Не стільки старий, скільки давній, - це про український рок-н-рол. Його герої ще впевнено тримають гітари в руках, і сивого волосся в їхніх хаєрах ще не видно. Та за іронією долі, найбільш культові особи полишили п'єдестал, не встигнувши відчути на собі всіх переваг та маразмів справжнього шоу-бізнесу.
Повернення блудної сестрички Віки пройшло непомітно. Сучасні підлітки не пам’ятають дівчини, яка любила фраєра. Напевно, не всі вони знають і про братів Гадюкіних, хоча, без сумніву, знають кілька їхніх пісень напам'ять. «Гади» - це вже легенда. Влітку були розмови про їх об’єднання, але вони ні до чого не призвели. Сергій Кузьмінський (Кузя) залишив Україну тезці зі «Скрябіна» і завис у Білокамінній. Артюр Рембо після вісімнадцяти не написав жодного рядка. Йосип Кобзон щороку їздить із прощальним туром. Кузя відкинув обидві стежини - не полишив музику, але й Гадюкіних не реанімував. Він став DJ. DJ-трансовим. Та, схоже, талант не приховаєш, бо й тут його спіткало визнання - титул кращого DJ Росії 2002 року! Втім про Батьківщину він теж не забуває. Не так давно привозив у якості гуманітарної допомоги до Києва Марушу. Тепер налаштувався на місця бойової слави, тобто в Тернопіль. А тепер головна інтрига! Цей транс-десант слід очікувати цієї п'ятниці (8.04) на «Рейваху» у клубі «Максім»
P.S.: Може, транс і вініл - то не «жовті стрічки», але хіба хто дозволить собі прогавити кращу електронну вечірку року?
Олександра Васильчук
У розпал передвиборчої кампанії Брати Гадюкіни презентують шановній публіці анархічно-саркастично-музичний маніфест, предтечею якого є «совіцька» мудрість: «Не наїб…ш – не проживеш»
Привід погомоніти з колишніми учасниками цієї славетної ватаги - Ігорем Мельничуком та Павлом Крахмальовим - знайшовся неабиякий.
Сергій Кузьмінський, він же Кузя, лідер легендарного львівського гурти «Брати Гадюкини», він же DJ Qzzaargh і DJ Pubert.Нещодавно, вдома, на своєму комп'ютері, Сергій записав новий подвійний альбом електронної музики.
Автор і натхненник поп-групи Ampula Seven, блек-метал команди Haissem і формації Sunset Forsaken, про те, що внутрішня потреба у творчості важливіше зовнішніх стимулів