Слов'янський Устрій

Теплим весняним днем 2001 року двоє «відмінників» КТРЕ (Шевченко Кирило і Глущенко Сергій) відпочивали від пар на 4-му поверсі київського технікуму радіоелектроніки, з недобре настроєною «ленінградкою». Із-за гучних пісень які порушували тишу в технікумі, грізний охоронець вишвирнув їх на двір. І в цей час до них підійшов один хлопчака з волоссям до самої дупи і сказав: «Пацани, давайте полабаєм в скверику?» Цікава ситуація, адже крім скверика нам йти було нікуди і ми з ним погодились.

Весна, пивко, пташки… і… БЛЮЗ! Офігєнний блюз, з плакучими бендами що аж дихання затримували! Такий, як грав Хукер, МакГі, Кінг, Хопкинс… Щелепу Кирило підтримував ліктем, а Сергій – коліном, оскільки він сидів на лавці, адже вони ніколи й не уявляли що так можна грати на цьому інструменті, який зветься гітарою. Після таких вражень, вони вирішили брати уроки музики в музичній школі…

13 вересня 2001р. відбувся їх перший урок з надзвичайно талановитим педагогом і музикантом Савчуком Я. В., в класі якого вони провчились 3 роки, після чого серйозно замислились над невеселою дилемою: треба після закінчення технікуму кудись йти на навчання, щоб не забрали в армію. А оскільки музика взяла своє, на відміну від програмування, яке вони вивчали в технікумі, треба вставати в ряди студентів ВУЗа, який мав хоч якесь відношення до музики.

І ось, звершилось чудо: їх прийняли в Інститут мистецтв НПУ ім. М. Драгоманова. Навчання цікаве, але й нелегке, треба не тільки встигати по спец інструменті а й вдосконалювати навички гри на електрогітарі. В інституті вчилося багато різних талановитих музикантів… Але, що сталось? Нема жодної людини яка грала б рок-н-рол! Нема з ким город городити!… Довгі пошуки музикантів, постійні ротації, творчий ентузіазм і розчарування, все, ніби, комом котилось на протязі 2-х років… Аж раптом вони зауважили хлопчину, який перевівся з краю географії до них в інститут, та й ще потрапив на той же факультет й курс, на якому вони вчились. Хоч він про рок знав лише інтуїтивно, а співав тільки академ… не зважаючи на те – вітайте Греку Олексій, який відчув роковий драйв і став учасником гурту Слов’янський Устрій.

Але крім гітаристів і голосу треба була ще потужна ритм секція (якщо барабанщиків було вдосталь, то з бас-гітаристами – було тяжче) і одного літнього дня в ЦК після вдалої здачі екології Сергію приспічило злити зайве… іронія долі… бо нашому майбутньому басисту саме в той час приспічило зробити те саме. Своїми видатними дипломатичними здібностями Сергій за агітував Луценко Валерія приєднатись в ряди до тих пір не відомої, молодої та енергійної команди талановитих музикантів.

На рахунок ударника – був не поганий, але його не пунктуальність, не серйозне ставлення до репетицій і виступів змусило їх прийняти важливе рішення… «Замінити» - єдино гласно! Рішення прийняте, барабанщик знайдений… Зустрічайте – Каплінський Олексій.

«Ось такий початок історії, який не вирубати сокирою… Зараз все майбутнє гурту Слов’янський Устрій залежить від нас як музикантів і композиторів….і від вас, як не зрадливих прихильників, просвітників, агітаторів».