Iamyou: «Нам подобаються експерименти у всьому»

Цей київський гурт починав з музики близької за стилем  до тріп-хопу, попу та альтернативрого року, яка плавно перетікала у справжній індастріал. Музиканти «iamyou» не рвуться за комерційним мейнстрімом, а просто грають в кайф собі і тим, хто готовий їх слухати. Їм дуже пощастило, що вони зуміли знайти себе в музиці, стабільно займатися улюбленою справою і просто насолоджуватися життям, що, в наш час колосального лицемірства, варто поваги та, може навіть, захоплення. Останнім часом «iamyou» звані гості на багатьох великих та малих заходах столиці та України. Впевнений, на них чекає велике майбутнє! А поки що – інтерв’ю з вокалісткою гурту Мартою Ковальчук.

Вітаю! Розкажи про початок творчого шляху iamyou?

Привіт! У мене є звичка видавати багато інформації, але якраз сьогодні я вирішила відповідати чітко:) Насправді, все почалося з дружби, інтернету та записів на «мильницю». Ми навіть і не підозрювали, що все так далеко зайде. Ми всі родом з різних міст і, чесно кажучи, тоді я як ніколи вирішила для себе, що у мене десь «шило» росте і так і тягне мене на пригоди! А з кожним днем це «шило» мені все більш подобається!

Ви не надто любите говорити про свій стиль… Але ж має бути якась домінуюча складова? Взагалі, в кількох словах скажи: що і про що ви граєте-співаєте?

Якраз сьогодні подумала, що зараз вже не модно зосереджуватись на одному стилі… От я, наприклад, просто з дитинства якось не ділила музику на стилі. Тому це запитання не для мене. Ми не заморочуємося просто. Домінуюча? – те, що нам подобається сьогодні. Зараз. А у нас навіть судження міняються кожну хвилину. Це наша хвиля.

Хто для вас орієнтир у музиці?

У нас таке буває, що ми усі зберемося увечері за пляшкою чогось смачненького і можемо довго говорити про наші орієнтири, але ж нам цікавіше, що бачать люди у нашій музиці. Ми не хочемо бути схожі на когось (я розумію, що усі цього прагнуть).

Ось, наприклад, останні місяці я порівнюю себе з Beck’ом, але це ж нічого не каже про нашу музику. Мабуть, просто, у нас орієнтири більш аморфні, ефемерні, нематеріальні.

Лейтмотив вашої першої збірки «Forest» – відчуття неясного сну серед людської дурості і самообману, розгубленості і недовіри до зовнішнього світу... Звідки такий «песимізм»?

Не повіриш, я з 12 років ношу окуляри, щоб краще бачити (читала під подушкою книжки з ліхтариком, тому що батьки мене рано вкладали спати). І у мене з кожним роком погіршується зір так, що я просто боюся враз осліпнути. Але іноді я настільки вражаюся тим, що відбувається у нашому всесвіті, що, мені здається, є переваги і у сліпоті  і у глухоті…

Ви починали з англомовних пісень. Але от в «Частині другій» відійшли від англомовної лірики. Чому?

Іноді хочеться осягнути ВСЕ! Ми використовували українську мову як образотворчий, художній інструмент.

Взагалі, ви ще «шукаєте себе» чи вже «знайшли»? До чого прагнете?

До постійного руху. Щоб не було перешкод, як мінімум, у побутовій сфері.

У вашій творчості (в тому ж альбомі «Частина друга») є пісня на слова В. Стуса. Плануєте якось-колись ще подібні експерименти?

Нам подобаються експерименти у всьому. Подобається робити щось з одного дубля, наприклад. Воно, чесно кажучи, саме приходить. Це і є свобода від рамок.

Ще трохи літературного… «Metamorphosis» є вільною музичною інтерпретацією вірша Чарльза Буковскі. Учасники гурту багато уваги приділяють, я так розумію, літературі?

А як інакше розвиватися? Ще б пак! Нещодавно наш Міхан Синкопа на свій репетиційний простір «Тріп» (http://vk.com/muzonly) приніс багато книжок – тепер там маленька бібліотека.

В тебе, яка книга улюблена? Остання прочитана? Чим вразила?

Остання прочитана – Р.Кортес «Садовник». Я, чесно кажучи, навіть не пам’ятаю, коли в останній раз читала книгу, яка б мені не сподобалася, і яка б мене не надихнула, але є книга, яку я люблю навіть іноді відкрити на будь-якій сторінці і мені вона допоможе у будь-якому стані – «Гра в класики» Х. Кортасара.

Плануєте нові відео роботи? В тому ж дусі, що почали?

Це може бути коли завгодно і має значення, який у нас буде настрій. Частіш проблема не в тому, щоб зробити відео, а в тому, щоб знайти людину, з якою ми будемо на одній хвилі. Як це в нас було і є з Яном Логіновим (кліп на пісню «Німий птах»). Таке відчуття було, що він навіть на великій відстані читає наші думки. Він віддав себе повністю. Нам це і потрібно – атмосферність та проникливість.

Як проходить процес творення пісень в iamyou? Ви спеціально сідайте за інструменти (комп’ютер) з цією метою або це більше як спонтанне дійство?

Як коли. Наприклад, до «Forest» і «Частина Друга» у нас були зовсім різні підходи до написання. Але це ніколи у нас не було обов’язком. «Частину Другу» ми записували сидячи на базі цілими ночами (навіть, коли зранку нам треба було на роботу). Ми були дуже близькі і плавали разом у цій нашій атмосфері.

Марта, а яку музику ти слухаєш?

Моєму татові це не сподобається, але якщо ще роки два тому я мала свої рамки (Alice in Chains, Nine Inch Nails, Perfect Circle та ін..), то зараз я слухаю ВСЕ (ну, майже), тому що хочу бути в курсі подій. Але ж прослухати и слухати – різні речі…

Коли ми почуємо нових пісень від гурту?

Це може бути коли завгодно:)

Думав, цього питання не задавати, але не втримався: чому iamyou?:)

Я скажу одне – так вийшло, що на той момент я від інших учасників гурту була далеко і ми якраз розмовляли по телефону. І ми якось реально разом вирішили, що то є наша назва!

Скажи кілька слів вашим шанувальникам і нашим читачам:

Робіть висновки і дійте!

Митько Сяржук