До коренів: фольк-рок і Етно-ф'южн

30.05.2009 · Раритет

На початку 60-х студент київського Держуніверситету Олександр Авагян ріс у російськомовному середовищі, писав вірші російською, але одного разу почув Веснянку – молодіжний вокальний ансамбль, який співав народні пісні, привезені самими учасниками з фольклорних експедицій. Вражений Авагян розпочав їздити разом з Веснянкою українськими селами у пошуках пісенних шедеврів. Почуте там перевернуло його свідомість і він почав творити пісні у «народному дусі». За назвою однієї з пісень Олександр утворив групу Марія-Оранта. Солістом став Валерій Вітер, той самий, який пізніше співатиме у знаменитій Кобзі.

Коли Авагян і друзі записали пісні для «УТ-1», чиновники від культури заборонили їм вживати назву Марія-Оранта з огляду на тодішню боротьбу з «релігійною пропагандою». Хлопці перейменувалися в «Березень», але репресії продовжувалися. Тим не менше за короткий термін існування колективу було створено десятка два справжніх шедеврів у стилістиці «фольк-біт», що їх нині Валерій Вітер прагне переспівати по-новому.

Основою репертуару Кобзи 70-х і 80-х були автентичні народні пісні, які у поєднанні з тогочасними естрадними стандартами стали своєрідним еталоном звучання для ВІА – вокально-інструментальних ансамблів. Феномен саме українських ВІА полягав у тому, що базовим для них залишався фольклор, не дивлячись на модні тоді джазову або естрадну «упаковки». По своєму модернізував народний мелос прекрасний ансамбль Еней. Наприкінці 60-х група була справжнім сузір’ям талантів, це – Тарас Петриненко, Кирило Стеценко, Геннадій Татарченко, Руслан Горобець. Це був дійсно моторний біг-біт, щедро уквітчаний народним мелосом та бітловськими інтонаціями. Згодом над Енеєм, як групою принципово україномовною, навис «дамоклів меч» боротьби з «буржуазним націоналізмом». Власні тексти і музику учасників ансамблю – не членів «Спілки письменників» - у Держтелерадіо перестали навіть розглядати – надійшла негласна вказівка забороняти усе, що має хоча б присмак рок-музики. У такий спосіб радянська влада «перекрила кисень» на шляху розвитку самобутніх українських брендів, які нині визначаємо як фольк-рок та Етно-ф’южн.

Новий етнорух в Україні виник з появою ансамблю Древо, заснованому у 1979-му етномузикологом Євгеном Єфремовим разом з іншими фахівцями-дослідниками народної культури. Саме Древо продемонструвало світові традиційну селянську музику України як повноцінне мистецьке явище. Цілком виправдуючи свою назву, Древо дало життя групам Гуртоправці  та Володар, які усвою чергу, доклалися до появи молодіжних фолькових формацій. Сьогодні в усіх «столицях» наших областей діють дослідницькі, подібні до Древа колективи – Муравський Шлях у Харкові, Серпанок у Сумах, Гуляй город у Кіровограді, Гілка у Херсоні, Коралі у Львові та багато інших.

У 1989-му на запрошення Товариства українців Польщі до Варшави завітала молода, але вже популярна у Києві пост-панківська «турбо-машина» на ймення Воплі Відоплясова. Зірвавши дах усім присутнім своїм шаленим драйвом, «ВВ» на після концертній вечірці від організаторів затягнули народних пісень і переспівали геть усе, що могли згадати на той момент. Польські українці були в захваті вже вдруге. Згодом Олег Скрипка зауважив сам собі, що та імпровізована забава цілком може «мати місце» і на їхніх великих концертах... Відтоді «ВВ» регулярно включало віночки народних пісень у «плей-листи» концертних виступів, які користувалися незмінним успіхом.

Знамениті вечорниці та Етно-дискотеки з діджеєм О’Скрипкою, нові маленькі і великі імпрези – то усе буде пізніше, а у грудні 1997-го на сцену вперше вивів свою нову групу Мандри співак і гітарист Сергій Фоменко – в миру Фома. Тоді публіка сприйняла їх як пародію на «ВВ» через наявність у них... колоритного акордеону. Далі усе було добре – визнання, популярність, диски, концертні тури...

У 1998-му музику київської групи Актус після виступів у клубах Берліна, німецька критика визначила як «карпатен ска». Через пару років хлопці різко змінили стиль і назву – і недаремно. Гайдамаки у Європі закономірно отримали статус однієї з кращих ворлд-мюзік-формацій. Альбоми Гайдамаків чудово продаються у країнах Європи, а самі вони є бажаними гостями найбільших імпрез.

У 2000-х свій зоряний час у Лондоні пережила київська формація Дахабраха зі своїми самобутніми сакрально-містичними виставами.

Етно-ска-панкова івано-франківська Перкалаба нині у чомусь повторює західний прорив Гайдамаків, відігравши півдюжини концертних турів у Німеччині та в інших країнах.

Внаслідок виступів у Канаді своїх палких прихильників набула львівська група Бурдон, що уособлює класичну доктрину ворлд-мюзік, коли в одній програмі переплітається сила-силенна мотивів з різних культур, а кожен музикант виступає як унікальний виконавець та фахівець-дослідник.

Реставрацією автентичного звучання музики Давньої Русі всерйоз переймається київський гурт Воанергес – «Сини грому» з давньогрецької. Видано два блискучих альбоми – «Златі врата» та «Гай Да Маки», а у Португалії на міжнародному ворлд-мюзік-фестивалі групу визнали найбільшою подією імпрези.

Перше визнання у Європі отримали молоді групи Атмасфера і ДримбаДаДзига. Перша завдяки переосмисленню індуських традицій, а друга – завдяки добірному фанку та глибоко оригінальному жіночому вокалу.

Одні з перших, хто відкрив магію і чарівність ворлд-мюзік-звучання – група Сестри Тельнюк. По-справжьому цей елітарний проект було оцінено у Америці та Канаді. Країна «білочок» і «сердечок», як завжди, проспала... Різноманітні проекти «Сестер...» мають найвищу якість, зокрема – музично-драматичні вистави.

Вищезгадані команди здали «іспит на зрілість» перед найбільш не заангажованою публікою – західною. Там вони отримали високі оцінки. А вдома... Вдома, на жаль, немає системи культурних координат у вигляді сучасних і не зациклених на попсі мас-медіа, які б могли виокремлювати найцінніші духовно-музичні явища з потоку шоу-бізнесових новин, популяризувати їх, піднімаючи свій власний рівень і рівень слухацької аудиторії. Нині реально наші мас-медіа хворіють, вибачте, совковою хворобою тотального невігластва, а головним клієнтом у них і надалі залишається вульгарна попса. Щоправда, тішить той факт, що прогресивно-мисляча частина соціуму черпає інформацію з Інтернет-мережі, де, власне, перебуває значна кількість творчого доробку українських музикантів, що віднайшли себе у прекрасній стихії фольк-року і Етно-ф’южн.

Найяскравіша тенденція світової сцени останніх десятиліть – це ворлд-мюзік і тотальне звернення серйозних музикантів до коренів етнічних культур. Невипадкова поява балканського феномену Горана Дреговича, що майстерно перевів сербсько-циганський фольк у рок-площину. Невипадкова цілеспрямована діяльність геніального Пітера Гебріела – він розкопує древні аборигенські культури Африки, Південної Америки та Австралії. Експерименти з традиційною музикою Марокко екс-фронтмена легендарних Лед Зеппелін Роберта Планта надали нового дихання власній творчості цього рок-велетня. Світових прикладів багато, але показовим є те, що у контексті ворлд-мюзік наша країна не пасе задніх у Європі, кращі наші «стовпи жанру» є найкращими на усьому пост-радянському просторі. Це-факт.

На євро – ринок західний шоу – бізнес експортує групи екстра – класу. Це – Гайдамаки, Перкалаба, Піккардійська терція, Бурдон, Мен саунд, Дахабраха, ДримбаДаДзига, Воанергес та інші. Такі команди як Гуцул Каліпсо, Стелсі, Очеретяний кіт, Пропала грамота та багато інших – вже на порозі... Важливо усвідомити, що найкращі зразки українського Етно-року нині є цілком конвертованими в умовах прагматичного Заходу, який шукає нових дискурсів – ментальних і музичних... Водночас Україні сильно заважає комплекс неповноцінності і меншовартості, наша містечковість і обмеженість, яку культивують так звані «національні» телеканали та ФМ-радіостанції. Частково рятують ситуацію численні Етно-рокові імпрези, частина яких – «Країна мрій», «Шешори», «Етноеволюція» здобули міжнародне визнання, добру репутацію і стали відомими брендами. Нині грати Етно – не просто модно. Грати Етно – найприродніший спосіб віднайти власну ідентичність у бурхливому світі і здобути там своє належне і законне місце. Місце під сонцем.

О.Є.

Олександр Євтушенко
© Киевский Рок-клуб

ПУБЛІКАЦІЇ
Авторський цикл радіопередач «Рок української вдачі» на mp3
НОВИНИ
Авторський цикл радіопередач «Рок української вдачі» на mp3
28.08.2012

Віхи української РОК-еволюції, творчі портрети гуртів та виконавців. 23 аудіо-мандрівки у mp-3 форматі. 9 годин музики та інформації

Олександр Євтушенко: «Рок-музика – це прагнення свободи»
ІНТЕРВ'Ю
Олександр Євтушенко: «Рок-музика – це прагнення свободи»
21.11.2011

28 листопада в книжковій кав´ярні «Бабуїн» видавництво «Грані-Т» презентує нову книгу музичного критика та мистецтвознавця Олександра Євтушенка «Україна IN ROCK». В інтерв’ю відомий музичний журналіст розповів про те, як реагують на критику українські музиканти, музичні відкриття та розчарування, «ящик для ідіотів», можливості всюдипроникного Інтернету та культурний раціон сучасної дитини

Олександр Євтушенко: «Український шоу-бізнес — дзеркало держави»
ІНТЕРВ'Ю
Олександр Євтушенко: «Український шоу-бізнес — дзеркало держави»
20.12.2004

Олександр Євтушенко з тих, хто має мужність принципово критикувати. Він був одним з перших, хто порушив гостру й болючу тему незаконності й аморальності комерційних FM-станцій, які не виконують закони щодо трансляції 50% вітчизняного музичного продукту

РЕКОМЕНДАЦІЇ
Gibson оголосив себе банкрутом
НОВИНИ
Gibson оголосив себе банкрутом
13.05.2018

Американська компанія Gibson, заснована у 1984 році, постачає щорічно 170,000 гітар у 80 країн світу. Цього року корпорація опинилася на межі банкрутства з півмільярдним боргом

Сокира Перуна презентує відео «Дорога в АТО»
НОВИНИ
Сокира Перуна презентує відео «Дорога в АТО»
14.06.2018

14 червня світ побачив документальну стрічку, засновану на подіях травня 2017 року. Пекельна мандрівка за маршрутом: Київ-Новогродівка-Авдіївка-Красногорівка-Мар'їнка-Бердянське-Широкине.