Sun in the House of the Scorpion

Blood of Kingu

«SunintheHouseof theScorpion» - не просто ще одна українська музична свіжина, це другий повноформатний альбом найновішого з проектів Романа Саєнка – визнаного (в тому числі й далеко за кордонами України) харківського майстра альтернативної музики, зокрема блек-металу, в якому він та його друзі не лише сягають досі незнаних вершин, а і є авторами особливої гілки heathenblackmetalу творчості славетної групи «Drudkh». Так само добре відомі розумним меломанам, попри всю «немасовість» такої музики в Україні, і група«HateForest», що передувала «Drudkh» (заснована Романом Саєнком, Thurios’ом та Khaoth'ому тому ж таки Харкові 1995 року), і «сольний» darkambient-проект «DarkAges».

«BloodofKingu» в цьому багатому контексті має своє окреме місце і призначення, і також починався як one-man-band, адже вся музика та всі партії інструментів дебютного альбому, що вийшов 2007 року і мав кілька видань на різних носіях , створені та записані Романом Саєнком особисто.

Проте, другий альбом, який зараз перед нами, є вже «продуктом» колективної творчості майже всіх теперішніх учасників «Drudkh». Попри всю силу і незвичайність альбому «De Occulta Philosophia», його наступнику такий склад однозначно пішов на користь. Крім трохи довшого хронометражу і такій самій цілісності та чіткій відпрацьованості навіть найменших звукових деталей, новий альбом демонструє нам розвиток закладеного на «De Occulta Philosophia» особливого стилю, при збереженні всіх помітних «фішок» дебютника : шаманський саунд, скажені ритми, «багатошарові» гітари, жваві перкусії між треками, які поєднують їх в єдине полотно.

Назва групи натхненна шумерською, єгипетською та індо-арійською міфологією. Кінгу - бог у вавилоно-аккадській міфології, він був вбитий богом Мардуком, щоб з його крові створити людство. Вже звідси починаються відмінності між «HateForest», «Drudkh» та «BloodofKingu» - кожна з цих груп має власну, лише їй властиву специфіку.

Така своєрідна семантика назви зумовлює і особливості саунду проекту в обох альбомах, які вирізняють його не лише серед всього огрому різноманітного блеку, а й серед проектів Романа Саєнка та компанії. Найприкметнішими рисами, які довзоляють говорити про особливий стиль цих альбомів є особливий «шаманський», нерозбірливий, але від того чи не більш харизматичний вокал, який має на меті не ідейно-смислове «навантаження», а драйв та атмосферу; дуже цікаві гітарні мотиви, з яких попри всю свою потужність, подекуди брутальність та натиск досить складно виокремити якісь найбільш помітні через їх своєрідну поліфонію; та ритм-секцію, яка далеко не завжди звучить швидкісно та агресивно, що однак, є частиною вдало втіленого задуму.

Єдине, що є сумнівним у цьому релізі – кавер на «Beherit», точніше кажучи, сама його присутність – якість музики, звісно, поза конкуренцією. Одна річ – міфологія та рефлексії щодо містики та оккультизму, інша – респекти в бік групи, яка є сатаністською як з точки зору естетики, так і суто ідеологічно, належачи до найбільш помітних представників цієї течії . Зокрема, із заангажованістю цієї пісні все цілком зрозуміло хоча б з її тексту, де є рядки «AveSatan, AveLucifer» і таке інше, подані з усією серйозністю та пафосом. Саме тому ідеологічна концепція групи, на відміну від прекрасних «HateForest» та «Drudkh», що надихались арійською/слов'янською міфологією, природою, ніцшеанством, елітизмом, українським націоналізмом, класичною і модерною поезією, схожа на щось, що надто попахує релігійною заангажованістю та пропагандою, що безперечно псує гарні враження від альбому.

Отже, «SunintheHouseof theScorpion», який привертає увагу вже використаною в його дизайні картиною Здислава Бексінскі, переважно оминаючи стереотипи жанру, поєднує в собі силу та споглядальність, перевершуючи сподівання тих, хто має почути його вперше.

Максим Солодовник
(c) rock.kiev.ua