Коло Хмар

Жив-був собі чолов'яга, в особливих досягненнях на теренах українського шоу-бізнесу помічений не був, хоча і приймав участь у деяких, хай не популярних, але достатньо відомих києвських колективах. Працюючи на других ролях виконував свою буденну рок-н-рольну роботу чесно, а головне якісно, одночасно напрацьовуючи свій власний музичний матеріал. У останньому гурті з його участю було все, на перший погляд як треба: концерти, фестивалі, конкурси, видані і реалізовані альбоми, спонсори ( навіть закордонні ), непогані музичні вояжі за межи України (наприклад італійський «Woodstock»), телевізійні ефіри і т.д.

Результатом всього цього став хоч і маленький, але свій, окремий розділ у історії української рок-музики («Легенди химерного краю» під редакцією пана О.Євтушенко). Тривало все це не один і не два роки, і як часто буває в решті решт упершись у стіну «недочуваності» у масового слухача «кануло в лету». А може просто не дотягнули талановиті хлопці, не допхали, не доштовхнули важку валізу зі своїм достатньо неординарним «музлом» до тієї межі, за якою починається справжній політ.

А починалося все дуже давно у дитинстві.

Бессарабія. Літо. Спека. Знімальний майданчик Одеської кіностудії - «натура», як кажуть кіношники - велике село наскрізь продуте придунайськими суховіями. Дахи хатин з очерету, розбиті дороги і все що треба, щоб зняти якісне кіно про Громадянську війну. Зростаючи у цьому селі у родині бабусі, доки батьки у постійних тривалих відрядженнях, і тільки-но навчившись швидко бігати, здебільшого без штанів, та ловити жабенят по калюжам, був дуже здивований такій навалі дорослих дядьок, які приїхали по-дорослому погратися у війну і при цьому знімати якесь-там кіно.

Вершники - «червоні» та «білі», тачанки, кулемети - все це вимагало негайного втручання з боку нашого героя. Заважаючи всій знімальній групі і суючи носа скрізь і усюди, одного разу отримав від «червоноармійської» кобили удару копитом у лоба. Чи то коняка була сердобольна, чи то била вона не прицільно, але хлопчисько залишився живий. Відлетівши метра на три почав волати так, що припинили знімати кіно і всі збіглися подивитись хто це там так кричить…

Ось так народжуються справжні РОК - ЗІРКИ!

До речі, то кіно - відома радянська драма «Служили два товарища» з Володимиром Висоцьким у головній ролі.

Через багато років, награвшись у рок-н-рол, поставив перед собою вічну дилему: або грати далі, або… не грати далі. Вибрав перше. Почав шукати хлопців. Шукав довго і ретельно, відбраковуючи багатьох (деякі досі грають у зіркових складах). Залишились самі стійкі, талановиті, вперті і завзяті. Через деякий час з’явилась назва, півторагодинна пісенна програма і багато планів. Серед них головний - дебютний альбом (робоча назва - «Містика води»)

Далі буде…………

Cостав:
Костянтин Коміса - барабани;
Сергій Шарлай - гітара;
Клим Енко - все інше.