Made in China

Qarpa

Не дарма ж так і кажуть: що спонтанно – то геніально. Альбомом «Made in China» Qarpa вкотре підтвердила свою потужність і вагомість у вітчизняному рок-просторі. Відколи я почув ще на початку 00-х їх «Дідькову гру» (ще від Фактично Самих), так з кожним новим релізом ні на грам не змінював свою думку: гурт на чолі з Іреною Карпою – найсамобутніший, найцікавіший, найнеординарніший і (ще купа «най» в найкращому розумінні) в українському андеграунді. Саме в андеграунді (як це дивно може не звучати, зважаючи на популярність Ірени Ігорівни), бо усім своїм виглядом музиканти показують, що їм плювати на сучасний шоу-біз в тому вигляді, яким його подають продюсери «музичних» телеканалів та «нашихрадіо» масам. З іншого боку, Qarpa – це андеграунд теж не вітчизняного зразку. Порівнюючи з усіма іншими незалежними командами та виконавцями, робиш висновок, що Qarpa переросла як і їх, так і, власне, сам вкраїнський андеграунд. Ця планка піднята настільки високо, що покорити її дуже й дуже не просто. Так, fuck, Qarpa – це Сергій Бубка нашого андеграунду, а новий альбом – це оті 6,09 м, які ще досі ніхто не може перескакнути!

Вже звично, що у цій унікальній музиці, що являє платівку, поєднано чимало стилів та їх відтінків, думок, настроїв і вокальних манер. Навіть з мовою не все так просто: в новій роботі, порівняно з попереднім диском («& I Made A Man» 2011-го року) Ірена не стала віддавати цілковиту перевагу іноземним текстам. Так в «Made in China» пісні поділені майже порівно: 7 українською і 7 англійською. Чому майже, подумаєте ви? Бо мовою одної з композицій («Забуваючи сором і страх») значиться такий собі «сурогат». Не суржик. Але вчителям мови і літератури, які канонізують Тараса Григоровича – ліпше пропустити другий трек з альбому.

Звучання різноманітне і вельми багате. Треки визначаються цікавою, продуманою архітектонікою і вдалим поєднанням електронних й живих інструментів. Якщо говорити про попередні роботи гурту, то свіжий реліз сповнений нових ідей, які переконливо свідчать про значне зростання команди як композиторів і музикантів. Особливо приємно й те, що диск має пристойну тривалість – 14 треків – це вам не хухри-мухри на тлі сьогоднішньої моди на сингли та ЕР’шки.

«Made in China» треба слухати. Слухати і чути. Говорити про нього – марно. Якщо ж у вас не вистачає часу (наснаги, настрою, сил, грошей – чи я гребу, чого у вас там може не вистачати) на цілий альбом, то хоч виділіть кілька дорогоцінних хвилин для обов’язкового прослуховування «Допобачення», триб’ют на Перкалабу «Гру бабаба», «Бензометр»; і дещо «легших», але на західний зразок «фірмовіших», «форматніших», «хітовіших» (можна ж так висловитися?): «Поїзд до лхаси», «Snow», «Not Alone» і, звісно, фіт з наробившими фурору не лише в українському культурному просторі Brunettes Shoot Blondes «Keep Your Eyes».

Фінальне слово: «Made in China», поза всяким сумнівом, є якісним стрибком вперед у розвитку команди. «Made in China» – це філософія, це сексуальність, це відчуття і почуття, що переплетені нитками зовнішнього непомітного виміру – якось так… До речі, цікаво, що попередній альбом закінчувався піснею «South China Sea». Якесь, може, продовження китайської лінії… Тут тільки сама Карпа може відповісти на те питання.

Митько Сяржук