Hello, Doubt

Phooey!

Доволі цікавий молодий житомирський англомовний гурт Phooey! славиться не лише тим, що випускає щорічно по кілька релізів. Насамперед, гурт здобув прихильність шанувальників цікавої музики (не лише, до речі, в Україні) – звичайно – своїм матеріалом. Новий альбом хлопців, що отримав назву «Hello, Doubt», не став відкриттям, але вкотре підкреслив амбіційність та наполегливість колективу.

Цей альбом поєднав у собі все те, що притаманно на просторах нашої неньки, напевно, лише їм – мила, наївна, іноді меланхолійна, та більше енергійна музика в дусі американських панк бендів 80-90-х років. З огляду на те, що за плечима гурту 3 роки творчого життя та ледь не 10 різноманітних альбомів та збірок, я наважуся сказати, що «Hello, Doubt» - це шести трековий вінець певного етапу творчості. На мій погляд, хлопці просто зобов’язані в подальшому записувати те, що вони грають, на якісних студіях, працювати із продюсерами, і все таке. І нехай хтось скаже, що саме у lo-fi і полягає фішка групи – я не погоджуся. «I’m Over / I Can't» – це ж до біса цікавий поп-панк: із легким текстом, хорошою мелодією, відповідною енергетикою. Підшліфований він би мав навіть у Штатах успіх. До слова, альбом уже отримав кілька позитивних відгуків від європейських музичних блогерів.

Характеризувати кожну пісню, думаю, немає сенсу. Всі вони ніби зливаються в одну – драйвову, шалену поп-панк-історію. Всі треки змушують виляти хаєрами, відбивати ногами по підлозі ритм, напиватися на літніх вечірках… Можна сказати, що весь альбом – це і є вечірка. Кожна пісня – певна вечірня година. А «Cheetah» та «The Elevator Song» (остання, скоріше, Outro) – вдале та спокійне закінчення гулянки, коли всі поволі розбиваються на пари та ідуть по своїм куткам та ліжкам... Але, повторюся, хлопцям варто записуватися на нормальних студіях і більш серйозно зайнятися музикою!

Дехто, характеризуючи жанр пісень нової платівки, називає термін «нойз-поп»… Якщо поп-музика зараз перебуває в розквіті, то Phooey! є цілком закономірною реакцією на неї. Реакція ця полягає в тому, щоб боротися з умовним противником його ж засобами, доведеними до «ручки», абсурду, перетворення цієї самої музики в набір шумів, з яких виринають то тут, то там міцні мелодії. І, якщо у вітчизняного молодіжного нойз-панку (не повертається язик назвати це «нойз-попом») – живому, не приправленому автотюном, – зараз з’являється який-не-який виразний голос, то він – з Житомира, і з кожним роком його чути все більше і більше…

Прослухати та завантажити «п’ять з половиною пісень про нікому не цікаві речі» (як написали у прес-релізі самі музиканти) можна за посиланням http://phooey.bandcamp.com/album/hello-doubt

Митько Сяржук