Етап

Гапочка

Нарешті Гапочка і компанія випустили дебютний альбом, що отримав назву «Етап». З 2010 року велась робота в студії. За цей час ми з вами ставали свідками чудових синглів, спостерігали за тим, як Гапочка фестивалить і, навіть, несла свою музику – оригінальну, цікаву, ідейну, а разом з тим всю українську культуру – до європейського слухача (The Global Battle of the Bands).

У Каті Гапочки досить специфічний, цікавий спів, обходити увагою цей феномен, гадаю, не годиться. Спробую, навіть, припустити, що голос і манера співу лідерки гурту не просто заслуговує займати їй одну з провідних позицій серед гуртів з жіночим вокалом, а й вирізнятися від них певною оригінальністю.

Творчість Гапочки складно зрозуміти, її треба відчути. Та емоційність, яка лине з кожною нотою, з кожним словом і літерою… Її музика не піддається зрівнянням та оцінкам, оскільки, в принципі, не існує об’єктивних критеріїв, які можна ужити до її творчості. А для своєї першої платівки Гапочка, здається, легко і невимушено написала 12 маленьких шедеврів, які, як я вже казав вище, напевно, не вкладаються в межі стилів (більше схоже все ж на бріт-поп), так само – легко і невимушено – виконавши їх. При всьому, учасники гурту і сама Катя володіють делікатним композиторським підходом і вмінням уникати шаблонів.

Цікаво, що в будь-якій пісні, якою б та не була: чи така-собі «ранкова колискова» «Сонечко», чи запальна «Кайф», чи потужна «Крила», Катя лишається собою: ніжною, чутливою і тонкою. Загалом же, альбом починається з композиції «Криза», яка має такий рядок «ти спробуй на смак лезо». Але нічого моторошного чи депресивного в даній композиції не спостерігається. Вся пісня драйвова, рясно наповнена гітарними партіями, є вдалим стартом, як на мене. Друга пісня – «Ніжності». Вона більш легша, але ні в якому разі не слабша. Звичайно, відмітити хотілося окрім уже відомих багатьом «Сонечко», «Крила», «Не відпускає» хотілося б відмітити (виділити, порекомендувати?) ще й «Відстані», «Кайф», «Зникаю». Вони дійсно, з багатьох композицій альбому, вибудовують певний рисунок всього доробку, як на мене, запам’ятовуються найкраще. Але цілком і повністю можна ствердити, що всі пісні – доповнюють одна одну. Разом вони складають те, що ми називаємо «Етапом».

До речі, стосовно назви Катя Гапочка казала так: «Етап – це історія шляху гурту, це те, з чого все починалось!Можна сказати – етап номер один! Наше мислення, відчуття, емоції, та й взагалі – все, що хотілося сказати за ці перші роки, зібрані в 12 треках».

Лишається побажати гурту скоріше переходити до «етапу номер два» і ще і ще слухати дебютний реліз Гапочки, який вийшов досить цікавий і оригінальний. Ми ж вкотре пересвідчилися, що «Гапочка – це сила, ковток свіжого повітря, звук який пронизує своїм безкомпромісним духом, творчість в якій ковтки історії музики – від бітловських рифів до відгуків інді-творчості».