Подих 2003, усе пізнається у порівнянні

 Усе пізнається у порівнянні:
Щоб зв’ясувати, яку ролі гратиме новий фестиваль «Подих» серед інших імпрез, орієнтованих на розвиток молодіжної музичної культури, потрібно скористатися старою перевіреною тезою: усе пізнається в порівнянні. Нещодавно відбувся другий фестиваль-конкурс «Подих-2003», який вивів на сцену молоді рок-команди, відібрані на попердньому концерті-прослуховуванні. Селекцію груп було довірено досвідченим фахівцям. Один з них — Андрій Талчанов — директор студії «Династія», хрещений батько «Подиху». Це йому належала ідея знайти талановиту молодь, яка поки що ніяким чином не причетна до жодниих шоу-бізнесових розкладів. Дати їм якісний звук, професійну сцену, вивести на очі більш-менш широкої публіки, зрештою — допомогти повірити в себе. А потім — за умови їхної працелюбності і впертості — вивести на виднокіл справжньої професійної діяльності. Ось такий план вже розпочав реалізувати Андрій Талчанов. В усіх цих заходах йому допомагає виконавчий продюсер Емма Коробова та невеличка компанія! добровольців-ентузиастів.

А от те, що «Подих» точно має свої власні «ноу-хау», було видно у вестибюлі Культурного центру Київського політеху, де кожен міг (за помірну ціну) придбати компакт із записами усіх груп-лауреатів, які лише збиралися заграти наживо. «Ноу-хау» полягало в тому, що протягом двох тижнів після відбіркового конкурсу усі вісім груп записали по дві пісні на студії «Династія», а в день гала-концерту симпатична CD-компіляція була доступна усім, хто цікавиться відкриттями «Подиху». Прослухавши живі виступи команд, можна було вдома порівняти усе це із студійним звучанням. Гадаю, що багато хто так і зробив. І кожний, напевно, відзначив для себе когось із молодих. І запам‘ятав їхні назви.

Міцними і добре зіграними є «Диверсанти» — київська капела, яка раніше називалася «Святошинський хрест». Сьогодні вони мобільно-рок-н-рольні і задерикуваті — текст пісні «Наші партнери по НАТО» чого вартий… «Че Гевара Блюз» і «Ареал», що доволі впевнено слухаються в записах, на сцені ще виглядають непереконливо. Дівоча колоритна група «Джем Черрі» одразу перейшла в наступ з піснею «Дівка». І було б усе добре, якби більше сценічного досвіду… Полтавські романтики «Талісман» і київські меланхоліки «Над землею» сприймаються як профі, яким просто не вистачає одного-єдиного яскравого хіта, аби з ним рвонути до Олімпу. Дуже фактурно і різко з-поміж інших вирізнялася група «Андерсон» — київська формація, яка грає ядерну суміш гранджу і хард-кору. З них, напевно, будуть люди. Також потішили і знавців і неофітів минулорічні лауреати «Подиху» — «Тенета» (Кривий Ріг) та «День захисту дітей» (Київ). Це групи із власним обличчям, стилем, ідеями, вони зіграні, тому і звучать переконливо. Важко знайти недоліки в тому, що є талановитим, а не черговою копією чогось популярно-відомого. Отже, «Тенета» цілком сформована професійна команда, з актуальним саундом, а групу «День захисту дітей» свідомий інфантилізм навіть прикрашає, а не шкодить. Одне слово, де ви, продюсери?

Жоден фестиваль молодої музики не обходиться без спеціальних гостей, які покликані показати клас. І дійсно, запрошені «Сад» і «Борщ» продемонстрували клас гри. «Сад» розігріли зал інтенсивним хард-кором, засвітивши фрагмент своєї великої шевченківської програми «Доле, де ти?», а «Борщ» майже нон-стопом відіграли турбо-подібну пост-панківську програму, після якої оновлений склад відомого колись «Входу у змінному взутті» виглядав гостем а чужому святі. Як би там не було, але «Подих-2003» як фестиваль-конкурс не просто відбувся, а й затвердив свої позиції серед інших подібних акцій.

Олександр Євтушенко

Источник: http://www.teneta.com.ua