Ascetic

The Pleroma

The Pleroma – post-punk, shoegaze проект, створений в 2011 році двома людьми в Києві. Група націлена виключно на домашні DIY записи. От і на новій платівці гурт не став особливо вражати: пісні на різних мовах, всілякі експерименти зі звуком та старий добрий «do it yourself».

Дивно, як всього двом людям (Костянтин – вокал, гітара, Світлана – вокал, бас) вдається скільки працювати над музикою, над оформленням та розповсюдженням, і при цьому залишатися свіжими та цікавими в кожному релізі. Порівняно навіть із минулорічним альбомом «Summer», «ASCETIC» є більш, я б сказав, європейським. Шуми з гітарами та вокалом стали відшліфованішими, що допомагає вловити більше мелодій та тексту, аніж «шарудіння». При цьому, нова платівка менш агресивна, ніж «нашумівший» (в сенсі – популярний) свого часу «Шум». Це, гадаю, ще один позитивний результат експериментальної діяльності дуету.

Загалом, в «ASCETIC» пізнається фірмовий стиль The Pleroma: плавні, сумні мелодії з великою кількістю саунд-ефектів, що, напевно, забезпечили їм статус вітчизняних проповідників вітчизняного шугейзу. Майже невагомі ритм-конструкції, ніби квітка кульбаби – навіть боязно взяти в руки, чого доброго, «парашутик» розлетиться в різні боки, залишивши лише непоказне голе стебло… ЕР з його складним дрім-поп/пост-панк/рок сплавом сприймається цілком цілісно.

Коли слухаєш цю платівку вперше, то спочатку досить важко відокремити одну пісню від іншої – все зливається в меланхолійне хвилююче море. Але поступово з нього виступають рифи, за які можна зачепиться. Ось так, власне, можна резюмувати…

Серед пісень хотілося б виділити «Не хочу» та, вже традиційний кавер на Скрябіна – цього разу це «Не треба».

Альбом підходить як для шанувальників західних представників жанру (наприклад, новозеландського бенду The Chills), так і для прихильників української експериментальної рок-музики.

Митько Сяржук