Назад шляху немає
В неосяжно далекому 1991-му році, в період, коли більшість західно-німецьких «тяжких» авторитетів вже встигли «вставити» своїх переможців і немов сарана навалились на Схід, саме в ту лиху годину у прикордонному містечку Луганськ, в одній засипаній-закинутій копальні зародилась групка, котра щось намагалася видобути в акустичному лайні, або, за перепрошенням «thrash'i». Їх було лише троє і весь вільний від музичного видобутку час, хлопаки витрачали на своє хоббі: копали вугілля…
Минуло ціле тисячоліття. Ватага захопилась гаслом, списаним з паркану типу біг-борд: «Потрібні зміни!» і змінювала все, що потрапляло під руки - стилі, інструменти, людей, зрештою - відбійні молотки. Але перші «стаханівці» - Диня та Міся - і надалі виходили на вахту. Вони брали від життя всі помиї, котрі воно (життя) їм безкорислово дарувало, але про всяк випадок запам'ятовували місця роздачі.
Після кількох промивок і збагачення породи, склад колективу викристалізувався і очищена корисна копалина стала називатися CANNABIS SATIVA. Тепер бригада складалась вже з п'ятьох прохідників (НЕ проходимців), які забиралися в нерозроблені на вітчизняних копальнях GRANGE-пласти і починали торувати нові рокові штреки. Презентуємо героїв: Диня - гітара; Міся - спів; Хобіт - бас; Рома - гітара, спів; Кінь - відбійні (ударні). З часом кристалик СANNABIS SATIVA розродився своїми уламками у вигляді магнітоальбомів ОСЬІ і HELLMET. Неодноразово самородок виставлявся на різних виставках виду «Червона Рута - 96 98» (обласні відбіркові тури), але блиск його так і не був оцінений за-міщанин-ими відвідувачами.
Попри те, що в 2000-му році бригаду гірняків покинули Хобіт і Рома, стаханівці не зменшили норми виробітку, а навіть навпаки - помітно додала до музики жорсткості, агресії, потужності та відбійності.
Наприкінці того ж року музиканти, вдосталь надихавшись вугільного пилу, грандж-добувальники зважились на серйозну роботу в студії і почали запис макси-синглу. Загнавши «наліво» тонну-другу твердого палива, хлопаки гайнули до міста Алчєвск (колись - Комунарськ) на студію NEGATYVE MUSIC. Там за них взявся олігарх важкодобувної рок-промисловості Донбасу, а за сумісництвом - звукорежисер, Віктор Величко і почав з прохідників робити «людей». До процесу створення музичного «незамурзаного» обличчя гурту долучився Вєліколєпний Жора (Славік Артамонов). В його особі бригада отримала міцного забійного баssssа. Доки запис в студії (за дві тонни вугля) добігав до свого логічного кінця, ватага поглинула до своїх лав ще кількох бійців: басиста Apple'a (не родич МакКінтоша) та співця, що читає Максима Байка, котрий крім роботи у забої, підхалтурює на Луганській еф-емці HIT-FM і розповідає діткам байкu у своїй рок-ПРОГРАМИЩІ «Боловная Голь». До слова і Жора, і Байк пройшли курс рокера-початківця у рок-формації «Рога і Копита».
Напередодні нового Тисячоліття-Століття-Року бригада, про яку написана вся ця маранина, змінює своє назвисько на Н.Ш.Н. (тобто Назад Шляху Немає) і з таким бойовим та пророчим кличем на вустах рве до Столиці - щоб внести сум'яття в її прилизані, самовдоволені мажорні ряди. Своїми готовими відбійно-металургійними піснями.
Cостав:
Дмитро Мітусов (Міся) - вокал, крики (користувач туалетного папіру та директор вело-трактору);
Максим Байка - читка, рев (порно зірка вітчизняного екрану);
Денис Назаров (Диня) - гітара, бек-вокал, іноземні мови (майстер спорту по підводному бадмінтону);
Констянтин Бабенко (apple-епл) - чотирьохструнна «раскладушка» та бас-рушниця (продавець цвяхів);
Кіріла Цуканов - барабаси, каструлі, ложки, виделки, тарілки (лідер руху «сало в маси»)
Наталі Федченко (Батя) - бек-вокал (спів).
