Рок з молоком #104. Helgi

Helgi – то є така рок група, яка поєднала творчим союзом два міста (Золочів та Львів), і виконує відверту запальну рок-музику. Гурт починає свою історію з вересня 2014-го. Спочатку це був інструментальний проект однієї людини та з часом, для більшої емоційності та кращого розуміння музики, було вирішено додати до музики вокальну партію, що і було зроблено. Ну, а далі – закрутилося-почалося. Власне, про те, що було і що є ми поспілкувалися із учасниками групи. До речі, склад гурту нині такий: вокал – Ярина Сидорович, гітари – Лев Тарасенко та Олег Слюсаренко, бас – Роман Кубік та ударні – Юля Чорна. Отож…

Розкажіть  трохи про початок вашої творчої діяльності. З чого почалося ваше знайомство і, власне, Helgi?

Ярина: Все почалось з Олікового сольного інструментального проекту. Якось кинув він мені один зі своїх записів, попросив щось написати на це. Хоч знаю я його з дитинства практично, такої музики від нього не чекала, тому була приємно здивована і погодилась. Потім вирішили зробити на основі цього гурт, а назву вже не міняли. Думаю, що переломним моментом стала наша перша спільна репетиція, коли ми зрозуміли, що перспектива є. Тому, пішовши з гуртів, в яких на той час перебували, ми зосередились на Helgi. Згодом приєднались Рома, Лев та Юля і ми стали повноцінною командою.

Що ми маємо знати про Friends & Potation та Two Dead?

Олег: F&P це те, з чого ми починали, думаю, у всіх були такі проекти, коли ще ніхто не вмів грати, але грати хотілось, тоді ми і зібрали ФаП. Також у Helgi зараз троє з п’яти учасників – колишні учасники ФаПу. З TD все важче. В моєму рідному місті Золочеві, коли немає чим зайнятись (а там ніколи немає чим зайнятись), ми з другом пишемо музику, так, напевно, і вийшов цей TD, але він зараз переріс у блек-метал проект Шляхом Сонця і цієї зими ми випустили альбом…

І все ж не можу не спитати: «Хельгі» з перекладу на древню скандинавську означає «священний»… Ваша назва будується на цьому визначенні? Звідки тяга до скандинавського?

Олег: Думаю, назва трішки не звідти, але – так – від скандинавського. Ну, мене найбільше надихають блек-метал гурти і фолк, багато тих гуртів з тих країв та й просто подобається ця культура. А назва, як казала Ярина, це залишок мого інструментального проекту, просто, вирішили вже не міняти і… от.

Які музиканти вас надихають, і кого ви вважаєте корифеями вашого ж жанру?

Ярина: Надихає багато хто, але це далеко не обмежується стилем, в якому граємо ми. Я, на щастя, вже давно переросла моменти, коли слухають/не слухають щось лише через стиль. Граємо ми альтернативну музику, стараємось робити наші пісні різними, не схожими одна на одну. Кожен вкладає щось своє, а всі ми різні, як відомо.

Олег: Ну, особисто я, люблю український блек-метал типу Nokturnal Mortum і Kroda, я можу послухати їх і написати «попсу», але все ж. А щодо нашого жанру, я не знаю, мало знаю гуртів  з жіночим вокалом (саме таких альтернативних). З музики, то думаю – до епохи R.E.M., The Killers і таке.

До речі, для тих, хто не в курсі: що ви граєте і про що співаєте?

Ярина: Всі свої тексти, на даний момент, я можу поділити на дві категорії : стосунки і мотивація. Про людські взаємини, в тому числі і кохання, не писати не можливо. А от вірші які спонукають до дії я пишу в першу чергу для себе. Не хочу, щоб виглядало, ніби намагаюсь навчити когось життя.

Олег: А я стараюсь грати музику, все інше буде само.

Граєте інструментальні композиції зараз на концертах, чи то вже в минулому?

Олег: Є на даний момент 4 інстурментали, я продовжую писати в цьому жанрі, але все кладу в «шухляду». Думаю, з часом ще буде декілька треків в Helgi. Хотілось б пообіцяти, але не можу…

Де вже, до речі, мали нагоду презентувати свою творчість?

Ярина: В мене є свій проект, який стосується суто літератури, тому широко відома в вузьких колах, як то кажуть. Це забезпечує можливість виступати на літературних вечорах, що ми і робили.

Олег: Ну, ми досить молоді, тому багато де грати не було можливості, але все ж. Зараз маємо концерт у Тернополі з досить хорошими гуртами. Та і більшість концертів припадає на літо, особливо фестивальних, а для Helgi  – це лише перше літо:)

Ви записуєте черговий сингл. Що це буде за робота?

Олег: Цей сингл буде дуже специфічним, навіть через його історію.

Довгий час він носив назву «Левкова», тому що її написав наш новий гітарист, як тільки прийшов до нас. І ще на попередньому концерті в трек-листі вона була так і записана, бо не мала назви. Зараз це вже «Аксіоми». Це поєднання якогось панку з попсою, вперше, як почув її, сказав собі: хочу її записати. Тож найближчим часом вона з’явиться в мережі і самі оціните!

Ваші сингли є самобутніми, чи це «ластівки» з майбутнього альбому?

Олег: Ці сингли – це домашні демки, які були для того, щоб хоча б кудись запросили грати. Вони всі схожі за тематикою, тому для альбому цілком підходять, хоча я не вбачаю їх у альбомі. Потрібно дивувати свого слухача чимось новим та оригінальним, а не старим добре записаним матеріалом.

І всі ці сингли виникали досить спонтанно, у них практично немає історії, це все робилось для відпочинку швидше, але ніяк не для альбому.

У невеликому Золочеві є ще гурти, з якими ви товаришуєте? З якими гуртами взагалі підтримуєте зв’язок?

Олег: У Золочеві я знаю лише один гурт – ForceOut, думаю там їх більше і немає. А Helgi базується більше у Львові, хоча географія гурту досить дивна. Та і ми швидше товаришуємо з музикантами та людьми з гуртів, ніж з гуртами повністю. Я наприклад на rock.lviv.ua веду передачу про Львівський андеграунд, то ж доводиться спілкуватись з гуртами. Хоча, на мою думку, це одна з найбільших проблем, що гурти більше ворогують, аніж товаришують. Кожен вбачає в іншому гурті супротивника. Думаю, якби гурти більше «тусили» разом, було б круто. Але це лише моя особиста думка. А так, щоб підтримувати зв’язок, то певне – Zoman, наше знайомство почалось ще з FAPу, хоча і грають вони взагалі далекий від нас стиль.

На вашу думку, чи можливо рок-гуртам з периферії завоювати визнання на Всеукраїнському рівні?

Олег: Можливо, тим більше зараз в епоху інтернету і таких чудових комунікацій, тепер гуртам не потрібно розклеювати 100 афіш по місту, щоб хтось дізнався про їх концерт. Та й сам запис став набагато дешевшим. Добре записатись можна навіть удома, чого раніше не дозволяло обладнання.

Також потрібно вкладати у те, що ти робиш, тому що ніхто не прийде і не скаже тобі, що ти зірка і т.д. Навіть, якщо ти до біса талановитий, якщо тебе ніхто не знає, толку з твого таланту – 0. Та й всі гурти колись були в андеграунді, шанси у всіх рівні.

У вас за ударними – дівчина. Не часто побачиш таку картину в «тяжких» гуртах. Не важко Юлі? Взагалі: у вас є лідер, який як скаже – так і буде?

Юля: Ну, я все життя хотіла бути не такою як всі дівчата. Бувають важкі моменти, але їх треба долати і йти далі, плюс я сама хочу грати досить важкий метал:) А щодо лідера, то я можу сказати, що в групі цінують думку кожного, ми перед тим як зробити щось спочатку обговорюємо ще, всі разом виставляємо всі «за» і «проти».

Ярина: Стараємось радитись зі всіма і підлаштовуватись один під одного, але на такому далеко не заїдеш. Анархія і всі таке. Тому неофіційним лідером назвати можна Оліка, організатор з нього хороший.

Хто є вашою аудиторією?

Ярина: Судячи зі статистики нашої спільноти, основну частину нашої аудиторії складають хлопці віком від 18 до 21. Правду кажучи, мене це не може не дивувати і не тішити. Як на мене увагу такої аудиторії привернути важче, ніж п’ятнадцятирічних дівчаток.

Олег: Скажу чесно, мене хлопці віком від 18 до 21 не радують:) Мені головне, щоб Яні (муза типу) сподобалось, я не женусь за аудиторією.

На що можна піти «заради бажань»? Вірите у здійснення мрій? Які маєте мрії?

Ярина: Заради бажань можна піти на багато. Але не завжди цілі виправдовують методи, все залежить від людей. Досягати цілей потрібно за рахунок самовдосконалення.

Олег: Якщо не мріяти, то навіщо жити? Якщо не мати мети, то навіщо прокидатись зранку і проживати день? Думаю, Helgi рухається завдяки «мріям» кожного з учасників, всі ми прагнемо чогось досягнути, і це нас стимулює. А щодо мрії, то вона проста: це можливість заробляти на життя власним хобі, тобто, музикою.

Митько Сяржук