Вічний Оберт Колеса

Drudkh

Як зазначалось в анонсі, дев’ятий лонгплей всесвітньо відомих священних монстрів харківського блеку як тематично, так і за саундом мав стати поверненням до витоків Drudkh. Експерименти на попередньому альбомі («Пригорща Зірок») з shoegaze /post-black metal, попри шикарне втілення та відповідність концепції, були неоднозначно сприйняті давніми фанами Drudkh. Не думаю, що це вплинуло на рішення групи розвивати цей стиль в межах проекту Old Silver Key, адже перед Drudkh ніколи не стояло питання комерційного успіху та потурання смакам аудиторії, що, безперечно, є розумною позицією для групи гросмейстерського рівня. Напевно, просто настав відповідний час. До того ж, якщо поглянути на дискографію Drudkh, кожен з альбомів має власну специфіку.

Анонс був правдивим, але «Вічний Оберт Колеса» не став «повторенням пройденого» з кількох причин.

Якщо центральними образами і ключем до системи символів перших двох альбомів Drudkh («Forgotten Legends» і «Autumn Aurora») були осінь і сутінки, то тут ми маємо цілість з усіх чотирьох пір року, які водночас є й архетипами, і хронотопом цієї міфопоетики. Таким чином, маємо значно масштабнішу інтерпретацію достоту вічної теми природних циклів. Відсутність пауз між треками нагадує про вічний процес змін і перетворень в Природі, а експресивна манера вокалу – ту свіжість вражень, яку несе нам настання кожної нової весни, літа, осені та зими.

Саунд нового альбому багато в чому є есенцією попереднього досвіду. Наприклад, в першому ж коротенькому інтро-треку «Вічне Коло» слухач зі стажем почує паралелі з шедевральним «Пісні Скорботи і Самітності», а в ураганних ударних треку «Коли Боги Залишають Свої Смарагдові Чертоги (серпень)» вчувається не так альбом «Лебединий Шлях», як культовий Hate Forest. Водночас урочиста атмосферність звучання, злютована з тим, що я називаю вовчою меланхолією, нікуди не поділася, що теж дуже тішить.

Думаю, «Вічний Оберт Колеса» близький всім, для кого язичницький світогляд є потужним життєвим імпульсом і голосом крові, а не позою чи модною фішкою, а Природа – справжнім священним домом. Прикметною особливістю нового альбому є використання власної україномовної лірики (автором якої, припускаю, є сам Роман Саєнко), чого раніше в Drudkh ще не траплялось. Слід сказати, цей аспект альбому також на висоті. Вражає, зокрема, лаконічність цих текстів. Попри невелику тривалість (менше 40 хвилин), «Вічний Оберт Колеса» - бездоганний реліз.

Максим Солодовник