Тиша

Н.Три

Нарешті, після відверто довгого проміжку часу, новим ЕР про себе нагадав Антре. Альбом отримав назву «Тиша» (про що навряд здогадаєшся, побачивши обкладинку, де зображений хлопчина, який кричить). Але, справедливості заради, слід відмітити, що від пісень теж спати не захочеться.

З перших акордів першого треку, що називається «Божевільна душа», стає зрозумілим, що перед нами вже не просто «Н.Три». Не знаю чому, але особисто у мене таке відчуття було. Та ж музика від душі, ті ж переживання, але… Антре – це більш якісніші, більш доросліші мелодії, тексти. А перша пісня і взагалі мені чимось нагадала такий собі український варіант «Coldplay». Забігаючи на перед, скажу, що відразу слід налаштовувати себе на те, що кожна пісня Антре – образ, реальний чи уявний, та знайомий кожній людині, що має серце, що вміє любити.

Наступна композиція – «Примара». Здається, подібного Олексій Шманьов і Co ще не грали. Дана пісня чи не найемоційніша і не напруженіша з усієї платівки. Відносно спокійний початок з цікавою мелодією, потужна середина з приспівом і вибухова кінцівка, яка є влучною кульмінацією даного твору. Таке поєднання різних ступенів емоційності робить пісню чи не найкращою з усієї «Тиші».

А от «Човен» став своєрідним відпочинком опісля потужного попереднього треку. Спокійна, лірична, при цьому, що не мало важливо, не позбавлена змісту пісня, яка наштовхує на роздуми. Але роздуми не глобальні, а якісь свої, власні, особисті. Осінньо-зимова пісня… До речі, слід при нагоді послухати і piano live версію «Човна»: та ж само пісня звучить геть інакше.

«Та година» приближує до фіналу платівки. Вона стала таким собі симбіозом попередніх треків. Але при цьому, не втратила ексклюзивності та емоційності.

«Не хочеться обмежувати музику стилями... В першу чергу має бути саме музика. І хоча раніше то був фольк, сьогодні вона має вигляд ліричного емоційного року. І зовсім невідомо, яка вона буде завтра. Головне, що вона чесна!» – сказали музиканти і записали «Моє сонце». Акустична композиція, яка відіграє роль «десерту». Вона проста, зрозуміла, передає радість, сум, депресію, любов ліричного героя. Здається, досить вдало підібрана завершальна пісня. Вона виділяється з-поміж інших, але при цьому, по духу, така ж: насичує слухача живою емоцією лірики та драйву.

Музика, як стан творчої людини – змінюється несподівано – від форте до субіто піано, від тихого суму до істерики, від сліз до сміху. І саме таку музику в новому ЕР представили світу Антре.