Roller Genoa – українська рок-група, утворена в 2011 році в Черкасах. До складу Roller Genoa входять: вокаліст/гітарист Богдан Курч, басист Ілля Бегейма і ударник Діма Петраш. Творчість групи являє собою суміш гаражного року і пост-панку. На питання інтерв’ю відповідав Богдан Курч. Слід сказати, що відповідав лідер гурту досить відверто, та інколи емоційно. Нічого дивного, адже ці якості присутні (та переважають) і в творчості гурту. Недавно, колектив випустив свій дебютний студійний альбом. Але і окрім цього, нам було про що поговорити.
Привіт! Розкажи про те, як починався творчий шлях гурту?
Ну, якщо розповідати по порядку – занудишся. Я грав з Ільєю і Дімою окремо в різних гуртах в різний час. RG бере свій початок влітку 2010, але офіційно вважаємо – січень 2011, коли після 3-4 барабанщиків прийшов Діма і все стало на свої місця. Починали ми на фоні «валєва» (хард-кор, метал-кор, блабла-кор), з якого складався тогочасний черкаський андеграунд, того, мабуть, ми і «проканали», бо грали щось НЕ таке (хоча те, що ми грали, було ВЖЕ пережитком часу в нормальних країнах років 5 до нас). Було класно, що і слухали ми трохи інше, сиділи на «манкіз» і «строукс», коли це ще не стало мейнстрімом в Че (Черкаси – прим. авт..) Ну, таке от… Не сказав би, що історія якась особлива…
«Roller Genoa» це ж щось із «морського» лексикону. Що для вас означає ця назва?
Окей, давай скажу чесно. Ні*рена не означає… Я тоді просто шукав вираз з двох слів, який буде оригінальним, щось в стилі тих самих Аrctic Мonkeys. Люблю такі назви. Ну, і відштовхувався від того, що наш Діма вчився в Херсонському морському, відкрив словник просто. Ніяких метафор, це ще одна безглузда назва.
За недовгий час свого існування ви встигли зарекомендувати себе закордоном. Розкажи: де приймали участь, де вас слухають, що про вас говорять?
«Зарекомендувати закордоном» - трохи гучно сказано… Єдине, що є дивним, і що є правда: хай тих відгуків з заходу жахливо мало, але вони набагато тепліші, ніж тут вдома. Це реально так.
Приймали участь ще в 2011 в контесті для всяких «інді» - WeLoveYourSongs.com, ми там «кращий гурт» і «краща пісня» виграли тоді взимку… І запис пісні потім весною виграли від AmsterdaMusic (але ми не змогли в їх час записатись, а після – вони від нас морозились). На ourstage.com (такий крутий західний портал, там навіть гроші комусь дають) були в Топ-40 по жанру, Топ-10, в Топ-100 по всьому рок-н-ролу на сайті (це типу круто, мабуть). Час від часу наша музика була в кількох західних подкастах, онлайн-радіо (переважно італійських, я так думаю, через нашу назву).
Як по країнам, то нас чогось латиноси нормально сприймають. Італія, Мексика, Колумбія, Бразилія і т.д.
Може, тому що там багато наших?
Ні, про це взагалі перший раз задумався, як ти сказав. Думаю, що ні. Нас «лайкають» виключно чистокровні латиноси.
Це тим більш успіх! Та все ж: не було навіть в думках записати щось українською?
Я от навіть думаю над тим, що тобі відповісти, куди вже про думки: записувати щось українською чи ні…
Реально скажу – не знаю. В нас з Дімою ще з 2010 лежить пісня готова українською, ми тоді грали з ним, то був мій перший гурт власний, і ті одиниці, «трушні» фанати мене, як «митця», пам’ятають ту пісню і чогось просять її знову почати грати… Вона «Тікаю» називалась.
А розкажи для тих, хто прогулював уроки англійської в школах: про що ви співаєте?
Про поганих дівчат. Дуже поганих…
Не знаю, якось так пішло тоді, чи то я начитався Джона Купера Кларка, поперли такі тексти жартівливо-саркастичні в якійсь мірі, навіть… «I can't imagine» - про нашого друга взагалі. на Демо ЕР, в принципі, все майже про стосунки, але не соплями, а з панково-брудно-іронічними словами. На студійному ЕР – трохи інакше. Я себе дивно відчував якось, шарив, що ніхто нас не знає, але було бажання писати рок-гімни, хай з того духу рок-н-ролу зараз тільки сміються, але, очевидно, я застряг в 90-х і не хочу вірити, що зараз 2013-й… З цього вийшла і титульна пісня ЕР, і «Waster», і «Hey, rhythm’n’blues». Тут вже тільки в кількох піснях лишилась та стара тема з першого ЕР.
Як ставитеся до шоу-бізнесу і чи плануєте туди потрапити?
Слава Богу (Всесвіту, Аллаху – мені все одно кому дякувати), ми зібрались по старим добрим причинам: хотіли контрактів, бабла і слави. Тому – так, потрапити хочемо. Але, що ти маєш на увазі під словом «шоу-біз»? Український? Це той, в якому продати можна тільки «потапів», «сердючок» і «тік»? Бо музика – це товар. Такий гурт, як ми, не буде успішним в Україні апріорі, бо альтернативна сцена в нас як була в андеграунді з совкових часів, так ще років 50 буде. І хай там київські інді-хлопчики роблять вигляд шоу-бізу – прапор їм в руки. Гурти здавалося б національного масштабу розпадаються і – все!
Ну чому ж? Зараз проводиться багато фестивалів в Україні світового рівня, які дають можливість розкритися молодим гуртам...
Вони дають можливість гуртам «проспамити» своїх друзів і небагато чисельних фанів з проханням проголосувати за них! З цього я роблю 2 висновки:
а) це є безкоштовна реклама самого фесту. Бо ясен хєр, що молодий гурт буде писати пост типу «допоможи нам виступити з Hurts на одній сцені!», але результат це дає інший: всім по*єру, чи буде виступати цей гурт, але зате вони дізнаються що с*ані Hurts приїздять в Україну.
б) організаторам фесту глибоко начхати, хто буде виступати на малих сценах/гріти когось на головній. Якби їм було НЕ начхати, все визначало б журі, а не голосувалки у соціальних мережах.
І давай далі подивимось: хоч якийсь сенс був від тих виступів молодих гуртів на таких «фестах»? Та ні фіга! Серйозно. Знаєш, який сенс? Це можливість гурта в подальшому казати: «ми а*уєнні, ми грали на БлаБла Фесті разом з блабла, блабла і блабла».
А чим вам не угодили черкаські «4f!lms»? Взагалі, кого можеш порадити послухати із Черкас?
Та, таке… Як хлопці, вони наче нормальні (мені все одно до них), але музика в них гі*няна. Ну, і я противник тотального інді-попчення сучасної музики, хороших рокенрольних гуртів вже реально майже не лишилось… Музиці відірвали яйця
Порадити?.. Є гурт «Fail System». Вони грають альтернативу, таку класичну, хорошу. Я таке не слухаю і ніколи не буду слухати, але музика в них якісна, як на мене. Ну, і все. Більше нікого не виділю.
Тобто, вважаєш, що в Україні нема добротного рок-н-ролу?
Вважаю, що він є, але його нікчемно мало. І в порівнянні з глибою інді-поп-електро гуртів і всякими типу тру гараж-рівайвалами (більшість гуртів, що я слухав з такого – більше клоуни, які слідкують за модою, ніж щось варте уваги) – рок-н-рол майже не помітний.
Розкажи трохи про ваш дебютний ЕР.
Пісні на нього ми почали неспішно збирати в травні 2012-го. Фактично, перші з них тоді вже і представили на місцевих фестивалях. Планували його на кінець літа, але треклист змінювався до чорта разів, та і студію не могли знайти підходящу під наші бажання/можливості… Врешті-решт, аж під кінець року, коли доробили увесь матеріал, вирішили «що і як», почали записуватись у Дмитра Чуєва (басист «Тартак»). Він, в принципі, і став саунд-продюсером запису, багато чого радив, і звук під його впливом змінився в кращу сторону. В нас було відчуття, наче ми пишемо «Nevermind»! Я серйозно! Таке андеграундне вознесіння було у нас у всіх. «Греммі» не отримали… Тупий «Греммі»!
А кліпи не знімаєте?
Планувалося, але я не певен, що досі написав таку пісню, на яку можна було б зняти кліп. В нас є зараз вже новий матеріал (нову пісню представимо 28-го, вдома на фестивалі, ми, типу, там віце-хедлайнери). Вона «бомбезна»! От на неї, може, знімемо, як запишемо синглом.
Просто, не хочу робити таке-собі відео на таку-собі пісню. То буде багато зусиль заради «ні фіга». Ми ще тільки почали, встигнемо ще з відео.
А взагалі, які мрії твої творчі?
Хто його знає… Так хотів придумати шикарну відповідь, але ми – типовий гурт. Не збираюсь бути оригінальним і в своїх мріях: я хочу колись зібрати набитий с*аний Уемблі!
У музичному житті був момент, який найбільше запам’ятався на даний момент?
Було пару… Хай вони і не значимі, але запам’ятались. Ми грали вдома концерт сольний наш перший, була купа народу, друзі, не друзі, і був чоловік років 50-и, який «плясав», як молодий, і кричав в сторону глядачів: «Высоцкий тоже так начинал, его тоже никто не понимал!». Я не знаю, що він хотів тим сказати:)
Ну, і на останок: ваші плани на літо-осінь та кілька слів шанувальникам справжнього рок-н-ролу?
Якраз зараз ми почнемо жити, бо дочекались ударника з «морячки» (це ж майже армія, бляха). Будемо куди більш вільні, їздити куди захочемо і т.д.. Благо, за ці 2 роки зробили собі знайомих в більшості великих міст України. Дуже хочеться зробити невеликий тур, подивимось, як буде. Зараз зосереджені на новому матеріалі, трохи змінимо політику щодо записів нових пісень.
А шанувальникам побажаю… Хай вони просто будуть, я завжди буду грати для тих хоча б 2-3 людей, які шарять, про що я. Так пафосно сказав, аж самому гидко:)
Я хотів би додати пару слів… Я там висказувався щодо гуртів сучасних наших, особливо, київських. Я не сприймаю більшість з них серйозно, бо вони очевидні… А я, мабуть, відчуваю себе інакшим, бо відчуваю себе незалежним від часових обмежень. Поясню. Майже всі ті гурти ніколи б не з’явились НІ раніше, НІ пізніше – якраз саме зараз. Я ж реально думаю, що відчував би себе комфортно, як композитор, що за часів Бадді Холлі, що за часів Зі-Зі Топа, що в 90-х (при навалах гранду), потім брит-попу, що зараз. Нічого б не змінилось (може б, в улюблених моїх 50-х саунд був м’якішим, бо дісторшину як такого ще не вигадали), але як автор пісень, я б думав так само. Так, це обмежує мою публіку, бо найбільший куш зривають саме ті, хто «в тємє». АЛЕ взамін я відчуваю себе вільним… І, слава богу, в мені досі ще жива ця дитяча віра в те, що це все таки дорожче за куш. Бляха, я знову пафосно кажу…
19-20 вересня на українській онлайн-платформі hover.link пройде перший захід — БеZVIZ Pre-party 1.5. Це простір, який максимально відтворює музичний фест у реальності