Євген Манженко: «Був би саботажником при владі»

16.04.2012 · Інтерв'ю

«Веселі Біоритми» - це той гурт, який своїм стьобом і веселою музикою додає кілька годин життя кожному, хто їх слухає. Дарма, що їх останній альбом має лиш 6 треків! Але  «Все по 30» - то дійсно та творчість, яка підпадає під визначення «прикольна». Тексти легко запам’ятовуються, мелодії прості та від цього не банальні, а деякі фрази можна використовувати в лозунгах чи в збірках афоризмів! Все це кіровоградський гурт «Веселі Біоритми». Ми поспілкувалися з фронтменом цього ВІА Євгеном Манженком (він жеЄвгеніванович).

Розкажіть, коли, як і де з'явилися «Веселі Біоритми»? Що було до них?

«Біоритми» з'явились майже випадково. На набережній річки Інгул в центрі Кіровограда зібралася невеличка компанія, це було три рочки тому. Була гітара, були гарні кіровоградські дівчата, я заспівав свою пісню, здається, про менеджера, який мріяв бути льотчиком і каратистом у школі і мати мопеда, а в результаті перетворився в «офісний планктон», а двоє з присутніх, Вова Сварщик і Коля Чікєт, які колись грали в легендарному кіровоградському поп-панк  гурті «Козацький Сир», а на той момент складали бойовий творчий дует «РРоккі Ввєрх», який виконував шансон… так от, дві легенди кіровоградської рок-сцени попросились до мене в акомпаніатори. Мені це страшенно полестило, ми зібрались, взяли до рук відповідно укулеле, стару радянську драм-машину, гітару і не менш вінтажні «совєцькі» дитячі клавіші «Фаіемі». Після трьох пивних репетицій за тиждень вже відбувся першій концерт. Я грав на маленькій укулеле, Вова Сварщик мучив гітарку, а Коля Чікет скинув кросівок і грав на клавішах ногою, час від часу налаштовуючи їх за допомогою викрутки – звук час від часу «сповзав» на пів тона-тон, що додавало навіть певного шарму. Після цього виступу в Кіровограді зародилося явище емо-реггі-турбошансону.

А коли саме ви зрозуміли, що ВБ це щось трохи більше, аніж просто хобі?

Знаєте, мабуть – ніколи. Це насправді улюблена справа, чого тут приховувати. А перше місцеве визнання прийшло кількома місяцями пізніше. В місцевому закладі пройшов концерт, на який ми покликали також наших юних друзів з гурту «Цирк Шардам» і організували вставку робіт художника, геніального просто, Кості Соколовського, яка була присвячена дуже скромно... звичайно, «Веселим Біоритмам»! За відсутності реклами в закладі, в який приходило завжди від сили кілька десятків людей, зібралося під три сотні глядачів. Під сценою стрибали якісь дядьки у вінтажних турецьких светрах, золотозубі і завзяті, разом із місцевою богемою, і бізнес-леді. Мабуть, саме тоді ми зрозуміли, що рухаємось у правильному напрямку. На той момент Вові Сварщику вручили басуху, гітару відібрали і віддали чудовому гітаристу Енді. Але кардинально покращились «Веселі Біоритми» тоді, коли до нас приєднався «важкий» і серйозний барабанщик Олексій Винниченко  із своїм бойовим «карданом» і клавішник Вова Катаровський (для цього шляхом підкупу, інтриг і погроз довелося розвалити гурт «Цирк Шардам»).

Перший раз, особисто я, ознайомився з творчістю гурту кілька років тому, коли ви виступали на ранковому шоу «Підйом» у прямому ефірі. Пам'ятаєте той ефір? З приводу цього два питання: яка вона, аудиторія ВБ, і як справи зараз із теле- радіоефірами?

Звичайно пам'ятаю. Нам зателефонували пізно ввечері і спитали, чи можемо ми завтра вранці пограти.  Ми люди мобільні, пішли і зіграли. Як з'ясувалось, приятель Колі Чікєта, коли почув нас зі включеного телевізора у домі, впав з даху від несподіванки (на щастя, без травм). З аудиторією незрозуміло… Нас слухають студенти, растамани, водії маршруток, жінки з магазину «Все по 30», підлітки і доценти. Якось визначити «таргет груп» неможливо. З теле-радіоефірами справи такі: іноді запрошують мене поспівати, на ТВі, наприклад, вранці, але глобально... Ми сидимо в глибокому.... еее.... центрі країни, знімають нас, хіба що під час виступів на фестивалях. Про радіо я взагалі мовчу – ми три роки проіснували без демо-записів, максимум відео гуляли якісь по інтернетах.

Але відсутність демо-записів, наприклад, ніяк не завадила тому, що час від часу якісь французи і американці про нас пишуть. Не знаю – що вони там розуміють у тому бойовому «суржику», яким я пишу пісні, але факт.

Смішно було, коли ми ледве не виступили на одному фестивалі у Техасі на одній сцені з «Моторхед», діаспора пролобіювала. Звичайно, ми відмовились – не знайшли грошей на переліт. Іноді я просто не розумію – звідки всі ці люди про нас дізнаються?!

Взагалі жодної «звьоздочки» ми від цього не ловимо. Нас нема в ротації на радіо, про нас не знають і не запрошують не безліч фестивалів. І взагалі, причиною певної популярності у вузьких колах є, я вважаю, не геніальність текстів і не феєричність аранжувань, а нестача іншої музики, не схожої, унікальної. Ми не є такими, звичайно. Але намагаємось:)

Ви сказали Motorhead. А з ким би хотіли зіграти на одній сцені? Або записатися з кимось?

З Бобом Марлі і «Братами Гадюкіними» із Кузею. Ну, це хіба що в наступному житті.

Насправді – багато з ким. Є багацько українських гуртів, які ми любимо і поважаємо. Але казати з ким хотілося би – не скажу, а то ще подумають, що ми напрошуємося, а ми скромні насправді і сором'язливі.

А друзів серед музикантів багато?

Багато. Нас усіляко підтримує, запрошує на свої заходи і годує смачним борщем Мирослав Кувалдін, нас підтримують і підгодовують винницьким салом «ТІК», у нас є друзі і брати у Львові, «Абу-Касимові капці», неймовірно веселі і гостинні люди, в Тернополі - «Неймлесс» і їм дружні колективи, в Полтаві - «Онейроїд» і ще купа кльового народу, Одеса... В принципі – майже вся Україна! Вибачте, брати, якщо кого не перелічив.

Перейдемо до найважливішого питання останнього місяця. Альбом. Цілих три роки, виходить, ви йшли до створення збірки. Але, чому так мало пісень, і чи буде продаватися диск?

О, це окрема історія. В нас кілька десятків пісень насправді. Але три роки ми не могли знайти людей, які могли б записати «живі» барабани в Кіровограді. Була в нас така примха. В результаті півроку тому вдалося записати партії ударних на 6 треків. Потім людина, яка це накопичувала, скажемо так, все ніяк не знаходила часу нас дописати, обробити і звести. В результаті ці 6 треків записав інший звукорежисер – Макс Величко, за кілька днів буквально. За що ми йому страшенно вдячні. Сил наших не було більше терпіти і ми вирішили видати вже те, що є, а потім записати вже окремий магнітоальбом.

Продавати диск... Ну, хіба що для фанатів фізичних носіїв і поліграфії обмеженим тиражем. Особливого сенсу я не бачу – сам в основному  «краду» музику в мережі, гріх було б не роздавати свою.

Взагалі, ви знаєте рок-музикантів українських, які заробили щось суттєве на продажу дисків?

Ну, відносно заробляли... Але... Є практика виконавців (загальновідома) підтримувати аудіоматеріал ще й певним відеорядом. Кліпів не знімаєте?

Нам обіцяв намалювати анімацію наш друг Костя Соколовський. Все, що він робить – від картин до афіш наших концертів – мені страшенно подобається. Сподіваюсь, про свою обіцянку він не забуде.

В принципі, нас місцеві друзі агітують познімати, зараз потеплішає – і вперед!

Цікаво:) Будемо чекати. Я помітив, що все що ви робите, сконцентровано на Кіровограді. Ви часто граєте у інших містах? І взагалі, не було думки виїхати, наприклад, до столиці хоч би для запису?

Ми в основному граємо в інших містах. Але є патріотами малої батьківщини, вважаємо, що якраз дуже в концепції було записуватись саме тут. Що вартувало нам 3-х років існування без записів.

До речі, найчастіше ми виступаємо в Полтаві останнім часом. Нас іноді оголошують Полтавським гуртом…

Ну, а як же столиця?:)

Якщо чесно, ми мали виступи у «Бочках» і у Еріка, у друзів-байкерів в «Чоппері», у «Фрідомі» із «ТІКом» пару пісень ... ммм… А, під СІЗО для Юліїі Володимирівни заспівали. А так, в основному мене самого кличуть поспівати на різних літературних тусовках і фестивалях. Думаю, якраз для Києва ми є майже абсолютно невідомим гуртом.

Тобто, ми тільки «за», запрошуйте!:)

О, там, де друзі-музиканти, додаю Соню Сотник – вона ж тепер не тільки медійна моя колега, а й музична!

Повертаючись до платівки і творчості гурту загалом. Звідки ви берете сюжети пісень? Чи є прототипи героїв «емочок», «маршрутчиків» і т.д.?

Звичайно. Прямо зараз під вікнами моїми ходять і їздять!

Колись на фестивалі «Вйо, Кобеляки» до мене підійшли два величезні (а в мене 186 зріст, на хвилиночку) дядьки в «олімпійках» і з барсетками, спитали, чи я часом не Євгеніванович і розповіли, що абсолютно впевнені, що ця пісня написана про їхнього друга-водія маршрутки, питали – звідки я його знаю, якщо я «нє мєсний»?..

А пісня «Понаєду»?

О, знали би ви, яка потужна кіровоградська діаспора в Києві!

Це заповітна мрія кожного кіровоградця – «панаєхать» у столицю, до речі. Навіть тих, хто це громогласно заперечує.

Скажемо так: за інших обставин це могла би бути пісня про мене, наприклад.

Ви відомі своєю дещо радикальною позицією до української політики. А от якби Ви потрапили до владних гілок, що б змінили в країні в першу чергу?

В першу чергу я би послабив владну вертикаль. А заразом – і владну горизонталь. І діагональ. Влада українцям заважає. Українцю потрібен чесний суддя для того, щоб розібратися: чи по закону проходить межа на городі.

Зверніть увагу, будь-яке посилення виконавчої влади в наших умовах призводить до погіршення економічного стану країни.

Так що я, скоріше за все, був би саботажником при владі.

Що зараз слухаєте? Що б порадили з музики?

Це єдине питання, яке загнало мене у глухий кут. Я слухаю кожен день десятки пісень різних жанрів і напрямків, від сьорфу і нойзу до японської гаражної психоделії 60-х, даб і електро-свінг з альтернативним денверським кантрі. Можу порадити слухати музики якомога більше, і різної. А починати треба просто зараз з минулорічного диску Тома Вейтса, звичайно!

Чим плануєте займатися найближчим часом? Плани на літо? Фестивалі?

Попередні запрошення є на кілька фестивалів, на 4, здається. Але до літа ще далеко, побачимо.

А взагалі як і у будь-якого гурту плани в нас такі: змінюватись, вдосконалюватись і поповнювати репертуар.

А, забув: і бабла нарубати, їздити в лімузині, ходити у шубі на голе тіло і вставити золоті фікси з «бруликами»!:)

І наостанок кілька напутствуєщих слів читачам:

Слухайте (а краще – грайте самі!) побільше якісної цікавої музики, любіть один одного (бажано – хлопчики дівчаток, а дівчатка – хлопчиків) і Україну, обов'язково чистіть зуби двічі на день, попускайтеся – і буде нам всім щастя! Будьте всі здорові і кльові! Все буде чьотко!

Автор:
© Рок.Київ

 
ДОСЬЄ ДИСКОГРАФІЯ
Все по 30
Все по 30
2012
альбом
слухати · рецензія
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
ІНТЕРВ'Ю
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
25.07.2019

Чай з м’ясом - мабуть, самий драйвовий з проектів Сергія. На його рахунку - ролі худрука SЮR Band, одного з авторів програми Avant Floyd, інструменталіста і композитора в дуеті Big Second

В Україні розпочали ґрунтовне дослідження музичної індустрії
НОВИНИ
В Україні розпочали ґрунтовне дослідження музичної індустрії
11.07.2020

Организаторы приглашают к участию музыкантов и игроков рынка