12-30

пАппУри

Почувши першу ж пісню гурту Pappuri з їх альбому «12-30», ви навряд чи почнете міркувати на «вічні теми», про будову всесвіту і т.д., тому що заводні мелодії і танцювальні ритми просто не дадуть вам всидіти на місці. «Геть депресняк, даєш гарний настрій!» – цей вираз можна зробити девізом всієї платівки цього харківського поп-рок гурту.

Ця не наділена надмірною популярністю група, якій не так часто приділяють увагу музичні критики та ресурси, привносить у вітчизняний музичний простір цікавих (хоча й не надто оригінальних) ідей. Причому привносять хлопці саме те, чого і варто музичному колективу: виразні і різноманітні пісні. Справедливості заради, варто відмітити, що факт дебютного альбому нікого не повинен вводити в оману: назвати музикантів «дилетантами» язик не повернеться, і підхід до своєї творчості у «паппурістів» підкреслено якісний. У той час як інші молоді гурти намагаються заробити популярність на епатажі та гумористичних провокаціях, ці хлопці за базис обрали високий рівень виконання, звуку і серйозності втілення задуманого. Підхід, безумовно, грамотний: професіоналізм при всьому іншому виграє у самодіяльності. Звичайно, гумор присутній у творчості гурту (чого варта лиш гра слів у «Без дела»). Але цей гумор «не напряжний» і дуже легко комбінується із притаманними жанру любовними темами. А про якісність та професійний підхід до роботи над треками я вже казав…

Соковитий гітарний звук, жвава ритм-секція і привабливий тембр вокаліста у вищезгаданих контекстах виглядає досить вдало. Тексти позитивно-романтичні і ненав’язливі – літо, любов, місто, море, мрії. Пісні в основному зіграні в бадьорому темпі і мажорній гамі: наприклад, «Место под солнцем» або «Таня», але є й ліричні – «Сюжеты» і «Мама». Остання потребує особливої уваги – ця пісня хоч і виділяється серед інших і тематикою і настроєм (навіть, є в ній щось від «Мами» Грін Грей), та все ж музикантам дуже душевно та відверто вдалося передати емоції, які будуть виникати у слухачів під час прослуховування композиції.

Із потребуючих поліпшення моментів я б відзначив лише недостатньо «чіпляючі» мелодійні лінії: інколи надмірно «причесані» і обережні, в той час як хотілося б більш амплітудних і раптових ходів. Але і без того, є треки, які засядуть у плеєрах поціновувачів хорошої вітчизняної музики на тривалий час. Я от вже вкотре переслуховую «Без дела», «Растаман», «Место под солнцем», «Мама»…

Альбом, що писався на власній студії і власними силами музикантів.

Митько Сяржук