наРоду

Крапка

Запорізький гурт Крапка з самого початку творчості зарекомендував себе цікавим та непередбачуваним колективом. І на підтвердження своєї цікавості презентував нову платівку - «наРоду». В цій платівці хлопці дарують нам все той же акустичний рок, що філігранно переплітається з потужними зубодробильними афроритмами, тендітно доповнюючись кремезним фолком, органічно зливаючись в одне з депресивним блюзом та вогняно-веселим хіп-хопом. Але цікавість полягає в іншому: даний альбом це результат трирічної фольклорної експедиції Подніпров’ям! Тобто, по суті, всі пісні – це народні композиції, які звучать у оригінальній обробці. Щоправда, не всі пісні унікальні, і частина з них слухачам давно відома, але деякі дійсно варті уваги хоча б тим, що, за словами музикознавців, на музику покладені вперше. Ще цікавість в тому, що музика дана – дійсно свіжа і оригінальна. Я не хочу ображати нікого, але те, що роблять сучасні рок-гурти з українськими народними піснями… все то приїлося трошки. А тут – Крапка.

Єдине, що дещо «ріже слух» - якість платівки. Сказати, що аж геть погано – так ні. Але, якби підійти до цього питання більш фундаментальніше… Хоча, хтозна, може саме в такому (як би сказати правильно?) звучанні і є фішка платівки? Склалося враження, що альбом писався десь у невеликому арт-просторі на горищі старого будинку. Але, щось в цьому дійсно є... Слід відзначити і те, що арсенал використовуваних інструментів дещо розширився, а пісні стали епічнішимиі і монументальнішими (якщо так можна висловитися).

Серед пісень хотілося б виділити «Вербовую дощечку», кавер на Перкалабу «Свято грибів і форелі» та «Із-за гори, гори». А окремо заслуговує на небачених розмірів «лайк» - «Вічний революціонер» на слова І.Я. Франка. До речі, вперше виконано цю композицію було на Майдані у січні… Повірте, це дійсно класний вір, покладений на класну музику! Ця пісня, впевнений, пройде крізь десятиліття.

Як хтось влучно сказав, що музику Крапки слід сприймати такою, якою вона є, не відштовхуючись від певних шаблонних стилів. У кожного учасника колективу свої особисті погляди на музику, які гармонійно доповнюють один одного, створюючи щось нове і цікаве для українського музичного простору.

Музиканти говорять: «Сьогодні ми ділимося своєю працею безкоштовно. Якщо ж Ви хочете якось підтримати культуру, що ми пропагуємо, етно-хоп, українську музику – підтримайте краще добровольчі батальйони, Нацгвардію, або ЗСУ. Адже саме вони воюють за те, щоб ми і надалі могли почувати себе українцями на своїй землі».

Учасники гурту традиційно погралися з концепцією обкладинки. В фінальній версії є 8 (4 зародки і 4 дорослих людини) людей. 8 – нескінченність українського роду. Художник – Женя Саричев.

Митько Сяржук