Серце-місяць

Королівські зайці

Диск із такою поетичною назвою, виданий восени, став третім у дискографії відомої, хоч і несправедливо недооціненої слухацьким загалом львівської групи. Водночас він є всього другим студійним альбомом в їхньому доробку (його попередник - «Казки королівства A’ Маzох» - вийшов 2002 року). Ті, хто чекав на його вихід попри всі затримки з випуском (лейбл спочатку планував «місячний» реліз на травень), не розчарувались у сподіваннях почути сильний, ліричний рок-альбом.

Тривала робота «зайців» над новою плитою дала чудовий результат, який неможливо не відчути навіть скептикам : «Серце Місяць» сповнений талановитих мелодій та нефальшивої романтики, яка пробуджує в його слухача немало емоцій та дослівно інтимних переживань. Досягати такого ефекту музикантам допомагає не лише композиторський талант і професійна робота звукорежисерів, завдяки якій альбом звучить зріло, а й гарний смак до поезії, що від самих початків творчого життя «Королівських Zайців» є їхньою фірмовою рисою, а якщо бути зовсім точним – їхньої лідерки та вокалістки Лесі Герасимчук, яка до того ж є автором музики та аранжувань. Поетичні джерела нового альбому найрізноманітніші : від маловідомих сучасних українських поетів до Лесі Українки, Ґійома Аполлінера, Олександра Олеся, Володимира Сосюри.

Окрім того, що склад групи за 9 років зовсім не змінився, стилістично музика «Королівських Zайців» також не зазнала змін – їхній почерк одразу читається. Попри це, звукова палітра нових пісень стала значно багатшою, неможливо не помітити й те, як «Королівські Zайці» виросли в композиторському плані, адже саме це, а не висока кількісна продуктивність, вирізняє серйозні проекти з-поміж багатьох інших.

Трекліст вочевидь також є добре продуманим, адже «Серце Місяць» слухається «на одному диханні». Щоправда, загадкою є те, чому три останні пісні в ньому позиціонуються як бонуси при тому, що це не кавери, ремікси чи переаранжовані давні пісні (пара треків останнього типу є в «основній» частині цього альбому), а цілком самостійні нові композиції. Але цей дрібний незрозумілий факт, звісно, не може зіпсувати нам враження від лонгплею, якому так щедро наділено потенційних хітів («Замість сонця», «Лускунчик», Під мостом Мірабо»). А вдалий асектичний дизайн диску з гібридним небесним тілом на обкладинці лише підкреслює факт, що перед нами – один з найбільш вдалих українських рок-альбомів року, що минає.

Максим Солодовник