Sirens

Secret Avenue

Гурти, які презентують свої творіння в контексті нових релізів у одному з найбільших і авторитетніших клубів Києва викликають, принаймні, зацікавлення. Столичні «індюки» (від слова «indie») Secret Avenue вже давно «на слуху» в більш-менш широких колах не лише київських шанувальників жанру. Тож не можна було не поцікавитися їх першим творінням – ЕР «Sirens».

Перше, що кидається в очі, чи то пак – вуха, «інтернаціоналізм» матеріалу. Все зроблено в кращих зразках світової музики. Придертися до якості, якби й хотів, то не можливо. Цікаві ходи, легенькі гітари, багато електроніки, космічні відголоски. Так, якість майже бездоганна.

Та справедливості ради варто зазначити: подібну музику звинувачувати в неналежній якості доводиться не надто часто (незалежно від того, в якій вона країні робиться). Придратися до якості запису? Коли й були б якісь нюанси, то все можна списати на «так задумано», це ж independent music – незалежність від канонів, саундпродюсерів, «як хочу – так і роблю». Ні, я нічого не маю проти музики (та її якості) саме Secret Avenue. Хлопці проробили дійсно хорошу роботу і створили добротний матеріал: гідний запис, легкі ритми, чаруючий та приємний вокал. Дуже добре, що в Україні з кожним днем з’являється все більше професіоналів, знавців свого діла, які не поступаються світовим виконавцям та гуртам. Але є і один мінус.

Вітчизняні професіонали: а) роблять просто хорошу музику в певному «трендовому» напрямку, якої (не менш хорошої) на всій неосяжній планеті – море; б) слухаючи більшість наших indie-музикантів (особливо «електронщиків») зазвичай ловиш себе на думці: я таке вже чув, причому – років 10 тому. Дуже рідко пізнаєш дійсно щось нове та оригінальне. Якісне – так, оригінальне – ні. Саме так є і в нашому випадку з «Sirens».

Як десь уже було сказано, «Sirens» це якісний інді-поп (я б виправив на «суміш сінті-попа та інді-року»), натхнений яскравою естетикою 80-их, нічними танцями і покликом космічних сирен. Пікантності надає те, що Secret Avenue – це класичний квартет. І на тлі («улюблених» мною) інді-виконавців, що часто з інструментів володіють лиш ноутбуком та електронною ударною установкою, хлопці дійсно показують себе з найкращої та найталановитішої сторони.

З треків альбому хочеться виділити «Dirty Steps». В композиції дійсно є «щось», хоч вона і виглядає дещо статечніше на фоні інших. Ну, іще «Don’t Get Me Wrong» – пісня, яка не може не подобатися, але в той же час – недостатньо хороша, щоб по-справжньому її полюбити.

За словами учасників групи, назву «Sirens» можна трактувати двояко. З одного боку, сирени – це міфологічні істоти, «підступні і віроломні жінки, які кличуть». З іншого, це мигалки поліцейських автомобілів. За визначенням музикантів, на їхню творчість вплинула атмосфера 80-х років і голлівудські фільми тої пори, особливо «Поліцейський із Беверлі Хіллз».

Отож… У той час як матеріал ЕР достатньо хороший, не можна сказати, що у групи Secret Avenue вже з’явилася ідентичність. Лишається сподіватися, що з часом хлопці вироблять щось своє у стилі, адже потенціал (звичайно!) є – ще й який! Чекаємо наступного релізу (бажано альбому), він повинен бути по справжньому особливим. Успіхів киянам.

Митько Сяржук