Dolce Vita

Океан Ельзи

За три роки після виходу «найбільш рокового» альбому Океан Ельзи представив публіці солодке життя. Саме так перекладається назва нового альбому культового українського гурту.

Сьомий студійний альбом ОЕ «Dolce Vita» був презентований 10 березня 2010 року. «У цій роботі ми повернулися до звуку, який був на альбомі «Янанебібув», тобто це в основному чотири інструментальні прояви та один вокальний» - сказав Славко Вакарчук. З ним не можна не погодитись. Справді, кількість інструментів зведена до необхідного мінімуму: просто і водночас елегантно. Настрій же пісень досить різний: від драйвового «Онлайн» та розкрученого «Я так хочу…» до патріотичного «Небо над Дніпром» та народного «Ой, чий там кінь стоїть».

Слухаючи перший трек альбому – «Онлайн» – не слід думати, що і звучання всього альбому таке ж. В пісні, тема якої такі популярні зараз «зависання» в глобальній мережі, звук дещо наближений до живого. Але саме ця «живість» і надає певного шарму пісні, така собі ізюминка. Трек по справжньому драйвовий. Можна передбачити, що на концертах гурту він буде одним із жаданих серед публіки.

Вже далі ми чуємо дещо інше звучання, але драйву від цього менше не стає. «Небо над Дніпром» - пісня, яку Вакарчук, напевно, написав у стані ностальгії за домівкою. Ще б пак: постійно перебуваючи на гастролях на берегах Рейну та Дунаю, хочеться чогось свого, рідного.

Певно, саме в українському клубі музиканти зустріли таку собі Надю – втілення надії та життя. «Сильна дівчинка», яка «заслужила налити їй чуть-чуть». Так, надія – то найголовніше, і дуже добре, «коли надія є».

Вже відома багатьом композиція «Я так хочу…» повертає нас до творчості ОЕ часів «Янанебібув». Саме ця пісня за настроєм і саундом ідеально б вписалася у альбом 2000-го року так само, як і «18 хвилин». Хоча і в «Dolce Vit’і» вона відіграє чималу роль. Без цієї любовної ліричності, сексу, притаманних гурту, альбом був би дещо… не таким. Одним словом: пісня – справжній хіт, без якого Океан не був би Ельзи.

«На лінії вогню» – пісня не на соціальну тематику, не про військові контингенти, як може здатися на перший погляд. Вакарчук не Боно, а тому його назва композиції – то посилання на складну любов. «Я один, відколи ти сказала мені…»

Наступна композиція цікава своїм початком. Музика дещо нагадує американські гурти а ля Scorpions на початку 80-х. Але вже зі вступом вокалу ці ілюзії розвіюються, і слухач чує своєрідний, але справжній Океанівський стиль. «Більше для нас».

Пісні «Ордени» та «Дольче віта» схожі за своєю тематикою. «Вам ордени, а нам сльози молоді», «комусь тут тюрма, комусь дільче віта» – фрази, які говорять самі за себе. Навіть такі романтики не можуть обійти стороною проблеми, які огортають світ. Одні з не багатьох, але таких потрібних соціальних пісень. Але в них присутній оптимізм – не все ще втрачено, не за все ще заплачено.

Навіть і зима стає весною «З тобою». Якщо є з ким розділити і біль і радість, то значить все буде добре.

Завершується альбом бонус-треком «Ой, чий там кінь стоїть». Чимось нагадує «Друг ч.1», але все ж це українська народні пісня, яка хоч і набула іншого звучання, але не втратила свого духу.

Що ж, напевно, Вакарчуку слід змінювати свою думку стосовно «Міри». Адеже «Dolce Vita» здається більш рокова платівка. Навіть більш рокова, ніж «Модель». Та на відміну від «Міри», яка вийшла дещо експериментальною, саунд новою платівки повертає нас до старих добрих часів. Повертає до того романтичного і драйвового Океану Ельзи, за яким так скучив український слухач.

Войналович Дмитро
© Киевский Рок-клуб