Міжнародне
Хто б міг повірити, в Києві в один день і в одному місці (стадіон ЦСКА) можна побачити і почути такі потужні російські
Участь нашого ВВ у фестивалі дозволила його організаторам назвати цей фестиваль міжнародним… Хоча, заради справедливості варто сказати, що байкерів із різних країн було чимало.
До речі, нашим «Воплям» була доручена почесна місія відкривати-розігрівати концерт.
Можете уявити на який глядацький ажіотаж сподівалися організатори фестивалю?!
Скажу чесно, я й сам ні на хвилину не сумнівався у тому, що стадіон буде вщерть заповнений фанами рок музики і
Яким же було моє здивування і розчарування, коли я побачив практично пустий стадіон і тільки біля самісінької сцени невеликий гурт людей чоловік триста - чотириста…
Щоправда зранку йшов набридливий дощик, але це виправдання виявилося хибним, бо і ввечері глядачів стало не набагато більше. Звичайно, якби квитки на стадіон були не по 50 гривень, глядачів побільшало б, але це навряд чи врятувало б організаторів від фінансового провалу. До промахів організаторів слід віднести недостатню рекламу та невдалий день - у школярів був випускний… Але п'ять сотень глядачів, нехай навіть тисяча на таких потужних виконавців - це серйозний сигнал для роздумів.
Напевно щось негаразд у нашому
Звичайно, відповідь на це могли б дати соціологи, але хто замовить це дослідження? Можливо варто було б на Сайті провести таке опитування?
Але повернемося до фестивалю. Поки байкери «Crazi Hohols» лякали на київських вулицях водіїв своїми мотомастодонтами, на стадіоні ЦСКА ревіли гітари і рок співаки. Публіка пила пиво, їла шашлики, танцювала і підспівувала знайомим з дитинства мелодіям. Адже всі команди були давно не юного віку.
Треба відзначити чудовий потужний саунд. Біля акустичнх сиситем на басові звуки відгукувалась не тільки душа, але й печінка та селезінка… Завершили фестиваль, а значить були «найгучнішими» «Чиж і компанія» та «Арія».
Після концерту «Чижа» публіку трохи розважив конкурс «Злови козенятка».
Ведучий концерту пообіцяв сміливим дівчатам приз. І коли троє із них почали бігати по стадіону і ловити перелякане козенятко, я подумав, що саме воно і буде тим великим призом. Поталанило дівчині Оксані. Як виявилося, найпрудкіша мала зняти із себе один предмет. Для початку. Потім ще один. Коли залишилися трусики і ліфчик, а публіка вимагала «не зупинятися на досягнутому» кмітлива Оксана згадала про шкарпетки.
Нарешті під захоплені аплодисменти впав останній (чи передостанній) бастіон і Оксана пішла одержувати свій приз. Приємно що і нам є що показати…
Микола Підгорний спеціально для rock.kiev.ua
«Досить» – це гімн воїнам, які зараз захищають українську землю та незалежність від воєнної агресії Росії