На перший погляд, вітчизняний радіоефір виглядає територією, що окупована так званою «форматною музикою» без надії на будь-яке визволення. Але якщо придивитися (чи то пак, прислухатися) до нього пильніше, серед нескінченої пафосно-гламурної пустелі можна відшукати неабиякі оази справжнього рок-н-ролу.
Одна з них — передача «Пора Року», яка щоп'ятниці лунає на хвилях радіостанції «Ера FM». Господарем оази є Андрій Куликов — ведучий одного з найвідоміших в Україні політичних ток-шоу.
На відміну від програмних директорів більшості комерційних станцій, пан Куликов не лише не вимагає грошей від українських рок-виконавців за те, щоб пускати до ефіру їхню музику, а й активно закликає до участі в програмі «Пора Року» всіх, хто словом та ділом може підтримати вітчизняний рок-н-рол.
Андрій Куликов відомий як телеведучий політичного ток-шоу на одному з провідних телеканалів країни. Яким чином йому вдається співіснувати із Куликовим, що активно цікавиться вітчизняною та закордонною рок-музикою? Чи можете розповісти з цього приводу щось кумедне?
Кумедне — навряд. Просто дуже приємно, коли хтось із «серйозних» людей несподівано каже, що слухає «Пору року». І так само — коли незнайомі люди впізнають не як ведучого політичного ток-шоу, а як автора програми про (в основному) рок-музику. А ще приємніше — коли дізнаюсь, що слухають професійні музики. Таким сюрпризом стала розмова з Кирилом Стеценком, наприклад.
Яким чином відбувалося народження програми «Пора Року»? Чи відрізняється кінцевий радіопродукт, який вдалося отримати на сьогодні, від первинного задуму?
Колись обмовився генеральному директору ТРК «Ера» Ігорю Лотошевському, що хочу створити і вести програму про рок-музику. Ігор час від часу мені про це нагадував (він теж шанувальник жанру). І зрештою в вересні 2011 програма дебютувала.
Нинішній (не кінцевий!) радіо продукт відрізняється від початкового, насамперед, тим, що побільшало українських виконавців і авторів, які надсилають свої записи на електронну адресу rock@radioera.com.ua; отже, в ефірі більшає української музики.
Наскільки часто Вам доводиться особисто знайомитись із слухачами програми «Пора Року»? Чи є серед представників вашої аудиторії знані постаті, публічні люди?
Особисто знайомлюсь, переважно, з переможцями конкурсів, що є в кожному прямо ефірному випуску програми. Щоправда, здебільшого це знайомство відбувається через телефон. Але тим, хто кияни, завжди намагаюся передати призи особисто — і вислухати їхні зауваження і поради.
Щодо відомих людей — щоб розповісти, потрібно запитати їхнього дозволу. Але є серед них і нинішні і колишні депутати, наприклад.
Чи доводиться Вам спілкуватися із відомими українськими політиками на тему рок-музики?
От Вадим Карасьов — один з лідерів партії «Єдиний Центр» — мав власну радіопрограму, в якій грав рок-музику. З ним, щоправда, не говорив, але програму кілька разів слухав.
А взагалі поговорити про рок-музику чи музику взагалі з політиками майже не вдається: не часто я з ними спілкуюся поза роботою. А коли вони приходять до політичної телепрограми, тут не до рок-музики. Проте гостями радіопрограми «Пора року» були, наприклад, Олесь Доній, Ігор Луценко.
Чи розрізняєте Ви для себе почуття «закоханості» та «справжнього глибокого кохання», коли йдеться про симпатію до того чи іншого музичного твору? В який з рок-гуртів Ви закохалися останнім разом?
Напевно, все ж більше це «кохання з першого погляду» чи, в цьому разі, «з першого послуху». Позаяк кохання може бути водночас лише одне (принаймні я так вважаю), то радше — про закоханість. Останнім часом це — «Кориця», «Самі Свої», «Їжак».
На кого з українських рок-музикантів може, з Вашої точки зору, орієнтуватися вітчизняний рок-початківець?
Відповідальність тут величезна, але поміж інших — на «Тім Талер» (сподіваюся, що автор запитань не викреслить цієї відповіді) (прагматизм переміг над сором'язливістю: рядки залишаю — А.Б.). Тобто, на тих, хто не ремствує, а працює заради успіху (ну, і заради любови до музики, звісно); хто бере участь у громадській діяльності (зокрема — в благодійній); хто вигадливі; і при цьому ще й цікаву музику творить.
З більше відомих мені особливо до душі «Мандри».
За якими критеріями Ви обираєте склад учасників програми «Пора Року»? Що може пролунати в ефірі Вашої передачі, чого там ніколи не буде принципово?
Найперший критерій — чи мені кортить розповісти про цих творців слухачам. При тому не обов’язково розповідати словесно — часом достатньо твір заграти. Пролунати може все, що я вважаю цінним для аудиторії, навіть коли самому не дуже подобається.
Принципово не буде творів, навмисне сконструйованих, щоби образити співгромадян.
Куди треба звертатися рок-музикантам, аби так чи інакше пролунати в одному з випусків «Пори Року»?
Повторюю електронну адресу: rock@radioera.com.ua. Програма виходить по п’ятницях о 20:08, повтори — по неділях о 19:08. А майже всі випуски можна послухати на сайті Радіо «Ера» у розділі «Програми».
На Ваш погляд, чи мають українські гурти співати українською, аби мати повне право на приналежність до музичної культури власної Батьківщини? Що, як слухач, Ви радше воліли би чути з вуст вітчизняного рок-співака: бездоганну російську/англійську чи кострубату українську?
Запитання, як на мене, поставлено неправильно. Навіщо порівнювати кострубату українську з бездоганною російською? Я б радше співставляв або бездоганну і бездоганну, або кострубату і кострубату. Я більше радію, коли до мене звертаються українською, але ж мільйони людей так само ставляться до російської.
А є ж у нас ще й кримсько-татарська та інші, які є рідними і природними для наших людей. Тому — будь якою мовою, а часом і без слів; якщо воно створено в Україні без ненависті до України — це наше, спільне.
Щодо бездоганності англійської мови в українській рок-музиці, від коментарів утримуюсь, але чом би й ні? До речі, є у нас гурт, який співає кобайською мовою.
Які якості західної рок-музики Ви воліли б додати до сучасного українського рок-сьогодення?
Додавати якості західної рок-музики вважаю недоцільним: подібні якості або самі з’являться природним чином розвитку, або не прищепляться.
Читав, що на дозвіллі Ви перекладаєте тексти англомовного класичного року українською мовою. Можливо, варто об'єднати зусилля з якимось із українських гуртів та продемонструвати ці Ваші творчі здобутки широкому загалу слухачів?
Я б об’єднав зусилля, але ті, хто зацікавлений в українських перекладах англомовної рок-музики, і самі собі добре раду дають: наприклад, київський гурт «Кам’яний гість». Проте, якщо хто зацікавиться, можна спробувати.
Текст: Антон Бєссонов
Фото: svoboda.ictv.ua
«Досить» – це гімн воїнам, які зараз захищають українську землю та незалежність від воєнної агресії Росії