«GogolFest 2014» Даєш епатаж в маси!

Завершився 7-й Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Гогольfest», який тривав з 11 по 21 вересня в креативному просторі промзони на Видубичах. Цьогорічна музична програма фестивалю була, як завжди, насиченою і яскравою. Щоправда, на відміну від попередніх років, закордонних виконавців приїхало мало (Що гріха таїть: ми тимчасово втратили туристичну привабливість для всіх, крім східного сусіда). Щодо останнього, росіяни делегували на «Гогольfest» похмурих гранджерів Sonic Death – вочевидь, як квінтесенцію суспільних настроїв країни. Найсміливішими виявилися французи, які все-таки наважились потішити українських цінителів прекрасного чималою делегацією з Orkestronika. Зате вітчизняний музичний продукт був представлений повною мірою: Крихітка, Comaha, Cosmopolis, Shopping Hour, Гайдамаки, С.К.А.Й, 5 Vymir, HOBOT & Co, Stepan i Meduza, Lakeway, Lazy Fingers, Gapochka і багато інших.

Розповісти про всі концерти, які відбулися за дні фестивалю – навряд чи вдасться, адже це робота із серії «осягнути неосяжне». Тому я зупинюся на тих виступах, які вирізнилися особливою екстравагантністю й епатажністю.

Веселощам ніхто не спротивився. Прямуючи на перформанс  «Resist(R)ance» (перекладається, як «спротив»), я очікувала побачити щось більше схоже на виставу, ніж на концерт. В результаті я опинилася на дискотеці, де разом із нашим фотографом і спільним другом витупцьовувала під божевільно-водевільну музику в компанії блідолицих дівчат із Dakh Daughters band.  А починалося все – як концерт класичної музики у виконанні французів Orkestronika. Втім, те, що ця музика якась не зовсім класична, стало зрозуміло вже по міміці і поведінці режисера-деригента Патріка Фраде, який достатньо розв’язно бігав туди-сюди по сцені в дещо екстатичному стані. Пару десятків музикантів, класика, фолк, джаз і електронна музика, народні співи-завивання дівчат із Dakh Daughters band… Словом, уся ця еклектика справляла досить бадьоре враження. Бадьорості несподівано добавилось, коли диригент запросив усіх поважних гостей, які думали тихо собі відсидітися в задніх рядах, до танцю прямісінько під сцену. Ну, і понеслося… Зате тепер я знаю секрет, як зробити так, щоб люди заплатили по 100 грн. за виставу і самі ж у ній грали. Гггг…

Божевільний Моцарт і березневі коти.  Такі асоціації спадають на думку, коли слухаєш експериментальну музику від проекту Scarlatti Goes Electro. Ці хлопці «зажигали» на Fresh сцені «Гогольfest»-у близько години і за цей час встигли полюбитися публіці, яка спочатку достатньо скептично поглядала на цих диваків у перуках і костюмах часів Людо́віка XIV. Дует Scarlatti Goes Electro  – це французи Antoine Souchav’ та Michel Bananes Jr, які вирішили присвятити свою творчість такому цікавому стилю, як електробароко. Виконують вони зокрема музику відомого композитора і клавесиніста 17 ст. Доменіко Скарлатті, прізвище якого, власне, і дало назву проекту. Сказати, що ця музика – для всіх, важко. Важко взагалі визначити, для кого ця музика. Відомо, що хлопці набули неабиякої популярності в Японії, мешканці якої, як відомо, кохаються на всілякій електроніці. Scarlatti Goes Electro, безумовно, унікальні в своєму роді, музиканти на стільки закохані у те, чим займаються, що одного лише їхнього запалу достатньо, щоб і собі перейнятися електробароковим духом і почати витанцьовувати під не зовсім стрункі і не зовсім навіть мелодійні треки. Деякі з яких нагадують ритмічне нявчання березневих котів. Така собі весела фрик-паті.

Хамерман знищує мозок. Фестивальний сет від електро-панків Хамерман Знищує Віруси мав назву «Театр травми і комедії». Те, що у цих уже немолодих чоловічків є досі не вилікувані дитячі травми, стало зрозуміло, як тільки вони з’явилися на сцені. Те, що їхні голови зайняті сексом, було видно, як то кажуть, неозброєним оком. Фалоси у прямому сенсі стирчали з їхніх мізків. Свою стурбованість хлопці підтвердили на словах, зокрема піснею «Ебатца хочетца як волку», та й, зрештою, вся їхня творчість – ну, як то, про «ето»… Про підарасів, невдоволених жінок, таких же невдоволених чоловіків, різні форми статевих взаємин і просто про різні форми… Зрештою, останній альбом хамерманів із промовистою назвою «Куй» може коротко – буквально в трьох буквах – охарактеризувати глибину творчості даного музичного проекту…  Підтримати хлопців взялися дівчата з Dakh Daughters, які проспівали з ними пару пісень і за компанію посиділи на сцені. Загального ентузіазму з приводу виступу ХЗВ особисто я не розділила. Не вважайте мене ханжею, але однозначно не моє.

Минають літа, і Карпа вже не та. Ні, попри наявність діточок, ззовні вокаліста однойменного гурту Карпа майже не змінилася – все та ж пацанка у куцій спідниці, еротичні рухи, хтиві вуста. Ірена Карпа, як ніхто, полюбляє епатаж у житті і на сцені. Але ми з вами розуміємо, що її провокативні закиди, типу «Знаєш, любий мій екс, дякую за секс» – це історії з далекого минулого. Як сказав би Станіславський: «Не вірю!» От і ми не повірили…  Ну не таке воно, життя дружини фінансиста! Але коли Ірена виконувала новіші пісні, де замішані англійська, іспанська, тріп-хоп, лайт-джаз , шансон –  тут уже слухач починав відчувати більше гармонії між внутрішнім станом артистки і тим, що лунає з її вуст. Не так епатажно, але по-справжньому. Словом, останній альбом гурту Qarpa «And I Made А Man» – він пасує дорослій Ірені значно більше, ніж оті легковажні, писані сп’яну пісеньки про нетривалі взаємини. Що ж, думаю, Ірені Карпі пора остаточно змінювати стиль – як в одязі, так і в музиці.

 А хлопці ще живі! Попри печальну назву, музиканти з гурту Dead Boys Girlfriend більш, ніж живі. Я сказали би, що вони – справжні живчики. Такого драйву Fresh сцена не знала за весь час, протягом якого тривав «Гогольfest 2014». Вони стали хедлайнерами останнього дня фестивалю. Ця трійка змогла не лише розворушити численну публіку, але й влаштувати танці з розпашілими дівчатами прямо на сцені. Їхній стиль можна назвати, наприклад… Нью-хіпстер-рейв. Ритмічно, драйвово, електронно, гаряче – словом, встояти на місці вдається небагатьом. Та й самі хлопці – ну що вам сказати?! – дівчата люблять бородатих. А якщо ці бородаті ще й у легінсах, з голим торсом, грають на гітарах, співають щось ніпанятне англійською… Мммм.

Що ж, у музичному плані «Гогольfest 2014» відбувся і навіть вдався. Чого-чого, а епатажу  не бракувало. Втім, мені як поціновувачу істинного мистецтва хочеться побажати виконавцям, щоб вони не розслаблялись і основний акцент у творчості робили все-таки на музиці, а не на епатажі.

Тала Пруткова