, що виникають після прослуховування композицій – це і є «Illusions». І от колектив представляє нову студійну роботу, яка вийде на початку грудня. Диск має назву «9». Отже, 9 питань для лідера гурту – Андрія Бочка – стосовно альбому

Illusions завітає до Києва з сольним концертом
АНОНСИ
Illusions завітає до Києва з сольним концертом
05.04.2012

21 квітня львівський гурт Illusions завітає до Києва з сольним концертом, щоб представити свій перший альбом.

ДОСЬЄ ДИСКОГРАФІЯ
9
9
2013
альбом
слухати · рецензія
Heavens
Heavens
2012
альбом
слухати · рецензія
РЕКОМЕНДАЦІЇ
No comment
НОВИНИ
No comment
24.03.2022

No comment

Latvian Rock and Metal is with Ukraine!
НОВИНИ
Latvian Rock and Metal is with Ukraine!
02.05.2022

Латвійські рок і метал музичні колективи та інші представники індустрії висловлюють свою підтримку народу України в ці важкі часи!