Spirit of the Land

Svarga

«Щось велике здохло в лісі» - такою була перша реакція на анонсований реліз першого альбому оновленої та несподівано возз’єднаної Сварги. Кожному, хто цікавився українською правою сценою на початку нульових, безперечно, відомий їхній дебютний лонгплей «Символ волі». А враховуючи, що деякі учасники групи в різний час мали стосунок до таких знакових проектів як Сейтар, Русич, Blutfahne, новину про вихід свіжого диску (після 11 років, які минули з моменту релізу першого) можна вважати сенсаційною. Виглядає на те, що революційні бої на Майдані та війна з московським окупантом стали каталізатором процесів, які певний час тліли ; для того, аби ви могли в цьому переконатися, процитуємо фрагмент загаданого анонсу від молодого лейблу, який узяв на себе місію просування новинки :

«FIMBULVINTER PROD. представляє вашій увазі ще один потужний залп у війні, який ознаменує цей рік: дев`ять місяців тому, ми вирішили не розкривати інформацію відносно багатьох деталей: запис, зведення, мастеринг, створення арту та ін. За цей час трапилось багато проблем, тому що група своїм корінням походить з Києва і в процесі всієї роботи над альбомом почалося “лінчування” українського народу з боку влади. Незважаючи ні на що, хлопці з міцною силою волі та наснагою йшли далі в бій, як справжні берсеркери. Матеріал був створений на протязі багатьох років...»

Остання фраза анонсу спонукає нас уважніше поглянути на трекліст «Spirit of the Land», у якому знайдемо 9 оригінальних треків (2 з яких є перезаписаними та частково переаранжованими піснями з дебютного повноформату), а також бадьорий кавер на «Вранакрик» стилістично близьких росіян Темнозорь.

Що ж до стилю нового лонгплею Сварги загалом, то він відзначається однорідністю і являє собою вдалий приклад прямолінійного heathen black metal. Якщо проводити стилістичні паралелі, то найбільш доречною, на мій погляд, буде паралель із ранніми альбомами Кроди: музика нинішньої Сварги, на відміну від них, не має фолк-інструментів, але не позбавлена відповідних мотивів, у ній є помітним мелодійний струмінб, який періодично пробивається крізь суто блекові пасажі, які тут безапеляційно домінують.

У гармонії зі стилем перебувають і лірика, й ідеологія нового альбому, які характеризуються поєднанням і злиттям релігійного та націоналістичного аспектів світогляду: войовничого вотанізму та не менш войовничого голосу крові. Суто чоловіча музика, жорстка і принципова. Якби у мене була потреба сформулювати двома рядками настрій цього диску, я процитував би з нього такі:

руки вскинем в арийском салюте,
в глаза смерти глянем, знаем - не отступим;
в руках наших зброя – і це наш закон.

Як можна помітити з цієї цитати, альбом є двомовним, причому кількісно в ньому переважає російська, а не українська, але оскільки ця російська все одно київська, загальне враження це не псує. Інша річ, що цілком україномовний альбом однозначно позитивно вплинув би на кількість слухачів і позбавило б «книжних» зворотів, які є потенційною пасткою для кожного, хто пише російською тексти пісень.

Підсумовуючи усе вищезазначене, можу сказати, що перед нами явище, яке не має права оминути жоден прихильник чи тим більше фанат стилю, але припускаю, що альбом сподобається далеко не тільки їм, враховуючи те, що Україна наразі живе у стані війни (хоча цей факт для багатьох не є глибоко усвідомленим). Навіть попри те, що не можу сказати, що новинка відкрила переді мною якісь незнані досі горизноти. Не знаю, чи наступного альбому Сварги треба буде чекати багато років, але як могли бачити всі, хто відвідав наприкінці грудня їхній перший після релізу та довгої перерви виступ (на київському pagan-фесті Oskorei), команда перебуває в тонусі.

Максим Солодовник