Vicious Circle

Van Der Bra

Дебютний міні-альбом «Vicious Circle» (англ. «Зачароване коло») київських експериментальних альтернативщиків Van Der Bra, до якого потрапило п’ять композицій, приємно здивував свіжістю. Поруч, до речі, із вже відомими фанам колективу піснями можна знайти і кілька абсолютно нових треків.

За великим рахунком, команда унікальна в своєму жанрі. Принаймні, відразу на думку не спадають українські (тим паче, київські) виконавці. Це великий плюс, адже зараз важко бути несхожими на когось… Серед «фішок», які можна віднести до плюсів альбому, хочеться навіть деякі виділити окремо.

Перш за все – вокал. Точніше, зміна настрою музики в поєднанні з ним. В якийсь момент можна чути жвавий і важкий ритм, а потім музика різко міняє спрямованість, створюється плавний… «ембієнт», який укупі з мрійливим і спокійним голосом звучить дуже переконливо, створюючи атмосферу якоїсь невагомості, польоту… Але у всій цій оді ключовим є фраза «зміна настрою музики в поєднанні з ним». Якби не класна музична складова, то за вокал можна було б спокійно ставити трієчку з плюсом. І ніякі ефекти не в змозі повною мірою приховати співочі мінуси. Я в жодному разі не скажу, що вокаліста треба міняти (як часто пишуть в різних рецензіях радикальні «експерти»). У манері Андрія Черніченка є певна «родзинка». І англійська не «кульгає» (що для наших гуртів теж – плюс). Але при цьому над вокалом треба працювати, працювати і ще раз працювати! Нема ж бо бездоганності меж.

Друга «фішка» – експериментальність музики, якщо це так можна назвати. Тобто: як все це змішано, спродюсовано і подано. Кожна пісня відрізняється від іншої, і майже в кожній є моменти, що запам’ятовуються. До того ж створюється враження, що гітарні, басові і барабанні партії не повторюються, вони розвиваються і грають весь час різні теми. Плюс до цього, в кількох піснях немає якогось чіткого поділу на приспіви та куплети, а це, вибачте мене, рідкість та оригінальність як для українського МОЛОДОГО гурту.

Найкращі пісні? Беззаперечно це «Will» та «Creed Of Love». А от «SixTeen»… Не знаю. Є в ній «щось», але от «що?» – розібратися не так вже і легко. Хочеться ще наголосити (чи це занадто голосно сказано?) на одному факті: пісні на концертах гурту звучать драйвово, потужно і соковитіше, аніж в записі. Тому бажаю хлопцям зробити дебютний повноформатник, що має скоро вийти, таким, щоб від нього йшли мурашки по тілу (особливо у фанаток, яких, впевнений, буде скоро у Van Der Bra багацько).

Митько Сяржук