Жива музика у клубних нетрях. Made In Kyiv

18.12.2008 · Раритет

Прообразом сучасного музичного клубу був у столиці «МК-62» – перший госпрозрахунковий молодіжний клуб, який виник у 60-ті на базі кафе «Мрія», що на вулиці Леонтовича – якраз навпроти Володимирського собору. Саме там у 1967-му відгриміли два легендарних фестивалі біг-біту, на яких «рубалися» більше 20 команд. Оскільки то був конкурс, кращими визнали «Друге дихання», «УАНС», «Червоних дияволят» і «Садко». Сказати, що цю подію супроводжував аншлаг – не сказати нічого. Натовп молоді на кілька годин перекриа автомобільний рух на Леонтовича. Стовпотворіння тривало, аж поки не відіграла остання група... Невдовзі, однак «хрущовська відлига» закінчилася і почалися «брежнєвські морози». Рок і разом з ним госпрозрахункові дозвільні заклади було згорнуто одним махом на десятиліття. У БК (Будинках культури) панувала ідейно витримана радянська естрада, а усе інше – нині ми б назвали цю музику рок-андеграундом – сиділо у глибокому підпіллі. Безхмарно півтора десятка років поспіль функціонували у нас лише філармонійні ВІА.

З початком горбачовської перебудови в усьому СРСР почали виникати рок-клуби. У Києві в приміщенні БК «Більшовик» діяв рок-клуб «Кузня». Як і «МК-62» він був госпрозрахунковим, його так само організували комсомольці. «Кузня» – найближчий «родич» сучасних музичних клубів. Не дивно, що наприкінці 80-х та протягом 90-х виникали та порівняно успішно існували студентські клуби. У кожному студмістечку діяли такі собі напіваматорські музично-розважальні осередки. Запам’яталися ті, хто намагалися проводити власну репертуарну політику. Першим стартовим майданчиком безлічі невідомих альтернативних груп став клуб «Барви», розташований у студмістечку київського політеху. Це колишнє бомбосховище, яке нагадувало справжню печеру тепло згадують музиканти нинішніх відомих груп. Не було б «Барв», «Ініціативи», «Ватри», «Юності» – не було б перших злетів, першого визнання. Ясна річ, клуби ті існували за копійки, дешеві вхідні і недороге пиво сяк-так дозволяли триматися «на плаву», але ж скільки в них було фантазії і креативу!

Що таке музичні клуби європейського професійного формату показав на прикладах своїх закладів німець Ерік Айгнер. Його «Арт-клуб-44» став справжнім конвеєроом різнокаліберної живої музики. Хоча Ерік наайбільше поціновував модерний джаз (і в «44» були окремі джазові дні), у нього грали найрізноманітніші колективи. Не було хіба що екстремально важкого металу. Йому вдавалося привозити навіть зірок світового джазу. Також він продюсував і видавав диски деяких місцевих команд, зокрема – «Ер.Джей Оркестра». Окрім клубу «44» у центрі Києва було ще одне культуве місце – блюз-клуб «Баді Гай». Як і в «44», у блюз-клубі культивували так звані клубні міні-фестивалі. Найяскравішим і найтривалішим виявився фестиваль молодіжної альтернативної музики «Пульс асфальта», організований Антоном Яковиною. Завдяки «вуличному телебаченню», яке вело трансляцію у режимі реального часу, переможця у кількох містах України вибирала молодь, яка спостерігала за перебігом конкурсу на спеціально встановлених екранах. А ще у клубі «Баді Гай» постійно звучали вічнозелені блюз, ритм-блюз і рок-н-рол у виконанні найкращих кавер-бендів. Власне «кавер-бенди» – це групи, які наживо виконують світові музичні стандарти. Це – «Друге дихання», «Нічний квартал», «Рок-н-рольні вовки», «Джанкой бразерс» і багато інших.

Щойно з’явившись, миттєво прославився і став культовим клуб Олеся Донія «Остання барикада» на Печерську. Зроблений в естетиці нонконформістського україноцентризму (напис на вході: «У нас розмовляють українською!») клуб вигідно відрізнявся на тлі тодішнього мляво-космополітичного культурного простору столиці. В «Останній барикаді» постійно грали україномовні групи з усіх регіонів України, виступали барди (були спеціальні вечора співаної поезії), поети і прозаїки влаштовували презентації нових книжок. Поруч із залом працювала крамниця, де продавались українські книжки і диски. Окрім музичної, у клубі важливою була й політична складова. Олесь Доній активно запрошував найцікавіших контраверсійних політиків і влаштовував справжні диспути. Ось це, напевно, і зробило для когось цей клуб незручним... Натомість Доній відкрив «Останню барикаду» у Харкові і зареєстрував мистецьке об’єднання під тією ж назвою. Нині він відкривав FM-станцію – з тією ж таки назвою.

Особливим шармом вирізняютьсяпопулярні у Києві клуби-читальні «Бабуїн» і «Квартира Бабуїн». Тут пригощають акустичною музикою, переважно – джазовою. Хочеш – слухай, а хочеш читай книжки (усі літературні новинки – на відстані простягнутої руки). Втім, на вечорах за участі Олега Скрипки, «ТНМК» (акустика), «П’ятниці» або Леся Подерев’янського – тут ніде яблуку впасти. Менеджери тут активно співпрацюють із ЗМІ за принципом – чим більше буде телекамер – тим краще. Тому й клубні події отримують солідний розголос, а це – найкраща реклама закладу. До речі: у кожному клубі, який себе поважає, окрім обов’язкового арт-менеджера, є посада піар-менеджера, стаціонарне звукове обладнання, штатні звукорежисери. Ставку на якісний звук роблять клуби, які орієнтуються на творчість сучасних «живих» команд.

Клуб «Пивна бочка», що на Петрівці та його близький родич «Хмільна бочка» (вул. Б.Хмельницького) вже тривалий час намагаються тримати «руку на пульсі», відстежуючи наймолодші, гостроактуальні за звуком групи, а також тих, що перейшли у статус «грандів». Публіка, яка туди ходить, чекає, насамперед, якісного звуку, майстерності і професіоналізму виконавців.

До речі: музичні клуби, яких у Києві, на жаль, ще небагато не мають нічого спільного з дорогими гламурними закладами а-ля «Арена» або «Фрідом». Вони інші за духом, за своєю природою. Там немає попсового марнославства, кітчу, попсової ж «фанери». Головною там лишається художньо-мистецька складова, підкреслений демократизм, доступність.

Нещодавно Премією «Medoff Night Life Awards» кращим музичним клубом столиці було визнано «Докер». Насправді «Докерів» також є два. Один - на Оболоні, а другий – «Докер АВС» – у центрі, в Пасажі. Арт-менеджером в обох клубах донедавна працював Сергій Степаненко, відомий музикант, бас-гітарист «Кому вниз». Зараз він змінив прописку на «Route 66».

«Чесно кажучи – зізнається Сергій – робота арт-менеджера – це пекельна робота. А став я ним зовсім випадково. У 2002-му група «Брати Карамазови» попросила мене попрацювати звукорежисером на їхньому концерті у новому клубі «Докер». Я відпрацював, а після концерту співвласник клубу Слава Акімов запропонував мені стати у них штатним арт-менеджером. Спочатку я там був усім – і піарщиком, і техніком, і звукачем. Поставив собі за мету – у нас гратимуть найкращі живі команди. Згодом постала мета створити у Києві бодай маленьку мекку рок-н-ролу. Ми працювали у форматі світові хіти плюс добірна авторська музика. До того у нас гарна кухня, бар і якісне обслуговування. Ще ми виробили гарні стандарти у стосунках з артистами. На нас не ображаються, нам дякують - і гості і музиканти.У нас, до речі, найбільш щільний по Києву концертний графік. За останні пару тижнів у нас грали «Mad Heads XL», «Ot Vinta», «Мертвий Півень», «В.В.», «Містер Оч», «Рок-н-рольні вовки», Сергій Чантурія та багато інших...

Нині у Києві відчувається гострий дефіцит живих клубів, натомість набагато активніше розвивається мережа танцювальних диско-клубів і дорогих закладів, спрямованих на публіку з достатком вище середнього. Картина аналогічна тій, що на місці звичайних гастрономчиків з’являються бутики, салони меблів або краси. Враження таке, що люди у нас поголовно заробляють тисячі і не знають куди дівати кошти... У цивілізованій Європі мережа демократичних музичних клубів є надзвичайно розвинутою. Ці клуби ангажують великий масив груп-початківців, які отримують роботу і шанс на визнання. Існує там і незалежний менеджемент, який влаштовує тим командам клубні тури країнами ЄС. У нас є паростки подібної організації шоу-бізнесу і вони вже пробиваються мов та трава крізь асфальт. Поки що у нас існують великі черги з груп, які штурмують нечисленні столичні клуби з метою отримати такий-сякий аганжемент. Чекати інколи доводиться місяцями. У нас набереться з півсотні груп, що вже давно подолали свої стартові рубежі, мають в активі видані альбоми, кліпи, фестивальні нагороди. Але більшість з них позбавлені можливості активно концертувати (а відповідно - розвиватися) саме через відсутність нормальної клубної інфраструктури. До речі: усі відомі нам стовпи світової рок-сцени розпочинали свій шлях у маленьких пролетарсько-студентських клубах,де отримували свої відсотки з проданого пива. А вже потім збирали стадіони і ставали зірками.

О.Є.

Олександр Євтушенко
© Киевский Рок-клуб


 
ПУБЛІКАЦІЇ
Авторський цикл радіопередач «Рок української вдачі» на mp3
НОВИНИ
Авторський цикл радіопередач «Рок української вдачі» на mp3
28.08.2012

Віхи української РОК-еволюції, творчі портрети гуртів та виконавців. 23 аудіо-мандрівки у mp-3 форматі. 9 годин музики та інформації

Олександр Євтушенко: «Рок-музика – це прагнення свободи»
ІНТЕРВ'Ю
Олександр Євтушенко: «Рок-музика – це прагнення свободи»
21.11.2011

28 листопада в книжковій кав´ярні «Бабуїн» видавництво «Грані-Т» презентує нову книгу музичного критика та мистецтвознавця Олександра Євтушенка «Україна IN ROCK». В інтерв’ю відомий музичний журналіст розповів про те, як реагують на критику українські музиканти, музичні відкриття та розчарування, «ящик для ідіотів», можливості всюдипроникного Інтернету та культурний раціон сучасної дитини

Олександр Євтушенко: «Український шоу-бізнес — дзеркало держави»
ІНТЕРВ'Ю
Олександр Євтушенко: «Український шоу-бізнес — дзеркало держави»
20.12.2004

Олександр Євтушенко з тих, хто має мужність принципово критикувати. Він був одним з перших, хто порушив гостру й болючу тему незаконності й аморальності комерційних FM-станцій, які не виконують закони щодо трансляції 50% вітчизняного музичного продукту

РЕКОМЕНДАЦІЇ
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
ІНТЕРВ'Ю
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
25.07.2019

Чай з м’ясом - мабуть, самий драйвовий з проектів Сергія. На його рахунку - ролі худрука SЮR Band, одного з авторів програми Avant Floyd, інструменталіста і композитора в дуеті Big Second

ВВ провели перший в Україні онлайн-концерт по квитках
НОВИНИ
ВВ провели перший в Україні онлайн-концерт по квитках
30.04.2020

Яскраво та весело пройшов перший великий онлайн-концерт гурту Воплі Відоплясова з презентацією альбому «Закустика», що вийшов на вінілі