G3 — марафон без летального фінішу

16.08.2012 · Новини

Поки українські олімпійці не надто поспішали тішити нас здобутками і рекордами, ми самі, щоправда за допомоги гітарних віртуозів Стіва Морса, Стіва Вая і Джо Сатріані, долаємо часові бар’єри. Приміром я, при всій особистій багатій історії відвідин рок-сейшенів не можу пригадати, коли б ще мені доводилось бути присутнім на 3,5-годинному вступі.

Гадаю, таких як я була більшість в «Україні». Позаяк заповідався справжній марафон, то й почалося все із «інтелігентною» затримкою у півгодини. Вже зараз можу лише поспівчувати тим десяткам тисяч фанів Мадонни, яких наступного дня змусили чекати початку ці ж рекордні 3,5 години. G3 ж не образили нікого і не підірвали нічийого здоров’я. Хіба що звук, особливо на високих гітарних нотах, був надто гучним.

Як і слід було очікувати, першим шредерську естафету розпочав учасник нинішніх Deep Purple Стів Морс. До речі, цікавим є те, що до бузкових він потрапив на місце Джо Сатріані, який перед ним кілька місяців заміняв строптивого Блекмора. Все у виступі Стіва було, як на мене, мінімалістичним: і швидкісні запіли і частота звертань до публіки і, власне, кількість музикантів його бенду. Крім самого Морса увагу всіх привертав абсолютно неймовірний басист Дейв Ла Ру — колишній співгрупник Стіва по Dixie Dregs. Після концерту дехто навіть казав, що Морс даремно взяв його із собою, оскільки Дейв доволі відчутно перетягав на себе ковдру глядацької уваги. Але, як відомо, Стів — людина скромна, не жадібна і, до того ж, вдячна — одну з композицій він присвятив нещодавно померлому Джону Лорду, завдяки якому (в тому числі) він опинився у Deep Purple. Загалом, його сет склали 8 композицій, остання з яких — діксідрегівська «Cruise Control».

Другим номером G3-естафети традиційно був у всіх сенсах яскравий наче китайський дракон Стів Вай — повна протилежність Морса. Його гітарна і подекуди пластична акробатика не піддається описові (хоч, може, це просто з мене такий фіговий описувач). Вай наче багаторукий Шива встигав усе: загравати з аудиторією, жартувати зі своїми музикантами, танцювати, і безкінчено натхненно нарізати. Таким робом він представив нам 7 речей, більшість з яких походила з класичного «Passion And Warfare» 1990 року. Акомпанемент теж був значно розширений — Ваю серед іншого допомагали його незмінний ритм-гітарист Дейв Вінер і басист Філіп Байно. До речі, згідно з жартом Стіва, записаним на його подвійному живому диску «Alive In Un Ultra World», останній є власником «найсексуальнішого голосу в Голландії», але цього нам не вдалось дізнатись — говорив (і показував) виключно Стів.

Позаяк і Морса і Вая ми вже неодноразово бачили в Києві, головною родзинкою G3 був, безперечно, його отець-засновник Джо Сатріані. Забігаючи наперед скажу, що мене — незмінного його фана, «Сатрік» зумів приємно шокувати. В котре переконався, що його, на перший погляд, непоказова гра приховує у собі все: надзвичайні швидкості, ліричність, глибину, а відтак, особливу унікальність. Як і Вай, Сатріані зосередився на власній класиці («Surfing With The Alien»), чим не міг не завоювати і без того безборонні серця усіх присутніх. Продовжуючи алюзії з Олімпіадою, виступ Джо є до порівняння із запливом Майкла Фелпса у чоловічій естафеті американців, в якій той здобув чергове золото. Якби гітара якимось чином потрапила до олімпійських видів спорту — а що, там же присутні
стрільба чи кьорлінґ — американська збірна, за умови участі в ній G3, гарантовано здобула б чергові найвищі нагороди.

Для багатьох найжаданішим у всьому цьому марафоні була його завершальна стадія — G3-джем. Особисто я вперше почув від цих гітаристів «You Really Got Me» The Kinks та «White Room» Cream. Що ж до завершальної янгівської «Rockin’ In The Free World», то її ми вже знаємо за попередніми дисками G3. Лише скажу, що під час потрійних соло я іноді ловив себе на думці, що все що відбувається не може бути реальним...

Коротше кажучи, ще одна мрія здійснилась. Переплюнути це може хіба що спільний сет Джиммі Пейджа, Рітчі Блекмора і Тоні Айоммі, але ж ви розумієте: не в цьому житті. А втім, ніколи не кажи «ніколи».

Текст — Дмитро Антонюк

© Рок.Київ

 
ПУБЛІКАЦІЇ
Джо Сатріані: Справжні музиканти не беруть відпусток
ІНТЕРВ'Ю
Джо Сатріані: Справжні музиканти не беруть відпусток
08.06.2012

До київського концерту великої гітарної трійки залишається трохи менше двох місяців. Найвідданіші фанати вже, певно, купили квитки і викреслюють дні в календарях. Ми ж тим часом готуємо інтерв’ю з музикантами. Першим дав свої відповіді Джо Сатріані

До Києва завітають G3: гітарний кайф в кубі
АНОНСИ
До Києва завітають G3: гітарний кайф в кубі
27.03.2012

Коли у свій минулий візит до Києва з майстер-класом Стів Вай пообіцяв, що обов’язково приїде до нас із повноцінним шоу, його слова сприймались не більше, ніж приємна ввічливість. А дарма. Адже їде в Україну одне з найвідоміших за останні 15 років гітарне шоу — G3!

РЕКОМЕНДАЦІЇ
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
ІНТЕРВ'Ю
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
25.07.2019

Чай з м’ясом - мабуть, самий драйвовий з проектів Сергія. На його рахунку - ролі худрука SЮR Band, одного з авторів програми Avant Floyd, інструменталіста і композитора в дуеті Big Second

ВВ провели перший в Україні онлайн-концерт по квитках
НОВИНИ
ВВ провели перший в Україні онлайн-концерт по квитках
30.04.2020

Яскраво та весело пройшов перший великий онлайн-концерт гурту Воплі Відоплясова з презентацією альбому «Закустика», що вийшов на вінілі