1
Слухати/придбати:
iTunes Google Play

1

Maru


Aces1. Aces
Sparks2. Sparks
Там де було3. Там де було
Lyubov4. Lyubov
Було5. Було
Наче не такі6. Наче не такі
With U7. With U
You've made my day8. You've made my day
Vzheniyak9. Vzheniyak
She'd ever10. She'd ever
Save skin11. Save skin

До випуску першого альбому молода українська супергрупа MARU де факто залишалася для слухачів загадкою. Два перших сингли і кілька дебютних концертів команда підготувала в складі «зоряного» дуету. Та розпочавши запис довгограючої пластинки, тандем з вокалістки Ольги Лукачової, викладача вокалу Київського інституту музики імені Р.М. Глієра, та різнобічно обдарованого Дениса Дудко, бас-гітариста мега-популярного «Океану Ельзи», перетворився на не менш «зоряний» секстет. До складу MARU увійшли два барабанщики: Олександр Люлякін з «Бумбоксу» та Денис Глінін, колега Дудко за «Океаном Ельзи». Роль клавішника дісталася ще одному учасникові «Бумбоксу» Павлу Литвиненкові. Гітару взяв до рук Олександр Зброцкій, який працював з Лукачовою в колективі VOLGA: FUNK.

Складно було передбачити, як вплине розширення складу на крихке акустичне звучання MARU-дуету. Чотири додаткових учасники, сховавшись подалі від суворих очей «рідних» директорів, могли розігратися не на жарт та рознести вщент елегантний мінімалізм, який так дбайливо вибудовували Дудко та Лукачова.

Побоювання виявилися марними. Радіо «Аристократи» нагородило дебютну платівку MARU з невигадливою назвою «1» титулом «Кращий альбом 2017 року». Ця перемога  — той випадок, коли в жодному разі не хочеться сперечатися з журі конкурсу. Диск якісно записано та дуже цікаво спродюсовано.

Кумедно, та суть цієї краси і «цікавості» полягає саме в тому, що на платівці немає демонстративно-показових прийомів студійного саунд-продакшну. Вона звучить легко й невимушено — майже як вдалий запис, зроблений з концерту. Треки з альбому «1» можна практично без втрат відтворити на концерті. Мікси на платівці виконані прозоро і яскраво, без спроби імітувати «теплий ламповий» звук ретро-записів, додати до саунду «шляхетного вінтажного бруду» абощо. На альбомі «1» звукорежисер відсунув власне «я» на другий план. Слухач отримав можливість зосередити увагу на піснях і не відволікатися на зайві звукові прикраси.

Так само вчинили музиканти-інструменталісти. Ніхто з них, за винятком Павла Литвиненка, який дозволив собі невеличкі клавішні пустощі в композиції "Aces", не виходить за рамки обережного охайного акомпанементу. Клавіші, контрабас (на якому Денис Дудко грає не лише пальцями, а й за допомогою смичка) і гітара часто зливаються в монолітну конструкцію, яка грає лаконічні рифи або акордові прогресії. А барабанщики, підтримуючи один одного, доносять цю конструкцію до слухача на своїх мужніх плечах.

Єдиною солісткою проекту залишається Ольга Лукачова, яка демонструє за допомогою голосу різноманітні музичні «фокуси». Іноді до неї приєднується Денис Дудко. У пісні "Sparks" він читає пристрасний еротичний речитатив, у композиції "Lyubov" за допомогою техніки багатотрекового запису імітує хорові бек-вокали. Втім, на роль другого рівноправного вокаліста він при цьому не претендує.

У ранніх оглядах дебютного альбому MARU зустрічалися зауваження з приводу його еклектичності і нерівномірності. Складно з ними погодитися. Звичайно, композиції з альбому «1» не належать тій музиці, яка без зайвих зусиль «зайде» до поп-формату. Та, чесно кажучи, вухо людини, яка звикла робити хоча б пару кроків вправо-вліво від сучасних прямолінійних хітів, навряд чи виявить у композиціях MARU щось надзвичайне.

Так, учасники MARU трохи більше, ніж це властиво сучасній музиці, працюють з драматургією композицій, динамікою і т. П. Вони дозволяють собі змінювати темп різних частин пісні, робити переходи від ніжного piano до гучного forte. Та все це було нормою не те, що для рок-, а навіть для поп-музики в 1960-1970-і роки, коли її ще виконували живі люди, а не комп'ютери й секвенсори. Власне, жанрову приналежність MARU цілком можна було б позначити ярликом «поп», якби його репутацію на теренах України не було б зіпсовано численними нездарами та відверто комерційними проектами. Всю українську музику, що звучить чесно та жваво, хочеться автоматично віднести до рок-н-ролу, незалежно від ступеня тяжкості саунду і аранжувань.

Музика MARU настільки чітка і зважена, що часом навіть виникає гостра потреба в тому, щоб на тлі всієї цієї гармонійної продуманості спалахнуло якесь несподіване соло, зазвучав парадоксальний, ба навіть трохи недосконалий, програш. Хочеться, щоб хтось із музикантів-інструменталістів раптом продемонстрував слухачеві всі 100% свого джазово-консерваторського потенціалу і шокував його раптовим сплеском віртуозності, несподіваною музичної ідеєю.

Поки, на жаль, цього в належних масштабах не відбулося.

Кілька пісень альбому написано англійською запрошеними сонграйтерами та «закадровими» учасниками колективу. Але козирем — і одночасно найбільш неоднозначним місцем платівки — є її україномовні речі, складені самим Денисом Дудко.

З одного боку, вухо вітчизняного меломана втомилося від англійської мови в контексті вишуканої музики і вдячно реагує на рідну мову. Зрештою, в текстах Дудко є якась яскрава іскорка, що приваблює до себе увагу і не дає пропускати текстову складову пісень Дениса повз вуха.

У той же час поки ще занадто очевидно, що в просторі україномовної поезії автор робить лише перші кроки. Аскетичний словниковий запас, не дуже  природні для літературної (та й для розмовної) української мови конструкції на кшталт «Так забагато треба, ніж завжди» виказують відсутність потрібного літературного досвіду в автора.

Можна, звичайно, «зіскочити» й зіслатися на те, що в творчості професійного музики найбільш значущими є мелодії та гармонії. А тексти виконують роль безкоштовного додатку до них. Проте, навряд чи варто так робити і водночас нищити при цьому власний потенціал текстовика (він, як вже було сказано, є). Практика, терпіння та цілеспрямована праця цілком здатні вивести форму україномовних текстів MARU на високий професійний рівень, не пошкодивши при цьому щирості і доступності їхнього змісту.

Після випуску платівки «1» MARU вже встигли оприлюднити новий сингл «Коли ти є» і «засвітити» кілька свіжих пісень на відеозаписах концертів. Вони не справляють враження бездоганних. Та, на щастя, звучать свіжо і демонструють готовність групи до пошуку нових засобів художньої виразності. В очікуванні нової платівки команди є сенс переслухати стару, щоб краще підготуватися до продовження історії українського «супер-секстету» і просто отримати задоволення.

Антон Бессонов («Тім Талер»)
 


Виконавець:
Maru
Назва:
1
Категорія:
Альбоми
Рік видання:
2017
Видавець:
self-released
ДОСЬЄ
Коли ти єКЛІП
БулоКЛІП
Було
2017
SparksКЛІП
Sparks
2017
РЕКОМЕНДАЦІЇ
ГДЕ?: «Це як радіосигнали, що відправляються з Землі в далекий космос»
ІНТЕРВ'Ю
ГДЕ?: «Це як радіосигнали, що відправляються з Землі в далекий космос»
17.07.2018

Повернувшись з творчої відпустки в 2014 році «ГДЕ?» Знову бере паузу. Музикантам необхідно осмислити накопичений творчий досвід, визначитися з подальшими пріоритетами і, можливо, реорганізуватися

Сокира Перуна презентує відео «Дорога в АТО»
НОВИНИ
Сокира Перуна презентує відео «Дорога в АТО»
14.06.2018

14 червня світ побачив документальну стрічку, засновану на подіях травня 2017 року. Пекельна мандрівка за маршрутом: Київ-Новогродівка-Авдіївка-Красногорівка-Мар'їнка-Бердянське-Широкине.