1. | З Нею |
2. | Стіна |
3. | Бодегіта |
4. | Незалежність |
5. | Rendez-Vous |
6. | Стріляй |
7. | Обійми |
8. | Караван |
9. | Джульєтта |
10. | На небі |
11. | Пори Року |
12. | Коли навколо ні душі... |
Якщо ви ще не чули новий альбом Океану Ельзи – ви багато чого втратили. Це дійсно класний, по справжньому рок-н-рольний альбом. Отож – «Земля».
Чесно кажучи, цього альбому я чекав з нетерпінням. Чи, радше кажучи, із інтересом. Адже, особисто для мене, ОЕ дещо втратили свій пріоритет після «Глорії». Два наступні платівки пройшли без особливого запам’ятовування та враження. І от, через довгих вісім років – вибух. Новий альбом мав стати або певним провалом на тлі перших альбомів ОЕ, або справжнім святом. Сталося за другим варіантом. Що цьому сприяло: зміни у складі, переосмислення Вакарчуком якихось життєвих та творчих цінностей, запис платівки у Бельгії із Кеном Нельсоном (британським саунд-продюсером, володарем трьох нагород Grammy) чи ще щось – я не можу сказати точно. Але «Земля» - це дійсно чи не найкраще, що траплялося із українською музикою за останні кілька років. В даному альбомі присутні елементи класичного року, що надає йому ще більшої елегантності.
Дехто із критиків каже, що весь альбом пронизаний сумішшю фольклору з рок-н-роллом. Та від фольклору в нім більшою мірою кілька текстів і посилань Україну. Присутні власні назви відомих українцям місць.
Перша пісня – качова «З нею». Відразу увага звертається на потужний бас. Ця пісня є даниною рідній землі («Бо з нею,тільки з нею я живий»).
Про «Стіну» варто сказати лише те, що це гарно зроблена рок-композиція, яка може розірвати «публіку» на живих виступах. Але, особисто для мене, це не найкраща пісня альбому.
Дочекалася свого і «Бодегіта». Ця композиція вже давно лежала на поличках гурту, і от – нарешті. Літня, дещо хуліганська, підривна. Подібного матеріалу давно не було в ОЕ. І нехай темп не рівний (початок блюзів, а далі – ритм міняється), хай нагадує «Trampled Under Foot» Led Zeppelin… Але ж вона така літня! Якраз під настрій пісня. До речі, «Бодегіта» – ресторан у Гавані, в якому Гемінґвей уперше скуштував мохіто. Але в пісні, більше всього, ідеться про київську філію закладу.
«Незалежність» не має нічого спільного із політикою. Чудова лірична композиція, в якій Вакарчук проявляє усі свої таланти та здібності харизматичного фронтмена. Моя улюблена пісня. Після цього всього йде «Rendez-vous», яка більше б підійшла для сольного альбому Вакарчука. На мою думку, вона не дуже вписується у концепцію альбому. Ні, пісня хороша, відверта (навіть – дуже!), але не така драйвова, як, наприклад, наступна – «Стріляй». Так само, як і «Обійми», «Стріляй» вийшла сінглом. Досить живо, дещо не в стилі «класичного» ОЕ, пісня – суцільний потік життя. Таку композицію можна слухати в будь-яку пору дня, в будь яку пору року. Вона заставляє думати і йти вперед.
«Обійми» - найліричніше пісня на альбомі. Простий гітарний перебір, гарні слова, чудовий вокал… Для дівчат – самий кайф. Або для пар, які збираються на стадіонних концертах гурту. Емоційно, чуттєво, лірично, сексуально.
«Караван» - ще раз доказує професійність музикантів ОЕ, і Вакарчука, зокрема, і ще раз змушує переконатися у тому, що готуючи альбом, музиканти не лишили без уваги класиків британського та американського рок-н-ролу.
«Джульєтта» могла б стати третім сінглом з альбому. Не здивуюся, якщо на композицію вийде і кліп. Це класна ротаційна пісня. Особисто мені здається, що піснею «На небі» можна було б закінчувати платівку. Проста і «ненапряжна» композиція.
Просто «Пори року» та «Коли навколо не душі» - це той ОЕ, який був до «Землі». Чи добре це, чи погано – риторичне питання. Але це не той рівень, який був протягом попередніх 10-ти треків. А останній композиції навіть до «Не питай» ще далеко… Хоча, як колискова у зимовий вечір – може бути. Хто сказав, що «Коли навколо не душі», це «Історія кохання, що залишає певне відчуття незавершеності». Напевно, так.
Кілька цікавих цитат Вакарчука стосовно назви та обкладинки альбому:
«Ми працювали на одній зі студій на території кіностудії Довженка. Ну, раз Довженко, чому б не «Земля»? Так з’явилася думка, що назва минулого альбому «Dolce Vita» повторювала назву фільму Фелліні, то чому б цього разу не вшанувати нашого українського генія? Але, з іншого боку, мені не приходило в голову, що хтось буде порівнювати альбом групи з фільмом режисера. Ніхто ж не порівнював попередній альбом з фільмом Фелліні».
«На обкладинці нашої платівки – не ґрунт, а насіння переважно українського походження, навіть конопля є. Тут 12 насінин, кожна з них відповідає окремій пісні. На нашу думку, земля цінна не сама собою, а тим, що з нею росте. Це, може, дитяча, але, як на мене, цікава ідея. Якби на обкладинці була зображена просто земля, це був би якийсь мортальний настрій».
Одним словом: перед нами новий Океан Ельзи – сильніший, доросліший, ще якісніший, не менш ліричний. Перед нами – найкращий альбом 2013 року (можливо, хтось і не погодиться) в Україні (звичайно, в стилях бріт-поп, рок-н-рол, поп-рок). Це Океан Ельзи, який, з одного боку, не схожий на себе попереднього, а з іншого – це синтез усіх робіт гурту, починаючи від «Там, Де Нас Нема» до «Dolce Vita». А для повного щастя, треба йти на концерти і відриватися під ці пісні вживу.
Особиста оцінка – 10,5 з 12.
Лидер группы «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук живёт в бешеном ритме мегазвезды рок-н-ролла. Интервью по поводу выпуска девятой номерной пластинки «океанов» он давал в собственный День рождения.
В заключительной части интервью Милош Елич продолжит рассказ о сотрудничестве с музыкальными артистами вне рамок «Океана Ельзи», поделится своими наблюдениями за методами работы различных саунд-продюсеров и некоторыми психологическими «фишками», которые помогают создать в студии комфортную рабочую атмосферу
Милош Елич производит впечатление человека, глубоко влюблённого в музыку. В награду за настоящую любовь к своему делу Милош получил возможность заниматься музыкой на самом высоком уровне. Немногие украинские звукоинженеры и саунд-продюсеры могут похвастаться богатым опытом сотрудничества с симфоническими оркестрами, участием в записи масштабных джазовых проектов
Автор и вдохновитель поп-группы Ampula Seven, блэк-метал команды Haissem и формации Sunset Forsaken, о том, что внутренняя потребность в творчестве важнее внешних стимулов