Рік 95-й накивав п'ятами. Рік 96-й - високосний, шкрябається, як маленький пацючок у наші двері. Чи помітив хтось, що 95-й був роком початку прориву на ниві українського шоу-бізнесу? Постріл старту пролунав. Хто почув - стане першим! Давайте трішки проаналізуємо рік минулий. Млявою була перша половина 95-го - то був час концентрації зусиль. Головні музичні події припадають на літо-осінь. Грандіозні акції «Червоною Рути», «Таврійських Ігор» та «Альтернативи» в суто музичному аспекті, засвідчили диференціацію поп-маси за чітко визначеними орієнтирами: хтось подався за гаузом і рейвом, хтось - до поп-фольку, а хтось експериментує в межах джаз-фолку, інші зависають на старому евро-диско.
Рокові хлопці мігрують у трикутнику грандж-ритм-блюз-ню-ейв, загріваючи з репом та гей-гопом взагалі. Джаз залишається в елітній меншості, не зважаючи на приток свіжої крові й на спроби реанімувати жанр фестивальними заходами. Наш модерн-джаз залишається мистецтвом «на експорт». Поодинокі віртуози користуються попитом не в неньці, а далеко на чужині. Шкода за нашу тупість й неосвіченість.
Лідери-94 переважно зберегли сильні позиції в 95-му році. Набрала обертів шоу-машина під назвою Ірина Білик та агенція «Нова». Зберігає свої позиції Таїсія Повалій - золотий голос України, ще не покритий іржею. Жана Бондарук активно шукає нове амплуа, а якщо знайде і ствердиться - 96-й на її боці! Потрошку виходить після деякої павзи і Марія Бурмака - її внутрішня впевненість в собі завжди переконує. Ала Попова, не без участи Олександра Мельника, готує генеральний прорив саме в 96-му! Лідерам поки що затишно, але їм все-одно не варто почивати на лаврах, бо вже підріс молодняк з отакенними зубами! Маска пророка мені не до лиця, але запам'ятайте такі імена, як «Каре», «Вій», «Обрій». Не варто забувати і Ані Лорак, бо активність її продюсера не знає меж. Між тім набирає сил львівський поп-бастіон. Щось новенького ми почуємо у 96-му від Олі Юнакової та Наталки Самсонової - це точно! Матріархат на поп-сцені у 96-му спробує спростувати Олександр Пономарьов. Він має реальні шанси стати героєм-коханцем. Олександр Тищенко абсолютно даремно вдає із себе дискотечного хлопчика. Він буде мати шанс за умови, якщо змінить амплуа. Ел.Кравчук зі своїм попсовим модернізмом має 100 відсотків наперед. Олег Кулик та Валерій Малишев зміцнять свої позиції в поп-мейнстрімовому напряму. Лері Він та Анатолій Матвійчик й далі послідовно розроблятимуть свій лірично-маргінальний шар, і почуватимуться добре й надалі. Метр Тарас Петриненко ризикує остаточно перетворитися на «весільного генерала», якщо не запустить у обіг хоча б якийсь новий матеріял.
Рок-фланг успішніше боротиметься з попсизацією наших смаків за рахунок живого драйву і синтезу нових-старих ідей. Ознаки цих намірів ми вже бачили. Значно виріс «Плач Єремії», сільно валять «ЯЯЯ» та «Кому Вниз», відродився «Перрон». Скоро-скоро на нашу сцену увірветься «ВВ» з новим матеріялом. Фундамент руху, основа основ - «Друге Дихання» шліфуватиме нюанси ритм-блюзу, «Анна-Марія» та «Ніч лава Блюз» обидві грали небанальний поп-рок. Шкода, але вони зникли і з ефіру, і з моніторів, не кажучи вже про живі виступи. Активізація електронного крила альтернативного напрямку привела до появи нових осередків - таких, як «Торба-саунд», «Чудеса на віражах» тощо. Кудись зникла рвана й жива гітара Макета - лідера гурту «Іванов-Даун», натомість з'явився новий саунд - електронний. Тіньовий проект «Скрябіна» - а саме «Молотов-20» дасть «прикурити» багатьом у 96-му! «Да Синтезаторс» та «Місто Супутник» продовжує свої гауз-експерименти. Гадаю, що й «Орендарі» (Іван Шевчук плюс Олексій Гаврилов), і «Новий Світ» порадують гурманів звуку у новому році - концертовою діяльністю та новими альбомами.
Що до таких монстрів арт-року, як «Табула Раса», «Вій» або «Біокорд» - усі вони повинні довести власний рівень саме живцем і наочно, а не тільки виданням касет та компактів.
Щодо інфраструктури. Не можна не радіти з приводу діяльності «Каравану», «Гарби» та «Синглу С». Саме ці три лейбли у 95-му році видали чимало студійок наших артистів - на компактах та касетах. Серед них є, очевидно, успішні роботи - як, наприклад, «Плач Єремії» та «ВВ», є не дуже зрозумілі релізи - як от компакти Юрія Виноградова - співця та інтерпретатора американської ритм-блюзової клясики. Втім, репертуарна політика кожного лейблу - справа самого лейблу.
Приємною є поява кількох нових музичних радіо і телепрограм - не будемо надто критично становитися до їхнього рівня - вони теж ллють воду на млин нашого бідолашного шоу-бізу і роблять свою справу. Пожвавлення музичного життя в регіонах - появи локальних фестивальчиків, таких-сяких продюсерських цент риків тощо - теж додає оптимізму на цілий 1996 рік. Багато відкриттів чекає на нас в Рік Пацюка. І чимало несподіванок. Зустрінемось на баркадах.
Олександр Євтушенко, Музична газета «АУТ» #1(16)'1996