«ПіК»: День народження легенди

23.04.2004 · Новини

Днями в Києві знову відкрився черговий рок-клуб. Хлопці впоралися майже вчасно - за три дні до умовної круглої дати, п'ятдесятиріччя існування рок-н-ролу  як такого…

Гасло «Віктор Цой - живий!» таке саме наївне, як і невмируще. Не знаю як здоровому глузду, а рокам воно вже точно непідвладне. Власне, Цой тут взагалі ні до чого, просто твердження гарне само по собі - звучить оптимістично та переконливо. Так само обнадійливо, як «час плинний, а рок - вічний». Наскільки той пацієнт живий - питання інше, але принаймні муміфікований він дуже вдало та професійно: вже, здається, третє покоління молодих пострадянських людей намагається це довести. От тільки цікаво - кому? Чи не різновид це «музичного аутотренінгу»? Бо «київський рок-клуб» - явище не нове, проте таке саме й нестале. Життєдіяльність тих фундацій вимірюється роком у двох сенсах - музичному та календарному, тобто більше року, здається, жоден не проіснував. Взагалі уся мапа вітчизняних рок-клубів  - починаючи від першого на території Союзу, що утворився у Харкові ще 67-го (!) та прожив лише декілька місяців, якась мерехтлива. Чому - з огляду на минуле, пояснити легко. Озираючись у сьогоденні - ще простіше.

Рок, або «радянський рок» (що для нас є більш питомим) - той спосіб мислення-життя-сприйняття, який вилився у музичну течію під однойменною назвою - лише частина сукупного поняття, до якого формально - територіально та частково ментально - включається наша країна. Протест - ось той наріжний камінь, від якого почали несамовито танцювати ті, хто вимагав іншого - від музики, від життя, від суспільства. Очевидно, з тих славних та героїчних часів «поколєнія дворніков і сторожей» сенс життя та покликання рокера втратили першопочаткове значення і начебто остаточно знівелювалися. Та, мабуть, не для всіх. Бо спроби актуалізувати цей рух і досі впроваджуються в життя з початковою відчайдушністю та ентузіазмом перших самодіяльних колективів.

Отже, черговий київський рок-клуб, що виник на базі Інтернет-порталу «про рок», має дислокацію в чудовому місці - приміщенні Київської Державної академії водного транспорту, чуйне керівництво якої безкоштовно надає можливість ентузіастам організовувати концерти в актовому залі. Ті щонайменше двадцять років, що минули, пройшли якось повз той захід, який відбувся у ностальгійному радянському антуражі: у загальну обшарпаність інтер'єру навчального закладу чудово, як рідні, вписалися кілька десятків молодих людей у «банданах» та «косухах». Як додому повернулися. Можливо, у тому й полягає вічність ідеї: чергове покоління пострадянських рокерів вирізняється такою ж наївністю та ідеалістичним сприйняттям світу, як і представники молодого віку зокрема та рокери взагалі.

Проте, як стверджує головний ентузіаст організації Дмитро Реміш, цей оптимізм має підстави, мовляв, за статистикою рок слухають 15% тих, хто взагалі щось слухає. І прагнення протесту теж не втратило актуальність: «Я вважаю що все залишилось, як було, ті самі рокери, ті самі подвали. Андеґраунд є там, де і був. Майже там. Тільки він переховувався у підпіллі, а зараз - у Павутинні. Інтернет - затишне місце для нього».

Таким чином, покликанням клубу вбачається поява поняття «київський рок», надання можливості музикантам грати, а сим патикам слухати, а взагалі-то «хотілося б викорінити поняття «популярної музики», натомість протиставити йому «хорошу музику». Справді, на даному етапі музичного розвитку країни ці терміни майже завжди взаємовиключні, з цим не погодитись важко. Тільки є один нюанс: ентузіазму, який не має за душею більше нічого, властива незворотна тенденція - вичерпуватися…

Насправді, з тих часів минуло кілька десятиліть, а ситуація фактично не змінилася. Тобто усе навколо відбувається інакше, проте результат ідентичний: прості українські рокери (яких, до речі, не поменшало) майже не мають можливості просто грати (а й взагалі чи мають взагалі таке непереборне бажання?), а решта просто слухати живу українську музику. Дивний феномен: колись це було важко зробити, бо це заборонялось, а зараз не менш важко, бо це, як зараз красиво кажуть, «не рентабельно». Так усе і залишилось в андеґраунді, можливо, у ще глибшому. І питання - який опір подолати важче - штучний ідеологічний, ніж природний економічно-споживацький - вирішується поки що на користь останнього. Але важко заперечити ще одне: передумови революційних музично-естетичних змін назріли - це однозначно, вони просто висять у повітрі. Залишається чекати: хто піде проти еволюції? Тільки чомусь здається, що не «рокери».

Дві несуттєві поправки: назва «про рок» ніякого відношення нашого сайту не має і клуб виник не на основі сайту. Було декілька окремих течій (сайт, організація концертів і т.д.) які об'єднались з ціллю разом досягти більшого, ніж по одиночці. Чого і вам бажаємо, двері для однодумців відкриті.

Оксана ШЕВЧЕНКО
Політика і культура №14(243)/16-22 квітня 2004


 
ПУБЛІКАЦІЇ
«Вечерние Вести»: Рок-клуб: третье пришествие
НОВИНИ
«Вечерние Вести»: Рок-клуб: третье пришествие
21.04.2004

Статья «Вечерних Вестях» за 20.04.04.

Открытие «Ок.Рок»  - свершившийся факт
НОВИНИ
Открытие «Ок.Рок»  - свершившийся факт
15.04.2004

Как это было: во многом замечательно, в некоторых вещах достаточно лопоухо, но в целом ХОРОШО. Что-то успели, что-то нет, что-то залатывали в последний момент.

Cтарт-концерт Киевского Рок-клуба «Ок.Рок»
НОВИНИ
Cтарт-концерт Киевского Рок-клуба «Ок.Рок»
10.04.2004

10 апреля 2004 года в помещении Техникума Речного и Морского Флота Киевской государственной академии водного транспорта (ул. Героев Сталинграда,2) состоится старт-концерт Киевского Рок-клуба «Ок.Рок».

РЕКОМЕНДАЦІЇ
No comment
НОВИНИ
No comment
24.03.2022

No comment

Сергій Міхалок заспівав свою культову пісню Воїни світла українською
НОВИНИ
Сергій Міхалок заспівав свою культову пісню Воїни світла українською
13.07.2022

Сергій Міхалок та гурт Ляпіс Трубецькой презентували новий сингл та відеокліп на пісню Воїни світла українською мовою. Переклад пісні зробив український поет, активіст та волонтер Сергій Жадан