AtmAsfera: «Найкраща публіка там, де ми найкраще віддаємось»

Представляти цей гурт, гадаю, немає сенсу. AtmAsfera сьогодні – це чи не найвідоміша українська група закордоном. AtmAsfera працює в стилях world і indie music, комбінує класичні форми з джазовими імпровізаціями, експериментує з фолковими та етно-мотивами всього світу. Їх музика дійсно тонка, барвисто-прозора і соковита. Сьогодні учасники колективу розказали про останній альбом, фестивалі та плани на майбутнє.

Привіт. Розкажіть, які зараз справи у гурту, чим займаєтеся?

Юля Яремчук: Привіт! Зараз AtmAsfera гастролює Україною, Польщею та Чехією з концертами. Посилено працюємо над підняттям і створенням гарного настрою у наших слухачів. Це забирає весь наш час:)

Цьогоріч вийшов ваш четвертий альбом «Internal». Чи вийшов він таким, як ви його планували?

Юля Яремчук: Більшість музикантів з гурту вважає, що альбом INTERNAL найкращий наш альбом. Тут зібрано більшість кращих наших композицій, написаних в різні періоди існування гурту. Тому композиції досить різні за своєю стилістикою. Альбом INTERNAL – це зрілий підсумок нашої творчості. Звичайно, дуже складно було досягнути гарного звучання, оскільки композиції дуже різні, а має звучати цілісно.

Робота над платівкою, знаю, тривала досить довго. Деякі пісні писалися ще в 2009 році… Але, не дивлячись на це, в минулому році вийшла «Integro». Ви хотіли довести «Internal» до повної досконалості?

Настя Яремчук: Ми намагаємося кожну свою платівку зробити якнайкраще, принаймні так, щоб вона нам хоч трішки подобалась. У нас зазвичай пісня не створюється за один день, хоча були поодинокі випадки. Деякі люди називають нас перфекціоністами, дівчат особливо. Хоча я так не вважаю, і думаю до ідеалу нам дуже далеко. Стосовно INTERNAL, - пісні, які увійшли до цього альбому, були написані в різний час, але все ж більшість давніше, вони лежали і чекали свого часу. Так було заплановано. Зізнаюсь чесно, це мій улюблений альбом, особливо стосовно матеріалу, звучання хотілось би зробити кращим.

Питання звучатиме дещо, може, по-блюзнірському, але… Чи є у вас улюблені пісні з вашого ж репертуару?

Андрій Черкасов: Так, є. Це 5 пісень з останнього альбому INTERNAL, які саме – тут не скажу, нехай буде інтрига.

Чим, на вашу думку, ви «чіпляєте» слухача?

Настя Яремчук: Я думаю, це не ми його чіпляємо :)

Якщо зрівнювати, то як змінилася «Атмасфера» з часів, наприклад, «Знайти»? В чому проявляються ці зміни і чим вони зумовлені?

Андрій Черкасов: Змінилася кардинально, як 90-ті роки і теперішні. Відбулася певна еволюція гурту, і якщо ми знову повернемося до рокового звучання, - воно вже буде звучати по-іншому. Якщо взяти будь-який відомий гурт, то завжди можна побачити зміни в музиці, це невід’ємна складова творчого шляху і експериментів. Мені рідко доводиться чути виконавців або гурти, які все своє творче життя грали так само, як і на початку своєї творчості. Зміни проявляються в професійності і в набутому досвіді.

Ви, без перебільшення сказати, об’їздили всю Європу! І хоч музика ваша характеризується більше як world music, та чи намагаєтеся якось зазначити те, що ви – саме українці?

Тімур Гогітідзе: Особисто я люблю Україну, хоча я виріс в Грузії і для мене Львів, Тбілісі і Батумі найкращі міста у світі, і всім кажу, щоб приїхали і подивилися на цю красу. Але ми не репрезентуємо спеціально нас, як українців, і про те якось не думали. Ми репрезентуємо себе як музикантів, які хочуть зробити людей зі всього світу щасливими, і намагаємось робити для цього максимум, але люди не стануть щасливішими, якщо ми будемо казати, що ми українці. Хіба що десь в Караганді зустрінемо якогось загубленого українця і скажемо, що ми теж з України:) 

А як взагалі вас приймають за кордоном? Де найкраща, якщо так можна виразитися, публіка?

Тімур Гогітідзе: Нас приймають! Але, де б ми не були, все залежить від нас, від музикантів. Якщо ти щось робиш на максимум і щиро, і віддаєшся публіці на фул, то буде респонз. Можна навіть мертвого затанцювати, якщо є бажання. Найкраща публіка там, де ми найкраще віддаємось. 

Кажуть, що в Європі дуже освічені, в плані культурному, люди. Багато музикантів каже, що в Україні ситуація інакша. На вашу думку, чому? Чому, наприклад, «Атмасфера» бажані і знані гості в Польщі, Чехії, а в нас про гурти з цих країн майже ніхто нічого не знає?

Андрій Шадій: На мою думку, в нашій країні надто великий вплив шоу-бізнесу плюс масмедіа, тобто, продюсер вкладає купу грошей в виконавця: створює йому сценічний імідж, історію, при потребі замовляє поезію і музику, купує професійних музикантів, записує альбом і знімає кліп. Коли це все готово, тоді починається бомбардування масмедіа: в журнали і газети пропихається видуманий або прикрашений чи «приперчений» матеріал про «дивовижного виконавця», який просто розриває публіку своїм новим альбомом, на радіостанціях проплачується трансляція нових «супер хітів», а в телебаченні «супер кліпів»… В результаті створюється враження, що це модний гурт, що грає модну сучасну музику, а якщо хтось її не сприймає, то це його проблема, «тіпа не шарить пацан в тємі». Це стандартна схема проштовхування «шоу-товару» на «музичному ринку». При цьому страждають молоді талановиті колективи, які не здатні конкурувати в своїх невмілих спробах донести свою музику до широкого кола слухачів. Коли вони приносять щось нове, неповториме, самобутнє, справжнє, та надто часто їм говорять «дєточка, це ж неформат, ми це пускать в ефір не будем, давай щось біль панятне для нашого тупого чи ні, простого українського слухача». В країнах заходу відбувається те саме! За винятком того, що держави виділяють значні кошти на розвиток культури і ці кошти дійсно йдуть на організацію культурних заходів, де молоді талановиті колективи мають змогу показати своє мистецтво масам, тож слухачі можуть почути багато різного, а потім вибрати і слухати саме ту музику, що пробуджує справжні емоції і переживання, а не якийсь проштовхуваний сурогат.

А щодо того, що ми не знаємо занадто багато польських чи чеських гуртів, то самі подумайте, ну чого їм їхати за тисячу кілометрів (так як ми це робимо), якщо вони на своїй рідній землі мають змогу бути почутими...

Є концерт, фестиваль, який найбільше запам’ятався? Чим?

Юля Яремчук: Заграли ми за наше життя досить багато концертів, і тяжко пригадати. Але для мне є два фактори, які концерт роблять незабутнім:

1 – це емоції, які виникають під час концерту у нас і глядачів. Деколи вдається створити таку атмосферу, коли у музикантів і глядачів серце вистрибує з грудей, переповнюється щастям і починається справжній шал!!! Тоді хочеться зупинити час. Ці концерти найкращі!

2 – хороший звук, який спричиняє повне занурення у музику.

Ще стосовно фестивалів… Як вважаєте, в Україні є фестивалі, які можуть конкурувати із світовими, які мають перспективу перерости у великі міжнародні проекти (на кшталт «Країни Мрій»)?

Андрій  Шадій: Насправді, хочеться вірити, що ситуація з фестивалями в нашій країні зміниться на краще, а поки що – маємо, що маємо: музика, як потужний вплив на свідомість людей використовується не для їх розвитку, а для деградації.

Андрій Черкасов: На жаль, поки не бачу українські фестивалі на рівні з європейськими, занадто мало фінансів приділяється цій справі, або вони туди просто не доходять. Я маю на увазі організаційні моменти. В Україні робиться так: зумів випросити скільки міг грошей – так і зробив скільки зміг, за ті гроші. А в Європі виділяється велика кількість фінансів на культурно-масові акції, там це розвинуто в правильній формі. Залишається тільки правильно організувати і провести акцію. Сподіваюся, в майбутньому на Україні все зміниться на краще, а поки що – так, маємо те, що маємо…

На скільки я розумію, музика – це ваше основне заняття. Чи ні? Окрім музики чим займаєтесь, захоплюєтеся?

Андрій Шадій: Музика займає весь наш вільний час, та є нашим основним інтересом.

Ви б не хотіли зробити спільно щось із, наприклад, симфонічним оркестром чи електронщиками?

Настя Яремчук: Ви читаєте наші думки:) Зробити матеріал зі струнним або симфонічним оркестром – це наша мрія, а от з електронікою навіть не мрія, а  реальні плани невдовзі.

Розкажіть про плани на осінь?

Юля Яремчук: Восени плануємо відпочити і «залягти на дно» на декілька місяців, щоб створити новий матеріал.

Кілька душевних слів читачам:

Андрій Шадій:

Дуже важко йти проти течії;
дехто каже: а для чого?
будь як всі, «в вовчій зграї вий по-вовчому»;
Ті хто створює течію кажуть:
це природньо, це твоє! не будь диваком!..
Дуже важко йти проти течії,
але ще важче подивитись в свої очі в дзеркалі,
посміхнутись і сказати «все добре!»
і тоді так хочеться бути диваком і перестати вити...