Цейво

Пропала грамота

Доволі давно до мене потрапила пісня групи Пропала Грамота «Лежиш у гробі», і сталося те, що досить важко пояснити. Зазвичай, після прослуховування, я «зношу» музику з вінчестера, або, на крайній випадок, не відкриваю папку дуже довго... Цю ж пісню я слухав, майже без зупину, дуже довго. Тоді я не надав цьому особливого значення. Всяке в житті буває. Та ось, історія повторюється. Вже більше тижня у мене в плеєрі новий диск групи Пропала Грамота «Цейво». Тепер пояснити це можу тільки за допомогою містичного: «Гоголь водить!».

Хоча, спробую проаналізувати і розібратися.

Чого не вистачає людині, що живе в мегаполісі? Любові (у всіх її проявах), тепла, свята, відчуття індивідуальності, сили. Ось, саме, все це і дає мені музика Грамоти. Виявляється, все набагато простіше, а то я вже і містику приплів. Дякую Вам за це, високошановний Павло Нечитайло & Co.

Диск слухається, як одна велика композиція, де паузи між піснями - тиша, оскільки публіка оніміла від почутого і не в змозі видавати аплодисменти. Тому немає сенсу розповідати про кожну пісню окремо - вставляйте альбом в «вінамп». Слухайте! Відзначу лише, що кавер «Змія» на пісню культового Вія мені здався більш містичним, ніж у виконанні самого Вія. Також, порадував той факт, що запрошені для запису альбому музиканти (лідер групи «Кому Вниз» Андрій Середа та вокалістка групи Дахабраха Ніна Гаренецька) дуже органічно вписалися в дію під назвою «Цейво», що буває досить рідко (зазвичай, запрошені зірки нічого, окрім свого імені, проекту не дають).

Сучасна українська музика - так би я охарактеризував стиль, в якому записана платівка, хоча, освіченіші критики вже наліпили на групу купу ярликів, на мій погляд, не зовсім вірних.

Ну, ось, ніби розібрався. Обійшлося без містики. Все стає на свої місця. Але щось таки ще не можу зрозуміти. Все одно.

Може все ж мене Гоголь водить?..