Арміне Габріелян: Україна фактично культурно заблокована від іншого світу

Директор фестивалю Свірж поділилась з нами своїми думками щодо стану і розвитку фестивального руху в Україні.

- Мало хто не погодиться, що, в порівнянні з іншими країнами Європи, в Україні фестивальний рух розвинутий слабо. На вашу думку, чому так, чому кількість цікавих, професійних фестивалів можна перелічити на пальцях однієї руки?

Це можна пояснити кількома причинами. Перша і найголовніша – це брак спеціалістів. В Україні не існує жодної відповідної школи, яка могла б виховати спеціалістів відповідного рівня і немає таких фестивалів, які могли б на практиці виховати цих спеціалістів. Виходить замкнене коло. Друга причина – це те, що Україна фактично культурно заблокована від іншого світу. Відбувається дуже мало культурних обмінів.

- Як виникла ідея проведення фестивалю саме такого формату?

Продюсерський центр «Габрі» спеціалізується саме на форматі World Music. Ми вирішили створити фестиваль, на якому б нам самим захотілося побувати. Ми не вигадували велосипед, а просто перейняли досягнення європейських фестивалів.

- Відходячи від прес-релізу, яка основна мета фестивалю?

Основна мета – сам фестиваль. Ми робимо фестиваль заради фестивалю, а не будь-якої іншої мети.

-Чому саме Свірж було обрано місцем проведення фестивалю?

Ми довго шукали відповідне місце. Перший критерій був, щоб місце було історичне. Другий критерій – це близькість від великого міста з аеропортом, тобто щоб було зручне сполучення. Третій критерій – це площа, її розміри та технічні характеристики. І четверте – це природа. Свірж відповідає всім цим умовам, до того ж ця місцевість є одним із найбільш екологічно чистих районів нашої країни.

- Чи розраховуєте/плануєте/сподіваєтесь ви зробити Свіржський фест регулярним?

Тільки так і плануємо, адже для нас Свірж – це довгостроковий проект і перший рік ми тільки вкладаємо в нього.

- З якими проблемами ви зіткнулись в процесі організації?

Найбільша проблема – це брак патріотизму в нашій країні, але це питання часу.

Друга - фінанси. В цьому році через економічний стан нашої країни всі компанії скоротили частково або повністю бюджети на подібні заходи.

Третя проблема – це бюрократичні перешкоди. Районна влада та львівська облдерж адміністрація повністю підтримують проведення фестивалю, адже вони розуміють, що це притік туристів та інвесторів в район. Однак, управління охорони культурної спадщини цієї ж адміністрації нехтує рішенням губернатора та районної влади, вимагаючи від фестивалю покриття боргів замку за 5 років.

Наступна проблема - поширення неправдивої інформації про фестиваль.

Остання проблема – це скептицизм людей, викликаний негативними подіями які відбуваються останні півроку в нашій країні.

Але всі проблеми можна вирішити.

- Свірж вигідно відрізняється від більшості минулих фестивалів списком саме україньких гуртів. За яким принципом відбувався відбір вітчизняних колективів?

Програма залежить від тих, хто її скалдає, та їхніх музичних смаків. Ми намагалися досягти гармонії та якості.

- В чому ви вбачаєте причину того, що на афішах українських ніби-то непопсових фестивалів часто один і той самий список хедлайнерів?

На це питання важко відповісти. Ми не можемо знати напевно, можемо лише припускати. Є перевірені часом артисти, які будуть збирати велику к-сть людей. Це є гарантією, що збереться велика аудиторія. В Україні мало компаній, які просувають артистів непопулярного формату, через це і мала кількість імен цього формату. Знов таки, повертаючись до теми заблокованості України, можна повторити, що в країні мало закордонної музики. До речі, в цьому плані наш фестиваль відкриває нові імена для України. Наприклад Клезматікс та Пелагею ще ніхто в Україну не привозив.

- Чого, на вашу думку, не вистачає більшості молодих українських колективів, зокрема, рок-гуртів?

Цікавого матеріалу та правильного менеджменту, або взагалі його наявності. Ну і звичайно повна віддача своїй справі.

- Які з гуртів-учасників фестивалю найбільш цікаві особисто Вам?

Для мене особисто цікавий Алтай-Кай. Я була на їхньому концерті в Іспанії і була вражена майстерністю виконання та абсолютною несхожістю на нашу культуру. Хоча, під час їхнього прослуховування, виникали деякі паралелі з українським народним співом.

- На завершення, ваші побажання потенційній аудиторії фестивалю.

Побажання взяти з собою намет, спальний мішок та друзів.

Юлія Коломієць
© Киевский Рок-клуб