Зброя Пролетаріату

Сергій Жадан та Собаки в космосі

«Зброю пролетаріату» - нове творіння поета Сергія Жадана та ска-панків «Собаки в Космосі» вже язик не повертається назвати «експериментом». Попередня поетично-музична платівка тандему, що вийшла 2008-го і мала назву «Спортивний клуб армії», відкрила суспільству Жадана не лише як поета та прозаїка, а ще як і вокаліста. І хоча в нього нема якихось феноменальних вокальних даних, та в нього є харизма, драйв, подача, і, звісно, актуальні, сильні та чудові тексти, які компенсують не бездоганність виконання тої чи іншої ноти.

11 треків має альбом. Деякі з них вже відомі слухачам із попереднього сингла. Серед таких пісень «300 китайців» та «Берці». Обидві – в стилі Жадана: дуже серйозні і такі ж іронічні. Комусь, навіть, можуть виявитися смішними. Але насправді… Нічого веселого, в сенсі розважальному, в творчості поета немає. Кожна композиція змушує задуматися, в кожній пісні ми вгадуємо себе і той світ, що нас оточує. Це – реалізм. Жорсткий реалізм.

«Зброя пролетаріату» - це як ніколи актуальна платівка, з огляду на теперішню ситуацію в країні та наступні вибори. На самому початку вже йдеться про тематику пісень: «…Ми співаємо про підвищення соціальних стандартів, і дивуємося – чому у нас завжди порожні зали?» Динамічна та незаангажована музика в поєднанні з такою ж поезією – ось що собою представляє даний альбом.

«Інтро» як би пояснює, що «літератури сьогодні не буде», і у восьми рядках пояснює ставлення музикантів до теперішньої влади, правоохоронних органів, шоу-бізнесу та медіа-простору. Далі, по суті, продовжується розвивання цих тем.

Загалом, в піснях нас зустрічають прості люди, які зустрічають нас і в повсякденному житті. Ми бачимо їх завжди і всюди, нам здається, що ми знаємо про них усе. Але мало хто з нас не «копав» глибше. І от саме «Зброю пролетаріату» дозволяє нам ознайомитися поближче із бердичівською мафією, представниками національних меншин, яких нелегка занесла до Харкова, бюджетниками, котрі дозволяють себе нагинати, й журналістам, котрі пишуть про це бравурні репортажі… Головна ідея творчості «Собак у Космосі» та Жадана – звернути на все це увагу, боротися з цим. Якраз, не дати себе нагнути!

Одна з найактуальніших на сьогодні пісня – «Ляшко». Темою композиції, як нескладно здогадатися, є вітчизняний парламентаризм як діагноз. Тобто, мова йде не про конкретно Ляшка, а про усіх «ляшків» з ВРУ.

Слід відзначити особливою увагою дві фінальні пісні. Одна з них, «2 портвейна» - це кавер на RHCP. Як каже сам Жадан: «Наша данина любові RHCP». Текст місцями збережено, зокрема – рядки про Боба Марлі. А на програші між другим та третім куплетами тромбоніст Саша Меренчук грає «Ой чий то кінь стоїть…» Вийшло, дійсно, доволі гармонійно.

Завершує ж платівку найліричніше композиція. «Жінка». Якщо чесно, текст – це взагалі один з моїх улюблених поетичних творів поета! А з музикою – «это вообще»! Про «Жінку» сам Жадан каже так: «Пісня про вірну любов та гірку відданість, про намагання бути почутим, поміченим і відзначеним. Про громадянську позицію як форму любовного переживання. Про любов, ніжність і вуличні заворушення. Мажорне завершення нашої безнадійної праці»…