BINGO COVER SHOW. Фінал. Частина перша.

Думаю, за 2009 рік майже всі кияни, що відвідують концерти, хоч раз та завітали на якийсь з вечорів проекту Bingo Cover Fest. Вічна проблема «Моя кохана Металліка знову не доїхала до України» була, в певному розумінні цього слова, вирішена. Вечірки, присвячені Nirvana, Muse, Rammstein, Metallica, Linkin Park, Pantera, Depeche Mode, Slipknot та іншим відомим гуртам зібрали на сцені неймовірну кількість команд як з Києва, так і з інших міст нашої країни, і не нашої теж. 

Варто відмітити, що каверфести дали чудову можливість молодим командам побувати на одній з найвідоміших рок-сцен Києва. Нажаль, організатори не завжди достатньо відповідально ставилися до відбору гуртів. І на сцену виходило чимало явно слабких команд, яким ще потрібно потренуватися на кошенятах у Барвах. Та попри це, фестивалі відкрили нам чимало нових цікавих команд, більшість з яких пройшло у фінальне Бінго Кавер Шоу. Тож перейдемо до цієї події.

Початок затримався на півгодини – проходив саундчек двох останніх гуртів. Та от останні ноти затихають, двері в зал відчиняються і на сцену виходить Віктор Зеленюк, беззмінний ведучий всіх фестів. Пару слів у привітання, трохи інформації про першу команду і…

Ліричний відступ. Попри те, що за вечір виступало аж 18 команд, звук у більшості з них був дуже достойний, а у деяких навіть просто відмінний. Респект усім, хто крутив ручки. Особливо штатному звукорежисеру Бінго.

Так як команд було дуже багато, дамо коротку характеристику кожному гурту, який відіграв на сцені того вечора. Нагадую, що порядок виступу команд визначав Його Величність Випадок. Гурти подані у тій черзі, в якій вони грали.

Команда NoraLasso виглядала дуже симпатично, вокаліст непогано копіював манеру співу лідера Muse. Гітара трохи різала вухо, перебір з високими частотами. На загал – нічого так. Але й без претензій на перемогу. Нажаль.

F*Lovers показали фірму: дуже якісно підібране звучання всіх інструментів, було чудово чутно кожен інструмент, хороший вокаліст з гарною подачею. Під них в залі почало теплішати.

Рольова Модель вибухнула справжнім каліфорнійським панком, стиль і поведінка хлопців повністю відповідала тим гуртам, пісні яких вони виконували. Трохи бруднуватий звук майже не псував картину, радував гарний сильний голос фронтмена. Під кінець свого виступу хлопці так розійшлися, що я почав ними пишатися. Правда, Thnx for the memories було так собі. Ну то нічого. Буває. Пісню River підгроулював запрошений вокаліст, чи то Чаркі, чи то Черокі. Ричав нічого так. Дівчата лякалися.

9^th Skill показали, як виглядає Linkin Park без Честера Бенінгтона але з Сандрою Насіч. Це був перший гурт, фронтмен(ка) якого показала, як треба себе поводити на сцені вокалістам. Нажаль, її оточували дещо більш закомплексовані хлопці. Ну, все ще попереду. Гарний звук, дуже непоганий вокал, але чомусь сепльований реп. Втім, це не зіпсувало загального враження, публіка взагалі від екстазу стрибала, слемилась і підспівувала.

Тріо Persona, гітарист і басист якого родом з Туреччини, запропонували нам непоганий Depeche Mode, хай і не завжди в ноти, зате з приємним тембром. А коли зазвучали перші акорди Smells Like Teen Spirit, зал просто вибухнув. Це була одна з найшаленіших пісень за концерт (а може і найшаленіша). Хлопці молодці, круто.

Найсильнішим вокалістом за вечір порадував нас гурт InSide. Такої потужної подачі я не бачив вже давненько. Приємним доповненням до цього мега-дядька було симпатичне дівча на басу. Непогана загальна зіграність. Та все ж головною фішкою було саме володіння своїм голосом фронтмена, при чому він віртуозно співав як чистим вокалом, так і гроулом, а також читкою репу в пісні I-E-A-I-A-O (SOAD). Респект.

Певно, найцікавіше за всіх кавери грав саме гурт ГалЯк. Більшість гуртів просто копіювали партії оригіналу. Цей же гурт запропонував нам матеріал у своїй оригінальній манері. Такого веселого виконання пісні Nothing Else Matters світ ще не чув, куди там Y-Axis’у. Харизматичний вокаліст (по сумісництву басист) віджигав не по-дитячому, видаючи під гранатометні басові лінії розвеселу пісню на музику Шізгари. Техніка гітариста та драммера теж достойна похвали. Цей гурт мене вразив у саме серце. І не тільки мене :)

Кавер-бенд з величезним досвідом Море Хуана, широко відома своєю майже щоденною грою по київським клубам і пабам, показали вершини виконавчого професіоналізму. Ідеальний звук, чудовий голос, правильна сценічна подача, високий рівень володіння інструментами – все це про них. Дісно, дуже, дуже класно! Відразу по закінченню виступу, гурт спакував інструменти і виїхав у клуб Максимум грати ще один концерт. Працьовиті дядьки.

The HomeBodies. Хлопцям не завадило б 100 грам для хоробрості – якось дуже скуто, як для виконання пісень Механічного Романсу. А от вокаліст, як раз, віджигав на повну. Коротше, тренуйтеся, панове. Звучали ви непогано.

Київський гурт THD, відомий по кавер-фесту на Пантеру та власним проектом «Триб ют до Даймбега Даррела», роздавав безкоштовні дози металу і пиво в стаканчиках. Легендарна пляшка-слайдер віскі Джек Денієлс теж була присутня. А який слем відбувався під сценою!.. Попри дуже гарну гру і подачу, звук перші півтори пісні був просто перенасичений високими частотами і довбав по вухам. Ну, нам не звикати.

The Magma, морально готуючи народ до приїзду Depeche Mode у Київ, зі своїм завданням впоралася наполовину. Я так і не зрозумів, чому звук був таким… дивним. І сенсацій від Нестле під рукою не було. Можливо, просто не їх вечір. А може, я чогось не розчув. Але не пішло. П.С. Вокалістка сподобалась. Симпатична.

to be continued...